Ухвала суду № 66994871, 07.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про закриття провадження у справі

07 червня 2017 року м. Київ№ 826/17377/16Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., за участю секретаря судового засідання Артеменко Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомБучанської міської ради до третя особаПрокуратури Київської області 1. Головне управління Держгеокадастру у Київській області 2. Кабінет Міністрів України 3. Київська обласна рада провизнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Бучанська міська рада (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області (надалі - відповідач), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (надалі - третя особа-1/ГУ Держгеокадастру у Київській області), Кабінет Міністрів України (надалі - третя особа-2/КМУ), Київська обласна рада (надалі - третя особа-3), в якому просить суд:

1. Визнати дії Прокуратури Київської області в частині вимог до відділу Держземагенства (Держгеокадастру) України в м. Буча до Кабінету Міністрів України змінити цільове призначення земель житлової та громадської забудови в межах м. Буча, загальною площею 890 га, які виразились в спрямуванні листів №05/1-3044 вих-15 від 01.09.2015 р., №05/1-305 вих-16 від 21.01.2016 р., №05/1-1068 вих-16 від 25.03.2016 р. до відділу Держземагенства України в м. Буча та №05/1-1637 вих-16 від 18.05.2016 р. до Кабінету Міністрів України - протиправними та зобов'язати Прокуратуру Київської області припинити дії що порушують право.

3. Стягнути з Прокуратури Київської області суму сплаченого судового збору.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Водночас, в судовому засіданні 16.05.2017 р. представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з неналежністю розгляду вказаної адміністративної справи в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши в судовому засіданні думку представників сторін щодо заявленого клопотання, враховуючи неявку в судове засідання представників ГУ Держгеокадастру у Київській області та Кабінету Міністрів України, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду адміністративної справи, в тому числі й клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, в порядку письмового провадження.

Так, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі та додані до неї документи, суд вважає за необхідне вищезазначену заяву задовольнити, з огляду на наступне.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, 25.06.2002 р. Бучанською селищною радою було прийнято рішення №71/1-XXIV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови» на підставі якого ряд земель лісогосподарського призначення було віднесено до земель житлової та громадської забудови.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області №367/4187/14-ц від 17.10.2014 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 р., позов Заступника прокурора Київської області, що звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, КП «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради» до Бучанської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішень ради та витребування земельних ділянок, було задоволено.

Зокрема, визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 р. «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»; визнано недійсним ряд рішень міськради про затвердження громадянам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 14,0455 га.

Постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 р. у справі 6-2510цс15 Бучанській міській раді відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судових рішень в цивільній справі №367/4187/14-ц.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що на підставі вказаних вище рішень судів, Прокуратурою Київської області до Держгеокадастру у м. Буча та Кабінету Міністрів України було протиправно направлено низку листів (№05/1-30400 вих-15 від 01.09.2015 р., №05/1-305 вих-16 від 21.01.2016 р., №05/1-1068 вих-16 від 25.03.2016 р., №05/1-1637 вих-16 від 18.05.2016 р.) з вимогами привести відомості, що містяться у Державному земельному кадастрі (щодо цільового призначення земельних ділянок) у відповідність з рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі №367/4187/14-ц.

Так, Бучанська міська рада не погоджується з вимогами прокуратури, викладеними у вказаних листах до Держгеокадастру у м. Буча та Кабінету Міністрів України, щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, тому звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Зокрема, позивач наполягає на тому, що зміна цільового призначення земельної ділянки відноситься до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування, що виключає можливість направлення прокуратурою листів з вимогами вчинити відповідні дії.

Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, предметом спору у даній адміністративній справі фактично є право користування земельними ділянками, тобто між сторонами існує спір про право, що у свою чергу, виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, з урахуванням змін на час виникнення спірних правовідносин, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно - правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинне здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаним правовідносинам було вже надано правову оцінку судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Так, ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, абз.7 ч.1 ст.3 КАС України визначено, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а отже, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» №8 від 20.05.2013 р., вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з даним адміністративним позовом до Прокуратури Київської області, позивач, не навів доказів, що в рамках спірних правовідносин Прокуратурою Київської області було вчинено будь-які дії на виконання саме владних управлінських функцій.

Суд звертає увагу позивача, що з прийняттям Верховною Радою України 14.10.2014 р. нової редакції Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закон №1697) функції прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званий «загальний нагляд») були скасовані.

З набранням чинності зазначеним законом повноваження прокуратури у сфері суспільних відносин, не пов'язаних із кримінальним судочинством, обмежуються виключно її можливістю здійснювати дії, пов'язані з виконанням конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в суді. При цьому обсяг повноважень прокурора аналогічний комплексу прав адвоката при наданні правової допомоги.

Так, відповідно до ст.2 Закону №1697 на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Таким чином, з прийняттям Закону №1697 органи прокуратури позбавлені повноважень щодо безпосереднього втручання в діяльність громадян, приватних підприємств та організацій поза сферою кримінального судочинства, зокрема, права приймати будь-які рішення, спрямовані на скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом, притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності тощо.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є, зокрема: безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав; здійснення неправомірного зазіхання державою на ці права позивача у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права стають порушеними.

Таким чином, особа може одержати захист своїх прав у судовому порядку лише у тому випадку, якщо ця особа є учасником відповідних відносин, спір в яких переданий на вирішення суду, і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнані або оспорювані права цієї особи.

В іншому випадку особа не є носієм порушеного права, а отже вона не є суб'єктом права на судовий захист.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем у своєму позові не наведено доказів порушення саме його прав, внаслідок надсилання прокуратурою листів до Держгеокадастру у м. Буча та Кабінету Міністрів України з вимогами привести відомості, що містяться у Державному земельному кадастрі у відповідність з рішенням суду.

Зокрема, вказані листи не містять рішення, прийнятого Прокуратурою Київської області, як суб'єктом владних повноважень, про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, більш того, позивач не є учасником правовідносин, що виникли внаслідок направлення прокуратурою листів до Держгеокадастру у м. Буча та Кабінету Міністрів України, оскільки будь-яких вимог прокуратурою до позивача не висувалось.

Так, згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо неналежності розгляду вказаної адміністративної справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити.

Керуючись положеннями п.1 ч.1 ст.157, ст.158-163, 167, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Прокуратури Київської області про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі №826/17377/16 за позовом Бучанської міської ради до Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

3. Роз'яснити Бучанській міській раді про його право на звернення із вказаним позовом до відповідного суду, в порядку передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України, а також вказати на те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя І.А. Качур