Ухвала суду № 66998282, 07.06.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 0203/1966/2012

УХВАЛА

07 червня 2017 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Бондаренко О.І.

при секретарі Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на дії головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ

ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1, мотивуючи її тим, що 27.04.2012 року Вінницьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення по цивільній справі №0203/1966/2012 за позовом АТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 24.03.2014 року АТ «Брокбізнесбанк» отримав дублікат виконавчого листа на підставі вищезазначеного рішення. Маючи дійсний намір виконати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27.04.2012 року, АТ «Брокбізнесбанк» звернулося до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з заявою про відкриття виконавчого провадження.

23.03.2017 року за вх. №2657 АТ «Брокбізнесбанк» отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.07.2016 року, яка винесена головним державним виконавцем Персюком Б.В. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є те, що згідно відповідей Держтехнагляду, Центра ДАІ, електронної відповіді ПФУ, ДПСУ рахунки, майно яке підлягає опису, арешту та подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості відсутнє. Проте, 23.09.2008 між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки є дві земельні ділянки загальною площею 0,0505 га, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вул. Котовського, 21, та виступають як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, та які мали бути реалізовані на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Брокбізнесбанк». Отже, твердження державного виконавця про те, що майно яке підлягає опису, арешту та подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості відсутнє є помилковим.

Крім того, у Вінницькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницький області перебувало два виконавчих провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Брокбізнесбанк» заборгованості за кредитними договорами. За виконавчим провадженням №48794872 стягувалось 24 588,51 грн, за виконавчим провадженням №48794978 стягувалось 422 570,00 грн. Загальна сума стягнення за виконавчими документами складала 447 158,51 грн. Всупереч частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не об'єднав вищезазначені виконавчі провадження у зведене виконавче провадження.

Тому, державний виконавець поставив під сумнів виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27.04.2012 року, оскільки не вчинив усіх дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Так як АТ «Брокбізнесбанк» отримало оскаржувану постанову державного виконавця від 11.07.2016 року лише 23.03.2017 року, просить суд поновити строк на подачу скарги на дії державного виконавця, який було пропущено з поважних причин.

За наведених обставин, заявник ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося з даною скаргою до суду та просить: поновити строк на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві №48794872 від 11.07.2016 року; визнати незаконними дії головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 при винесенні постанови №48794872 від 11.07.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві; скасувати постанову головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 №48794872 від 11.07.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві; зобов'язати головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження №48794872.

Представник заявника ПАТ «Брокбізнесбанк» - ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, на електронну адресу суду надав заяву, в якій просить розгляд скарги провести у його відсутність, скаргу підтримує та просить її задовольнити. Крім того зазначив, що в скарзі на дії головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області представником заявника допущено описку в зазначенні ім'я та по батькові головного державного виконавця, а саме зазначено ОСОБА_4 замість ОСОБА_1, тому правильним просить вважати ОСОБА_1.

Заінтересована особа головний державний виконавець Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, надав через канцелярію суду заяву, в якій просить розгляд скарги провести у відсутність представника відділу, щодо задоволення скарги заперечує. Також зазначив, що у Вінницькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області такий головний державний виконавець як ОСОБА_4 не працює.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, будучи судом належним чином та в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали цивільної справи № 0203/1966/2012, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.04.2012 року Вінницьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №0203/1966/2012, яким позов ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість по договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки MASTERCARD ELEKTRONIK // VISA ELEKTRON № 018000000000279 від 01.04.2008 року та по додатковій угоді № 1 до даного договору від 01.04.2008 року в сумі 24345, 06 грн., з яких 19549, 60 грн. заборгованість за кредитом; 4558, 42 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 237, 04 грн. пеня по процентах, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243 гривні 45 копійок (а.с.24).

24.03.2014 року на виконання вказаного рішення суду, Вінницьким районним судом Вінницької області видано дублікат виконавчого листа по справі №0203/1966/2012 (а.с.53).

