Ухвала суду № 66997141, 07.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

07 червня 2017 р. Справа № 522/7472/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправним і скасування рішення.

Роз'яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суддя порушив вимоги п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, що є підставою для скасування ухвали про відмову у відкритті провадження та постановлення нової ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому, відповідно, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів вважає, що такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з пунктом б статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Так, згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає суду підстави вважати, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є наданням земельної ділянки у власність. Тобто, відповідач при винесенні спірного рішення діяв як суб'єкт владних повноважень через реалізацію своїх контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Тому даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду і, відповідно, не підлягає розглядові в порядку, визначеному ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, як спір про захист цивільних прав особи, що виникають із земельних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року у справі №824/167/15-а.

Крім того, в своєму рішенні від 01.04.2010 № 10-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що повноваження сільських, селищних, міських рад визначені пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям "інші питання місцевого значення", а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень.

Відтак, висновок у справі, що розглядається, предметом якої є надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про те, що при його винесенні Одеська міська рада не здійснювала владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах остання реалізувала свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що підстави для відмови у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України у суду першої інстанції були відсутні.

Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року - скасувати.

Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко