Рішення № 66991772, 02.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2017Справа №910/4393/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 93 334,45 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача - Мельник Н.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про стягнення основного боргу в розмірі 55 436, 35 грн., 3% річних - 1 343, 88 грн., інфляційних втрат - 6 249, 24 грн., пеня - 30 304, 98 грн., відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 10.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 року порушено провадження у справі № 910/4393/17, розгляд справи призначено на 19.05.2017 року.

19 травня 2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на навчанні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2017 року призначив справу № 910/4393/17 до розгляду на 02.06.2017 року.

Під час судового засідання 02.06.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду у даній справі надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2016 року Господарський суд міста Києва прийняв рішення яким визнав укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 10.05.2016 року, надалі іменований Договір. Договір визнано укладеним між ТОВ "Євро-Реконструкція" та Підприємцем. Відповідно до Договору позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення площею 220, 80 кв. м в будинку № 97/1 по вулиці Алма-Атинська в місті Києві, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Договір укладено на строк до 10 травня 2017 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01.07.2014 року (пункт 32 Договору).

Відповідно до пункту 5 Договору тарифи на послуги становлять: з централізованого опалення; з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 621, 29 (з ПДВ) грн. за гігакалорію.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630. (пункт 6.1 Договору).

За умовами пункту 9 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з пунктом 10 Договору послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі.

Несвоєчасне отримання покупцем рахунку-фактури не звільняє покупця від відповідальності за несплату за теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, ТОВ "Євро-Реконструкція", надало відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у результаті останній заборгував позивачу суму в розмірі 55 436,35 грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується відсутністю з боку Підприємця претензій та повідомлень, щодо порушення позивачем свого обов'язку з надання послуг з постачання теплової енергії.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість станом на 01.02.2017 за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в розмірі 55 436, 35 грн.

Факт існування у відповідача заборгованості перед позивачем належним чином підтверджений наявними у матеріалах справи документами, зокрема, наданими позивачем засвідченими копіями Актів надання послуг та нарядом про підключення ЦО.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення вказаної суми заборгованості в розмірі 55 436, 35 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 343, 88 грн. 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 6 249, 24 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законною та обґрунтованою.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення за договором 3% річних у розмірі 1 334, 88 грн., а також інфляційні втрати в сумі 6 249,24 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача 3 329, 49 грн. пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14 Договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі встановленому законом.

Підпунктом 1 пункту 18 Договору передбачено, що виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом і цим договором.

Судом здійснено перерахунок заявленої штрафної санкції з урахуванням вищезазначеного, та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 28 299, 33 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02160, АДРЕСА_1., ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) 55 436 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 35 коп. основного боргу, 28 299 (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. пені, 1 343 (одну тисячу триста сорок три) грн. 88 коп. 3 процентів річних, 6 249 (шість тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 24 коп. а також 1 565 (одну тисячу п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 61 коп. судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.06.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко