Ухвала суду № 67004680, 14.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаВолкова О.Ф.суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В.,-розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 грудня 2016 року на підставі положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2016 року, якими в задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд цієї ухвали Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження цього Суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи наявність різного правозастосування у подібних правовідносинах, ОСОБА_4 посилається на необхідність перегляду оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (№ 21-389а13) щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Проте аналіз цих судових рішень не свідчить про невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Так, Верховний Суд України у доданій до заяви постанові від 6 листопада 2013 року (№ 21-389а13), відмовляючи у задоволенні заяви, виходив із того, що зі змісту статті 99 КАС строк звернення до адміністративного суду з позовом як різновид строку позовної давності та наслідки його пропущення, встановлені частиною першою статті 100 КАС, могли застосовуватися судами лише у випадку, коли мало місце порушення прав, свобод чи інтересів особи. В цьому випадку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що рішеннями і діями (бездіяльністю) відповідачів права, свободи та інтереси позивача не порушено. З таким висновком погодився і суд касаційної інстанції, тому підстав для застосування правил частини першої статті 100 КАС у суду не було.

У справі, судове рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з судами першої та апеляційної інстанцій, які виходили з того, що законність звільнення ОСОБА_4 підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили. З огляду на принцип юридичної визначеності суб'єктивне уявлення позивача стосовно правозастосування відповідних правових норм, які витікають із існуючих на час прийняття судового рішення фактичних обставин справи, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме скасувати накази, що стали підставою для звільнення позивача, а також поновити його на посаді та провести відповідні виплати, у тому числі і суму матеріальної шкоди.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_4 заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, визнання протиправною бездіяльності до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков Судді:М.І. Гриців О.В. Кривенда