Постанова № 66995188, 01.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2017 рокусправа № 804/3961/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Олефіренко Н.А. ,

секретар судового засідання:Федосєєва Ю.В.,

за участю представників відповідача-1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі № 804/3961/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Відповідач 1), голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_4 (Відповідач 2), Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області (Відповідач 3) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа: Державна інспекція праці в Дніпропетровській області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати наказ Відповідача 1 від 14.06.2016 року № 722-то Про звільнення ОСОБА_3О., який був підписаний головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_4;

-зобовязати Відповідача 1 поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області з 14 червня 2016 року;

-стягнути з Відповідача 1 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у сумі 25000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Відповідача 1 від 14.06.2016 року № 722-то Про звільнення ОСОБА_3О.. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області з 14 червня 2016 року. Стягнуто з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру через Відділ Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 39860,98 грн. без врахування податків. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В частині відмови в позові постанову суду не оскаржено.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача 1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.08.2015 року № 871-то ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, з присвоєнням йому 11 рангу державного службовця. (а.с. 8).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.06.2016 року № 722-то Про звільнення ОСОБА_3О. позивача звільнено з посади начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін. Підставою звільнення у цьому наказі вказана заява ОСОБА_3 (а.с. 9).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності, оскільки оскаржуваний наказ від 14.06.2016 року № 722-то "Про звільнення ОСОБА_3О." винесений за відсутності досягнення угоди сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, без погодження дати звільнення, що свідчить про його протиправність та наявність підстав для скасування наказу. Беручи до уваги незаконність звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Криничаснькому районі Дніпропетровської області з 14.06.2016 року та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.06.2016 року по дату поновлення на посаді.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 (далі Закон № 889), який набрав чинності з 01.05.2016 року, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону № 889 державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Статтею 86 Закону № 889 визначено умови припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін та встановлено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Такий випадок передбачений пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), згідно якого однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до частини першої статті 21 вказаного Кодексу трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як зазначено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згоді власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обовязковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстав для висновку про наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за угодою сторін.

Отже, визначення дати звільнення є обов'язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб'єктом призначення, оскільки при наявності лише заяви про звільнення та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу» (за власним бажанням).

Проте, в заяві ОСОБА_3 про звільнення (а.с. 64), не вказано дати, з якої він підлягає звільненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, будь-які докази на підтвердження прагнення позивача бути звільненим саме 14 червня 2016 року в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недосягнення сторонами згоди за такою істотною умовою звільнення за угодою сторін як дата припинення трудового договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що оскільки заява позивача не містить строку, з якого має бути припинений трудовий договір, а сторонами не подано будь-яких інших доказів, які б свідчили про уточнення позивачем та погодження відповідачем строку, з якого трудовий договір припиняється, то в розумінні пункту 1 статті 36 КЗпП України відсутня згода сторін на звільнення позивача за угодою сторін, а відтак наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.06.2016 року № 722-то про звільнення ОСОБА_3 є протиправним, оскільки прийнятий за відсутності відповідної правової підстави, встановленої законом

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що встановлено протиправність звільнення позивача з посади, колегія суддів вважає правильним висновок судом першої інстанції про те, що вимоги щодо поновлення його на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо розміру середньоденного заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки про заробітку плату ОСОБА_3 від 31.08.2016 року за останні 2 календарні місяці роботи середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 297,47 грн. (а.с. 35)

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 134 робочі дні. Відповідно середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу з 15.06.2016 року по 23.12.2016 року (дата постановлення рішення суду, яким позивача поновлено на посаді) складає 39860,98 грн. Заперечень щодо таких розрахунків апелянтом не подавалось.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 39860,98 грн. з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, з огляду на наступне.

Позивач працював і отримував заробітну плату за фактичним місцем роботи, а саме у Відділі Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, який є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків, а відтак позовна вимога про стягнення на користь позивача сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути звернена виключно до Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, яке здійснює нарахування та виплату заробітної плати відносно позивача.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, а саме в абзаці четвертому резолютивної частини постанови слова «з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру через Відділ Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області» замінити словами «з Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області».

Повний текст виготовлено 6 червня 2017 року.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі № 804/3961/16 змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини постанови слова «з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру через Відділ Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області» замінити словами «з Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.Ю. Чумак

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:Н.А. Олефіренко