Ухвала суду № 66997028, 30.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 р.Справа № 816/4690/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. по справі № 816/4690/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

02 грудня 2016 року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ( далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року №625 о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області, про звільнення у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства, у зв'язку із виявленим бажанням проходити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України та зобов'язання УМВС України в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу та стягнення з УМВС України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 15000,00 грн у якості моральної шкоди.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року по справі №816/4690/15 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено (т.1 а.с. 132-137).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року по справі №816/4690/15 залишено без змін (т.1 а.с. 161-165).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд (т.1 а.с. 228-231).

22 листопада 2016 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд та надійшла до суду 02 грудня 2013 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач під час винесення наказу від 06 листопада 2015 року №625 о/с, в частині оскаржуваній позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Протиправності в його діях або протиправної бездіяльності, а відтак і підстав для скасування вищевказаного наказу не встановлено, як не встановлено й підстав для зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий ОСОБА_1 06 листопада 2015 року та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 27 листопада 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 15 травня 2012 року - на посаді інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області (т.1 а.с. 44-48).

06 листопада 2015 року наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 42).

Вказана підстава для звільнення позивача визначена у зв'язку з ліквідацією УМВС України в Полтавській області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС.

Не погодившись із правомірністю звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, останній звернувся до суду.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів зазначає:

При врегулюванні правовідносин у сфері публічної служби пріоритетне значення мають норми спеціального законодавства, а загальні положення Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися виключно, якщо таке прямо передбачено у спеціальному законі або якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, висновки якої, у відповідності до частини першої статті статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №582-VIII прийнятий пізніше у часі, ніж Кодекс законів про працю України, а тому, у відповідності до принципу дії закону в часі, застосуванню підлягає саме спеціальний Закон України №582-VIII.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року №1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ. Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення. Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка. Першочерговими цілями реалізації Концепції, спрямованими на досягнення її мети, окрім іншого, визначено: скорочення значної кількості органів, підрозділів і служб зі спорідненими завданнями та функціями; законодавче визначення оновленої загальної структури МВС, структури і чисельності, завдань та повноважень органів внутрішніх справ та інших умов їх діяльності, пріоритетами якої є виконання соціально - сервісних функцій; усунення дублювання функцій апаратів, відомчих підприємств, установ та організацій; запровадження європейської моделі підготовки та підвищення кваліфікації кадрів органів внутрішніх справ, застосування єдиних уніфікованих стандартів правозастосовної підготовки, спрямованої на підвищення ефективності взаємодії між органами внутрішніх справ різних держав-учасниць Європейського Союзу; підвищення довіри населення до діяльності органів внутрішніх справ, а також авторитету працівника органу внутрішніх справ. Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.

Згідно з частиною першою статті 110 Цивільного кодексу України, правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною першою статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області і відповідні відділи та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Полтавській області.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

З аналізу викладеного свідчить, що ліквідація не передбачає перехід прав та обов'язків юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що одним з видів змін в організації виробництва та праці є ліквідація підприємства, установи чи організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація є формою припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, у випадку повної ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується.

На даний час, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області перебуває в стані припинення (т.2 а.с . 128-130). Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06 листопада 2015 року "Про організаційно - штатні питання" скорочено всі штатні посади, в том числі і в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, у кількості 6096 одиниць (т.1 а.с. 43). Разом з тим, наказом №1 "Про оголошення тимчасового штату апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області" та №2 "Про оголошення тимчасових штатів органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області" оголошено тимчасові штати апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області та органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області (т.2 а.с. 51-124).

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11 січня 2017 року №45/115/12/03/15-2017 (т.1 а.с. 248) штатна чисельність ГУНП в Полтавській області станом на 07 листопада 2015 року становила 4677 одиниць, тобто на 1435 посад стала меншою.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію" (далі по тексту - Закон України №580-VIІI), відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Так, згідно пункту 8 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142 та в газеті "Урядовий кур'єр" 12 серпня 2015 року № 146, отже з цього дня всі працівники органів внутрішніх справ України вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Даною нормою встановлено можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, разом з тим дані положення не містять обов'язку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення ними бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 06 листопада 2015 року подав рапорт на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції ОСОБА_2, у якому, з огляду на наявне бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України, просив звільнити його зі служби в ОВС у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства (т.1 а.с. 118).

Рапорт ОСОБА_1 розглянуто начальником УМВС України в Полтавській області та за результатами його розгляду прийнято рішення про недоцільність проходження служби позивачем у Національній поліції України.

У ході розгляду рапорту начальником УМВС України в Полтавській області досліджено особову справу ОСОБА_1, характеристику безпосереднього керівника та інші відомості.

За змістом характеристики від 05 листопада 2015 року за підписом начальника УГБ УМВС України в Полтавській області полковника міліції ОСОБА_3 позивач характеризується посередньо, як недобросовісний працівник, схильний до ухиляння від виконання службових обов'язків, емоційно не стриманий та схильний перекладати вину у особистих невдачах на оточуючих (т.1 а.с. 49).

Крім того, на дату виникнення спірних відносин позивач мав чинне дисциплінарне стягнення - догану, за порушення службової дисципліни, що виявилося в неналежному виконанні своїх функціональних обов'язків, застосоване на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 09 вересня 2015 року №979 (т.1 а.с. 119).

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 не було прийнято наказу про призначення останнього на посаду поліцейського у будь-якому органі поліції, а тому він не був прийнятий на службу до її лав.

Щодо доводів позивача, що учасникам бойових дій надається переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації, колегія суддів зазначає.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням від 29 квітня 2016 року (т.1 а.с. 186).

Статус учасника бойових дій надано ОСОБА_1 18 березня 2016 року на підставі Рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій №4/I/XVII/65 (т.1 а.с. 194).

Як слідує із даного Рішення підставою його прийняття стала: Довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 27 січня 2016 року №320/115/01/12-2016 та Наказу АТЦ при СБУ від 26 серпня 2015 року №328, Наказу УМВС України в Полтавській області від 21 липня 2015 року №435 о/с дск, повідомлення про відрядження від 24 липня 2015 року №12/78/1.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у судовому порядку оскаржував бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України що виразилася у порушенні Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, в частині подання на розгляд комісії, утвореної Міністерством внутрішніх справ України, документів згідно цього Порядку, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року по справі №816/913/16 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо не направлення у місячний строк на розгляд комісії, утвореної Міністерством внутрішніх справ України, документів для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, що передбачені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (т.1 а.с. 222-224). Рішення набрало законної сили 25 серпня 2016 року.

Як встановлено матеріалами справи Рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових, яким позивачу надано статус учасника бойових дій прийнято лише 18 березня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що на дату розгляду рапорту ОСОБА_1 та прийняття наказу про звільнення останнього в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не було об'єктивних підстав вважати, що позивач користувався переважним правом залишення на роботі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час винесення наказу від 06 листопада 2015 року №625 о/с, в частині оскаржуваній позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Протиправності в його діях або протиправної бездіяльності, а відтак і підстав для скасування вищевказаного наказу судом не встановлено, як не встановлено й підстав для зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий ОСОБА_1 06 листопада 2015 року та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію".

Також відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання УМВС України в Полтавській області виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. по справі № 816/4690/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2017 р.