Рішення № 66989092, 30.05.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1669/17

Провадження № 2/265/743/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 травня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

за участю секретаря Бобильової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») в особі представника за довіреністю Сафіра Ф.О., звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 08 липня 2016 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 24 137,86 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між нею та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у встановленому договором розмірі.

Відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов і правил, банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта перед банком.

Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином, зобов'язання за вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим, станом на 22 лютого 2017 року має заборгованість у сумі 34120,09 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 24137,87 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3701,13 гривень, заборгованості за пенею та комісією в сумі 3827,55 гривень, а також штрафу (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди) у сумі 2453,54 гривень.

На підставі викладеного, посилаючись на норми законодавства, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 34120,09 гривень за кредитним договором без номеру від 08 липня 2016 року та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1600,00 гривень.

У відкрите судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Бойко М.С., яка діє на підставі довіреності, не з'явилася, надавши заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином, тому суд за наявності письмової згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, проте таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08 липня 2016 року ОСОБА_1, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк» підписала Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, на підставі якої отримала кредит в розмірі 24137,86 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом.

Відповідач ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

В сенсі п.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Умови погашення кредиту відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22 лютого 2017 року становить 34120,09 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 24137,87 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3701,13 гривень, заборгованості за пенею та комісією в сумі 3827,55 гривень, а також штрафу (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди) у сумі 2453,54 гривень.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.

Згідно даних Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради від 21 березня 2017 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час м. Маріуполь згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_1 і звільняє її від обов'язку по оплаті штрафу на користь ПАТ «Приват Банк», з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2453,54 гривень, не підлягають задоволенню.

При цьому, позивачем були заявлені вимоги про стягнення «пені та комісії в розмірі 3827,55 гривень», проте, виходячи із тарифів та самого розрахунку заборгованості (колонки № 13 та 14) вбачається, що ця сума розрахована саме як заборгованість за комісією, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню за виключенням нарахованого штрафу, внаслідок чого з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 24137,87 гривень, сума заборгованості за процентами 3701,13 гривень, заборгованість за комісією 3827,55 гривень, а всього 31 666, 55 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1600,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-227 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 08 липня 2016 року у розмірі 31 666 (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят шість) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1,на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» суму судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мельник І.Г.