Постанова № 66995437, 07.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/2246/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Загарук С.М., представника відповідача Ковальчук О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 008111503 від 23.09.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 лютого 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (№9081088814) за звітний податковий період - 2014 рік. Задекларовано суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно - у сумі 204 711 грн. Враховуючи переплату у розмірі 53 621 грн, яка відображена у картці особового рахунку, копія якої наявна у матеріалах справи, підлягало сплаті - 151 090 грн.

18.03.2015 позивач звернувся до ДПІ із заявою за №379/2/01/08 про зарахування надміру сплачених грошових коштів у сумі 2 047 110 грн в рахунок сплати авансових внесків з податок на прибуток приватних підприємств.

У заяві, з посиланням на акт звірки від 10.03.2015 р. № 2625-20 та приписи п. 87.1 Податкового кодексу України (далі - ПК), зазначено прохання - грошові кошти в сумі 204 7110 грн, які були сплачені компанією по коду платежу 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), зарахувати в рахунок погашення авансових внесків з податку на прибуток по коду 11024000.

Як зазначається у рішенні ДФС України від 27.01.2016 № 1498/6/99-99-10-01-02-25 (за результатами розгляду скарги позивача) на підставі заяви позивача підготовлено висновок від 29.04.2015 № 943-20, який реєстром від 30.04.2015 № 65 передано до Державного казначейства України, а 12.05.2015 виконано перерахування коштів.

Надалі, 21.04.2015 позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічною заявою № 615/2/01/08, додавши акти звірки від 20.04.2015 № 6110-20 та № 6112-20, а такою копію попередньої заяви.

Станом на 12.05.2015 по картці особового рахунку вбачається проведення по графі «сплачено до бюджету» 2 047 110 грн з призначенням «Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший», платіжне доручення № 943-20 від 12.05.2015.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (код з ЭДР 31169745) на предмет своєчасності сплати податку.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2015 № 4787/26-58-15-03-30-31169745, яким було встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ПК. Зокрема, самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток (авансові внески) - 204 711 грн, граничний строк сплати - 30.04.2015 р., дата сплати - 12.05.2015 р., кількість днів затримки сплати - 12; сума сплаченого податкового боргу - 151 090 грн.

На підстав зазначених висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 23.09.2015 № 0008111503, що залишено без змін рішенням ДФС України від 27.01.2016 № 1498/6/99-99-10-01-02-25, яким на позивача накладено штраф у розмірі 151 090 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне виконання ДПІ обов'язку щодо формування висновку не звільняє платника від обов'язку своєчасно сплатити кошти до бюджету за відповідним платежем та, відповідно, у разі прострочення платежу - не звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату. Також суд вказав, що позивач не позбавлений права, з урахуванням положень ст. 1173 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) на звернення до суду з відповідним позовом до відповідача про відшкодування завданої шкоди.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1 ст. 31 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин, позивач мав до 30.04.2017 сплатити 204 711 грн авансового внеску податку на прибуток за квітень 2015 року.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Так, у відповідності до вказаних норм, оскільки за позивачем рахувалася переплата з податку на прибуток у розмірі 53 621 грн, то таку переплату було зараховано без заяви позивача у рахунок погашення частини самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансового внеску податку на прибуток за квітень 2015 року. Тобто, непогашеною залишалась частина внеску у розмірі 151 090 грн.

Як зазначалося, п. 87.1 ст. 87 ПК окрім можливості погашення грошових зобов'язань за рахунок надміру сплачених сум цього ж платежу без згоди платника передбачає можливість сплати такого зобов'язання за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів на підставі відповідної заяви платника.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015 позивач звернувся до ДПІ із заявою за №379/2/01/08 про зарахування надміру сплачених грошових коштів у сумі 2 047 110 грн в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до п.п. 43.4, 43.5 ст. 43 ПК платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, у випадку дотримання податковим органом та органом казначейства строків розгляду вказаної вище заяви, кошти у розмірі 2 047 110 грн до 30.04.2015 мали слугувати джерелом погашення спірного грошового зобов'язання з авансового внеску податку на прибуток за квітень 2015 року у розмірі 151 090 грн.

Проте, як зазначалося, зазначені дії відповідачем були вчинені виключно за повторною заявою позивача у результаті чого кошти на рахунок податку на прибуток були зараховані лише 12.05.2015.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що позивачем, як добросовісним платником податку, були вчинені залежні від нього дії, передбачені п. 87.1 ст. 87 ПК щодо сплати (погашення) спірного грошового зобов'язання.

На думку колегії суддів, платник податку не має нести відповідальність за порушення податкового законодавства, що стало результатом протиправної бездіяльності контролюючого органу.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року та задовольнити позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, оскільки за подання позовної заяви позивачем було сплачено 1378 грн, а за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити 1515,80 грн, то присудженню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2893,80 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 008111503 від 23.09.2015.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві сплачений судовий збір у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн 80 коп.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 07.06.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.