Ухвала суду № 66995128, 07.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року справа №812/81/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. у справі № 812/81/17 (головуючий І інстанції Чиркін С.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2016 №120021/1226 про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Первомайської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21.12.2016 № 120021/1226 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800 грн. (а.с.3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Первомайської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 21.12.2016 № 120021/1226 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800,00 грн.; вирішив питання щодо судових витрат (а.с.89-93).

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Мотивовано скаргу невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 80.4 ст.80 ПК України, ст. 159, 161 КАС України. (а.с.99-102).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за приписами статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі Закон № 481/95-BP) продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно субєктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус субєктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою. Перевіркою встановлено продаж пива на розлив для споживання на місці в пластиковому одноразовому стакані обємом 0,5 літрів вміст спирту 4,6 %.

Позивач, як субєкт підприємницької діяльності, не відноситься до суб'єктів господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів та мають право реалізовувати алкогольні напої на розлив для споживання на місці. Апелянт зазначає, що відсутність факту вживання алкогольних напоїв на місці, оскільки закон не повязує факт порушення з фактом вживання. Актом встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив в пластиковий стакан, що, в свою чергу, свідчить про можливість вживання на місці з огляду на те, що пластиковий стакан призначений для споживання напоїв, а не їх транспортування або зберігання, зазначене свідчить на створення умов для споживання пива на розлив безпосередньо на місці. Апелянт зауважує, що позивачем також було зазначено про відсутність посуду, в якому можливо придбати пиво для його транспортування.

Сторони в судове засідання не прибули, позивач засобами електронного звязку надала заяву про розгляд справи за її відсутності. З огляду на вимоги ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа підприємець 18.11.1998 за № 23880170000000418 (а.с. 14).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основні види економічної діяльності позивача є КВЕД 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями тютюновими виробами (а.с.15).

За свідоцтвом платника єдиного податку серії Б № 498220, позивач є платником єдиного податку, 2-ої групи, 20%, види господарської діяльності: КВЕД 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями; 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктам, напоями (а.с.16).

Позивач має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 17.12.2015 року серії АЕ № 694946 реєстраційний номер ліцензії 512266400946/1133, термін дії з 22.12.2015 року по 22.12.2016 року, в якій зазначено місце торгівлі: Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул.. Тюленіна (магазин) (а.с.18).

Позивач орендує земельну ділянку площею 0,0051 га для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 19-23).

Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 07.12.2016 року № 418 «Про проведення фактичної перевірки», наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 за адресою: Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. Тюленіна (магазин) з 08.12.2016 року по 17.12.2016 року (а.с.8).

Головним управлінням ДФС у Луганській області на підставі наказу від 07.12.2016 року № 418 видано направлення від 07.12.2016 року № 342, 343 на проведення фактичної перевірки з 08.12.2026 року по 17.12.2016 року (а.с.42-43).

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Луганській області складено акт від 08.12.2016 року № 148/12-32/40-02/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с.9-11).

В акті зазначено, що продавець ОСОБА_3 здійснила продаж алкогольного напою, а саме пива, на розлив для споживання на місці в пластиковому одноразовому стакані об'ємом 0,5 л, вміст спирту 4,6%, виробник ПАТ САНіБЕВ Україна, ДСТУ 3888, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, дата виробництва вказана на кезі 24.09.2016, у кількості одного пластикового стакану за ціною 10,50 грн. та видала розрахунковий документ від 08.12.2016.

Фіскальний орган прийшов до висновку про порушення позивачем статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці субєкта господарювання, який не має статусу субєкта господарювання громадського харчування.

Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21.12.2016 року № 120021/1226, яким на підставі абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6800,00 грн. продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці субєкта господарювання, який не має статус субєкта господарювання громадського харчування (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт продажу алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці субєкта господарювання.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ратифікованим виноградним, спиртом етиловим ратифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-BP.

Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями ПК України.

Крім того, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-BP також визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України фактична перевірка проводиться за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, зазначених у направленні. При пред'явленні направлення платнику податків або його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції, такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по-батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 481/95-BP, роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

При цьому місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Слід зазначити, що за приписами ч. 6 ст.15-3 цього Закону, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

За статтею 17 Закону № 481/95-BP, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За змістом абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (далі Правила № 854).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Правил № 854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Пунктом 22 Правил № 854, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Отже, вказаною нормою передбачено відповідальність саме за продаж алкоголю на розлив для споживання на місці, а не за продаж алкоголю на розлив.

Судом встановлено, що магазин, що належить позивачу, в якому відбувалася перевірка на дотримання вимог Закону № 481/95-BP, за ліцензією має право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Так, у ході перевірки позивачем вказано на продаж в магазині пива на розлив, проте не доведено факту продажу пива на розлив з метою споживання саме на місці.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог ст.15-3 Закону №481/95-ВР та п. 22 Правил № 854, а тому рішення відповідача щодо застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статусу субєкта господарювання громадського харчування, є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але доказів правомірності застосування штрафних санкцій відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, здійснюючи торгівлю пивом за адресою місця торгівлі, яка зазначена у виданій ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, позивачем не було порушено приписи ст.15-3 Закону № 481/95-BP.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. у справі № 812/81/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. у справі № 812/81/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4