Рішення № 66991973, 07.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017Справа №910/7941/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 34 728,22 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Кулик А.М. - представник за довіреністю № 0116-25 від 23.03.17

від відповідача не з'явились

У судовому засіданні 07.06.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди у розмірі 34 728,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2805-16-00104 від 15.06.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статтей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", позивач просить суд стягнути з останнього 34 728,22 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7941/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 07.06.2017.

У судове засідання, призначене на 07.06.2017, з'явився представник позивача, який надав довідку про відсутність аналогічного спору, що була долучена до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103041728632, з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 29.05.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 червня 2016 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2805-16-00104 ПрАТ "СК "Українська страхова група" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем якого є ОСОБА_2.

З довідки № 96535215 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 15.07.2016 в м. Києві по вул. Олени Теліги мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під його керуванням та автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під його керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 761/26807/16-п.

18 липня 2016 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до Звіту № 1308 від 15.08.2016, складеного ТОВ "Асистанська компанія "Українська служба допомоги", становить 80 932,32 грн.

30 серпня 2016 року ПрАТ "СК "Українська страхова група" на підставі Звіту та зобов'язуючої пропозиції було складено страховий акт № ДККА-51718, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 34 728,22 грн., виплата якого була здійснена на підставі розпорядження від 30 серпня 2016 року наступним чином:

- 1-ша частина платежу у розмірі 5 928, 75 грн. була зарахована в рахунок несплаченої частини страхового платежу;

- 2-га частина страхового відшкодування у розмірі 28 799,47 грн. сплачена шляхом виплати готівка з каси, що підтверджується видатковим касовим ордером № 534 від 30.08.2016 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_4, який керував автомобілем "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 761/26807/16-п.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_4 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/9462366), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2805-16-00104 від 15.06.2016, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Renault", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/9462366) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 34 728,22 грн., що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.

В матеріалах справи наявна копія заяви про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 26836 від 27.10.2016, яка була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 01.11.2016, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303804584229. Проте, вказана заява була залишена відповідачем без задоволення, страхове відшкодування у розмірі 34 728,22 грн. не сплачено.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 728,22 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 34 728 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2017

Суддя Пукшин Л.Г.