Рішення № 66991771, 02.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2017Справа №910/4370/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК"

доКомунального підприємства "Київський метрополітен"простягнення 165 541, 75 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Костюченко А.Ю. - представник за довіреністю;

від відповідача:Веселенко Т.О. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 165 541, 75 грн. відповідно до договору № 2600000990432 на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 17.05.2015 року, що складається з:

- 148 000, 00 грн. абонентської плати за послуги по збиранню готівкових коштів;

- 200, 00 грн. абонентської плати за розрахунково-касове обслуговування;

- 3 707, 35 грн. плати за порушення грошового зобов'язання;

- 13 634, 40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2017 року порушено провадження у справі 910/4370/17, розгляд справи призначено на 19.05.2017 року.

19.05.2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на навчанні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2017 року призначив справу № 910/4370/17 до розгляду на 02.06.2017 року.

Під час судового засідання 02.06.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовні заяві.

Відповідач проти позову заперечував, по викладеним у відзиві доводам та просив суд відмовити у задоволення позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі фактичних даних достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 02.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2015 між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "ХРЕЩАТИК", правонаступником якого є Банк, та Підприємством було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 2600000990432 (далі - договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Підприємству поточні рахунки відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженої Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 492 від 12.11.2003 року та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами Банку (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1.2 договору, Банк зобов'язується належним чином виконувати комплексне обслуговування клієнта відповідно до умов договору та «Тарифів ВАТ КБ «Хрещатик», у відповідності до тарифного пакету VIP-тарифний план.

Згідно із п. 2.2.1 договору, клієнт зобов'язується сплачувати своєчасно плату за розрахунково-касове обслуговування по кожному поточному рахунку відповідно до «Тарифів ВАТ КБ «Хрещатик».

В подальшому, до договору укладалися численні зміни та доповнення.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 01.01.2008 року, розділ VIII договору було доповнено пунктом 8.3, яким передбачено, що Банк власними силами та засобами в погоджені дні і години здійснює збирання готівкових коштів у клієнта та доставляє їх до каси Банку. Банк проводить приймання готівкових коштів і здійснює своєчасне зарахування коштів на рахунки клієнта, а клієнт сплачує плату за надані послуги Банку в розмірі і строки, що передбачені цією додатковою угодою.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2006 року (пункт 9.1 договору).

Згідно з пунктом 9.2 договору, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на діючих умовах на невизначений строк. Кожна із сторін договору, продовженого на невизначений строк, може відмовитися від договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 30 днів.

Відповідно до пп. 8.3.11 п 8.3 договору в редакції від 06.11.2013 року (додаткова угода № 25) за послуги по збиранню готівкових коштів клієнт з 01.11.2013 року сплачує Банку абонентську плату в розмірі фіксованої абонентської плати 148 000,00 грн. на місяць.

Окрім того, відповідно до п. 2.2.1 та Тарифів Банку клієнт мав сплачувати абонентську плату за розрахунково-касове обслуговування у фіксованій сумі 250,00 грн. на місяць.

Аналогічні умови були погоджені сторонами у п. 1 додаткової угоди № 33 від 20.04.2015 року до договору, при цьому визначено, що термін дії індивідуальних тарифів відповідно до додатку 1 до додаткової угоди становить з 30.04.2015 року по 30.04.2016 року.

04.04.2016 року клієнт надіслав Банку лист за № 212-НДФ, в якому просив призупинити інкасування грошової виручки починаючи з 05.04.2016 року. Жодних інших повідомлень від клієнта щодо припинення дії договору не надходило.

Отже, клієнт мав здійснити оплату абонентської плати за послуги по збиранню готівкових коштів та абонентської плати за розрахунково-касове обслуговування за квітень 2016 року у повному обсязі.

28.04.2016 року клієнт отримав дебетове повідомлення від 28.04.2016 року № 0/22/45 на суму 148 000, 00 грн. на сплату абонентської плати.

Проте, 06.05.2016 року клієнт направив листа з відмовою у сплаті згідно з виставленим Банком рахунку, погоджуючись розрахуватися лише за період з 30.03.2016 року по 04.04.2016 року.

05.01.2017 року на адресу клієнта повторно було направлено листа № 2-5/1/27, в якому Банк повідомив клієнта про розмір заборгованості та реквізити для її погашення.

Проте, у відповідь було отримано листа від 16.01.2017 року № 404 із відмовою у сплаті заборгованості з абонентської плати у повному обсязі у зв'язку із припиненням надання послуг з інкасування за ініціативою клієнта.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором.

Внаслідок невиконання умов договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 148 000, 00 грн. абонентської плати за послуги по збиранню готівкових коштів, а також 200, 00 грн. абонентської плати за розрахунково-касове обслуговування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вищевказаних позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 707, 35 грн. 3 % річних та 13 634, 40 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 707, 35 грн. 3 % річних та 13 634, 40 грн. інфляційних втрат є законною та обґрунтованою.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення за договором 3 707, 35 грн. 3 % річних та 13 634, 40 грн. інфляційних втрат. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 8-А; ідентифікаційний код 19364259) 148 000 (сто сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. абонентської плати за послуги по збиранню готівкових коштів, 200 (двісті) грн. 00 коп. абонентської плати за розрахунково-касове обслуговування, 3 707 (три тисячі сімсот сім) грн. 35 коп. плати за порушення грошового зобов'язання, 13 634 (тринадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 40 коп. інфляційних втрат та судові витрати в розмірі 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 13 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 07.06.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко