Ухвала суду № 66996760, 22.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого –судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Промислово-торгівельна фірма «Софія»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011р. ПП «Промислово-торгівельна фірма «Софія»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення від 16.03.2011р. №0001110700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 70483,95 грн.

Позов мотивує тим, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем грубо порушено положення Закону України «Про податок на додану вартість»в частині оцінки правомірності пред’явлення до відшкодування сум надмірно сплаченого ПДВ, оскільки на момент складання акту перевірки у підприємства були наявні докази як оплати вартості отриманих товарів, так і отримання податкової накладної. Зазначає, що жодним нормативним актом України не передбачено обов’язку господарюючого суб’єкта перевіряти правильність та повному оплати податкових зобов’язань власних контрагентів, а тим більше їх контрагентів. Претензій щодо правильності оформлення документів, які надають право на пред’явлення сум надмірно сплаченого ПДВ до відшкодування та факту оплати підприємством отриманих товарів у посадових осіб ДПІ у м.Херсоні під час перевірки не виникло.

ДПІ у м.Херсоні проти позову заперечила, зазначивши, що при перевірці правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ по взаєморозрахункам зі всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам постачальників до виробника встановлено порушення ПП «Промислово-торгівельна фірма «Софія»п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»і, як наслідок, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Вимоги позову ДПІ у м.Херсоні вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. позов ПП «Промислово-торгівельна фірма «Софія»задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Промислово-торгівельна фірма «Софія»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 23.02.2011р. по 25.02.2011р. ДПІ у м.Херсоні було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «ПТФ «Софія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період серпень-листопад 2009р., за результатами якої складено акт перевірки №683/07-0/35329631 від 14.03.2011р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «ПТФ «Софія»завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на суму ПДВ 70483,95 грн., зокрема, по деклараціям: за серпень 2009р. на суму 5855,02 грн., за вересень 2009р. на суму 18096,20 грн., за жовтень 2009р. на суму 31024,27 грн. та за листопад 2009р. на суму 15508,46 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 16.03.2011р. ДПІ у м.Херсоні винесла податкове повідомлення-рішення №0001110700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70483,95 грн.

Задовольняючи позов ПП «ПТФ «Софія»та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011р. суд першої інстанції прийшов до висновку, що ДПІ не надано доказів про порушення підприємством Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість через ймовірне порушення податкового законодавства постачальниками товару по всьому ланцюгу постачання немає. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) особа має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у разі виникнення від’ємного значення за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від’ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п.7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Наявність сум бюджетного відшкодування напряму залежить від розміру податкового кредиту, сформованого у попередньому податковому періоді.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит, який у наступному податковому періоді надав право позивачу на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість, сформований ним у зв’язку зі сплатою ПДВ, включеного до складу вартості брухту чорних металів, що придбані ПП «ПТФ “Софія»у ВАТ «Шамбала-Плюс»протягом липня-жовтня 2009р.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.5 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Закон не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов’язань з ПДВ його контрагентами. Жодним нормативним актом України не передбачено обов’язку господарюючого суб’єкта перевіряти правильність та повноту оплати податкових зобов’язань власних контрагентів. Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом липня-жовтеня 2009р. ПП «ПТФ «Софія» придбало у ВАТ «Шамбала-Плюс»товар –брухт чорного металу. Зокрема:

- у липні 2009р. на суму 4771138,50 грн., у т.ч. ПДВ на суму 795189,75 грн.;

- у серпні 2009р. на суму 9427944,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 1571324,08 грн.;

- у вересні 2009р. на суму 14561131,20 грн. у т.ч. ПДВ на суму 2426855,20 грн.;

- у жовтні 2009р. на суму 8134781,76 грн. у т.ч. ПДВ на суму 1355796,96 грн.

Крім того, ухвалою суду від 04.05.2011р. витребувано в УМВС України у Херсонській області належним чином завірені копії первинної документації, що підтверджує взаємовідносини контрагентів. Згідно листа старшого слідчого СВ Новокаховського МВ УМВС України у Херсонській області від 20.06.2011р., до суду надано завірені копії податкових накладних, виданих ВАТ «Шамбала-Плюс»ПП “ПТФ «Софія»: №619 від 12.09.2009р. на суму 480530,40 грн. у т. ч. ПДВ на суму 80088,40 грн.; №629 від 17.09.2009р. на суму 379965,60 грн. у т.ч. ПДВ на суму 63327,60 грн.; №624 від 16.09.2009р. на суму 321804,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 53634,00 грн.; №623 від 15.09.2009р. на суму 623073,36 грн. у т. ч. ПДВ на суму 103845,56 грн.; №621 від 14.09.2009р. на суму 504567,84 грн. у т.ч. ПДВ на суму 84094,64 грн.; №620 від 13.09.2009р. на суму 245666,40 грн. у т.ч. ПДВ на суму 40944,40 грн.

Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції, ДПІ у м.Херсоні не надало жодного доказу, який би підтверджував безтоварність господарських операцій між ВАТ «Шамбала-Плюс»до ПП «ПТФ “Софія»та нечинність первинних документів оформлених внаслідок їх проведення. Як ПП «ПТФ «Софія», так і ВАТ «Шамбала-Плюс»на момент укладення договорів купівлі-продажу (поставки) брухту чорних металів володіли належною податковою правосуб’єктністю, що надавала, з одного боку позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ у зв’язку із купівлею зазначеного товару, а з іншого боку - зобов’язувала ВАТ «Шамбала-Плюс»сплатити ПДВ у зв’язку з продажем брухту чорного металу. Купівля брухту чорного металу відповідає основному виду діяльності позивача, що свідчить про наявність у позивача під час укладення вказаних договорів розумної економічної мети, яка полягає у отриманні вигоди від подальшого продажу цього товару.

Колегія суддів вважає доведеними твердження позивача, що на момент складання акту перевірки у ПП «ПТФ “Софія»були наявні докази настання обох, передбачених п.7.5 ст.7 Закону, подій –і оплати вартості отриманих товарів, і отримання податкової накладної.

Висновки про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ ПП «ПТФ «Софія»ДПІ у м.Херсоні обґрунтовує тим, що згідно відповіді ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 01.09.2010р. слідує, що постачальником брухту чорних металів ВАТ «Шамбала-Плюс»протягом серпня-жовтня 2009р. є ВАТ «ХЗКВ», яке не підтвердило факт видачі податкових накладних ВАТ «Шамбала-Плюс». Колегія суддів не бере до уваги такі доводи податкового органу, оскільки, ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні будь-яким іншим законом не встановлено залежність виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ від належності виконання обов’язку по сплаті ПДВ його контрагентом, а тим більше –контрагентом цього контрагента по другом ланцюгу поставок.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що підстав для позбавлення позивач права на бюджетне відшкодування через ймовірне порушення податкового законодавства постачальниками товару по всьому ланцюгу постачання немає. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011р. №0001110700/0 винесено ДПІ у м.Херсоні безпідставно, а тому воно підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

ОСОБА_1