Постанова № 66995862, 07.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4417/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Києво - Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 25 000 грн.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 26 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача виник внаслідок несплати транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. нарахованого згідно з податковим повідомленням - рішенням № 301 - 17 від 22.10.2015 року.

Оскільки відповідачем дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалося, а узгоджене податкове зобов'язання не погашено, то податковим органом виставлено податкову вимогу форми «Ф» № 77-23 від 12.02.2016 року на загальну суму 25 000 грн.

Податкове повідомлення - рішення було винесено позивачем на підставі листа територіального сервісного центру МВС 3244 в Київській області № 653 від 31.05.2016 року, у якому було надано інформацію про наявність у відповідача транспортного засобу 2012 року з об'ємом двигуна 3956 см. куб. (а.с 8-9)

Крім того, наявність у відповідача податкового боргу з транспортного податку підтверджується витягом із зворотного боку картки особового рахунку платника податків та відповідною довідкою.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Відповідно до Рішення № 62 Обухівської міської ради Київської області від 29.01.2015 року транспортний податок був затверджений Обухівською міською радою Київської області лише 29.01.2015 року, тобто він був оприлюднений після 15 липня 2014 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що податок не може бути визнаний обов'язковим до сплати принаймні в 2015 році.

З цього приводу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава володіє правом вводити в дію закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ст. 267 ПК України визначені умови та підстави сплати транспортного податку.

Так, за ст. 267 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідачки податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 301-17 від 12.06.2015 року на суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі - 25 000 грн., яке було повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить копія конверту в матеріалах справи (а.с. 10).

З огляду на положення п. 42.2 ст. 42, п. 58.3 ст. 58 ПК України таке поштове відправлення вважається врученим належним чином.

Таким чином, доказів оскарження даного податкового повідомлення - рішення в адміністративному або у судовому порядку матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, сума податкового боргу не скасована та не списана, залишається несплаченою на даний час.

До того ж, відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Позивачем була сформована та відправлена на адресу відповідачки податкова вимога № 77-23 від 12.02.2016 року, яка була повернута відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить копія конверту в матеріалах справи (а.с. 11).

Також, як убачається з матеріалів справи, вказана податкова вимога не була оскаржена відповідачкою в адміністративному або у судовому порядку.

Отже, податковим органом в даному випадку була дотримана процедура формування та надіслання податкової вимоги на сплату податкового боргу.

Тобто, сума заборгованості, визначена зазначеною податковою вимогою в шестидесятиденний строк сплачена не була, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість її стягнення у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права, питання правомірності прийняття позивачем податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги не охоплюється предметом даного позову, оскільки дані рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стягнення податкового боргу не позбавляє права відповідачки оскаржувати податкове повідомлення-рішення протягом строку, визначеного ст. 102 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України податковий борг з транспортного податку за 2015 рік у сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Коротких А. Ю.