11.07.2016 року головним державним виконавцем Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.52). Як вбачається із вказаної постанови, керуючись п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто без виконання згідно акта державного виконавця від 29.06.2016 року та відповідей Держтехнагляда, Центра ДАІ, електронної відповіді ПФУ, ДПСУ рахунки, майно яке підлягає опису, арешту та подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості відсутнє.

Згідно супровідного листа головного державного виконавця Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 №12859/05, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.07.2016 року, зареєстрована 30.09.2016 року (а.с.51).

З копії конверту вбачається, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.07.2016 року, отримана ПАТ «Брокбізнесбанк» 20.03.2017 року, а зареєстрована в ПАТ «Брокбізнесбанк» 23.03.2017 року, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі (а.с.51).

23.09.2008 між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки є дві земельні ділянки, площею 0,0402 га та площею 0,0103 га, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вул. Котовського, 21, які виступають як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (56-58).

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Частина 5статті 124 Конституції Українипроголошує, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правовідносини в даній справі регулюються Законом України Про виконавче провадження в ред. 1999 року, станом на день їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зазначене кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини, який в п. 24 рішення у справі «Воротніков проти України» від 14.02.2008 року вказав, що «провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження, а тому виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці два провадження мають розглядатися як цілісний процес».

У п. 23 рішення ЄСПЛ в справі «Матківська проти України» від 12.03.2009 року суд звернув увагу, що «виконання рішення є другим етапом судового провадження», а також, що «реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання».

Згідно ст. 2Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ч. 1ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом (ст.11 Закону).

Відповідно дост.20 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошує, що відповідно до усталеного прецедентного права,пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному правоназверненнядо судуабоарбітражузпозовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків.При цьому, відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконаннярішення,ухваленого будь-якимсудом,має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Європейський суд з прав людини у вирішенні даної справи вказує, що право на виконання рішення, яке виніс суд, є невідємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобовязання виконувати рішення (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, пункт 40).

Невід'ємність права сторони на виконання остаточного рішення суду також знайшло своє відображення в рішеннях у справах «Войтенко проти України», «Жовнір проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України», «Бакай та інші проти України», «Півень проти України» тощо.

Відповідно до ч. 2ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушенні права чи свободи.

Як встановлено по справі у боржника ОСОБА_2 наявне майно, а саме дві земельні ділянки, площею 0,0402 га та площею 0,0103 га, які розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вул. Котовського, 21, на яке можливо звернути стягнення в межах виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець не пересвідчився належним чином у відсутності іншого майна, належного боржнику.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, скаргу задовольнити частково, визнавши незаконними та скасувати постанову головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 від 11.07.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №48794872, оскільки державний виконавець не вжив вичерпних заходів, передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження»щодо реального виконання рішення суду від 27.04.2012 року, у звязку з чим порушив інтереси стягувача.

В інший частині скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження » суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою ДВС.

Аналогічні розяснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.18 постанови № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно якого, виходячи зі змісту статті 387ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобовязати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобовязувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 51 Закону України Про виконавче провадження, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

В звязку з вищезазначеним вимога заявника про зобов'язання головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження №48794872 задоволенню не підлягає, оскільки це є виключно компетенцією державного виконавця.

Щодо вимоги заявника про поновлення строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Враховуючи те, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.07.2016 року була отримана ПАТ «Брокбізнесбанк» 23.03.2017 року, до суду із відповідною скаргою заявник звернувся 03.04.2017 року, тому заявник звернувся до суду в межах десятиденного строку, передбаченого ч.1 ст. 385 ЦПК України.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За відсутності доказів щодо понесених судових витрат заявником, дане питання відповідно до ст. 388 ЦПК судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2ст. 19 Конституції України, ст. ст.6,11, 20, 51 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), ст.ст.386-388 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» -задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.07.2016 року, ВП №48794872.

В інший частині скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд 1-ої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: