Вирок № 66982686, 02.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 1-КП/415/112/17

провадження № 415/4450/16-к

ВИРОК

Іменем України

"02" червня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Пухкало О.О.

потерпілих ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника Стародубцевої Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, інвалідом не являється, не працюючого, раніше судимого: 1) 05.11.1996 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.86-1, 140 ч.2, 140 ч.3, 141 ч.2, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 26.11.1999 року Лисичанським міським судом за ст.140 ч.2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 25.07.2003 року Лисичанським міським судом за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 4) 14.03.2006 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч. 2, 185 ч. 3, 198, 296 ч. 1, 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 5) 13.10.2010 року Лисичанським міським судом за ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 6) 16.05.2012 року Брянківським міським судом Луганської області за ст. 309 ч.1, 71, 72 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 7) 23.06.2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В середині липня 2016 року, більш точну дату під час досудового розслідування не встановлено, в денний час, ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, знаходячись у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 повторно таємно викрав 25 пачок керамічної плитки блакитного кольору розміром 0.25Х0.20 см по 1 метр квадратний у пачці, які належать ОСОБА_3, чим заподіяв останньому майнову шкоду на суму 2000 гривень.

24 липня 2016 року в період часу з 10 години по 16 годину ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через віконний отвір проник до будинку АДРЕСА_3, звідки повторно таємно викрав наступне майно:

- часник, загальною масою 8 кг, вартістю 440 гривень (із розрахунку 55 гривень за 1 кг);

- печінка свиняча, загальною масою 2 кг, вартістю 46 гривень ( із розрахунку 23 гривні за 1 кг);

- сметана об'ємом 1 л, вартістю 60 гривень;

- жир свинячий пряжений, загальним об'ємом 2, 5 л, вартістю 125 гривень (із розрахунку 50 гривень за 1 л);

- масло вершкове масою 300 грам, вартістю 18 гривень 80 копійок (із розрахунку 63 гривні за 1 кг);

- ковбаса куряча варена масою 560 грам, вартістю 30 гривень ( із розрахунку 52 гривні за 1 кг);

- сир ковбасний прикопчений, масою 400 грам вартістю 24 гривні 40 копійок (із розрахунку 61 гривня за 1 кг), які належать ОСОБА_2, чим заподіяв їй майнову шкоду на загальну суму 744 гривні 20 копійок.

В кінці липня 2016 року, більш точну дату під час досудового розслідування не встановлено, в денний час, ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, знаходячись у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 повторно таємно викрав металеву ванну, яка належать ОСОБА_3, чим заподіяв останньому майнову шкоду на суму 500 гривень.

07 серпня 2016 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зайшов до палати № 19 терапевтичного відділення ЦМЛ ім. Тітова, розташованої по проспекту Перемоги міста Лисичанська, де шляхом вільного доступу, повторно скоїв крадіжку гаманця з жіночої сумки, в якому знаходились грошові кошти у сумі 370 гривень, які належать ОСОБА_1, чим заподіяв останній майнову шкоду на вказану суму.

15 серпня 2016 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов до палати № 7 неврологічного відділення ЦМЛ ім. Тітова м. Лисичанська, розташованої за адресою: м. Лисичанськ, пр. Перемоги, буд. 134, звідки повторно таємно викрав мобільний телефон «Nokia 1100», який належить ОСОБА_4, чим заподіяв останньому майнову шкоду на суму 188 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився, відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та врахувати його задовільну характеристику за місцем проживання, а також те, що він не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, а злочини вчиняв у зв'язку з відсутністю роботи та важким майновим становищем.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5, його вина у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, якому роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України пояснив, що обвинувачений являється його пасинком. В останній проміжок часу обвинувачений проживав у АДРЕСА_2, який належить йому (потерпілому) на праві приватної власності. В даному будинку речей обвинуваченого не має, все майно належить йому (потерпілому). Особисто він проживав за другою адресою, однак досить часто приходив щоб навідати житло та поратись на городі. Так в середині липня та наприкінці липня 2016 року ним було виявлено пропажу з його домоволодіння 25 пачок керамічної плитки блакитного кольору розміром 0.25Х0.20 см по 1 метр квадратний у пачці та металевої ванни про що він повідомив працівників поліції. Через деякий час працівники поліції повернули йому ванну та плитку, тому майнових претензій до обвинуваченого він не має, покарання просив призначити на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 24 липня 2016 року вранці вона поїхала на ринок до міста Сєвєродонецька, а коли приблизно о 15 годині повернулася додому, виявила пропажу зі свого будинку, розташованого в місті АДРЕСА_3, 8 кг часнику, 2 кг свинячої печінки, 1 л сметани, 2,5 літра пряженого свинячого жиру, 300 грамів вершкового масла, вареної курячої ковбаси масою 560 грамів та 400 грамів прикопченого ковбасного сиру. При цьому відповідаючи на питання суду зазначила, що двері будинку були зачинені, однак у вікні була відкрита хвірточка, а на віконному склі вона бачила слід від босої ноги. У скоєні злочину вона підозрює лише обвинуваченого, оскільки напередодні цих подій її колишня невістка ОСОБА_7 залишила їй на зберігання свій мобільний телефон, який знаходився у неї в будинку, однак після крадіжки цей телефон зник з будинку, при цьому ОСОБА_7 в цей же день подзвонила їй та повідомила, що телефон їй повернув саме ОСОБА_5. Викрадене майно їй не повернуто, однак майнових претензій до обвинуваченого вона не має. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_8 допитана в судовому засіданні пояснила, що обвинуваченого вона не знає та ніколи його не бачила. З приводу обставин викрадення у неї гаманця, пояснила, що 07.08.2016 вона знаходилась на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні ЦМЛ ім. Титова. ЇЇ жіноча сумка знаходилась у палаті, прийшовши з аптеки, виявила зникнення гаманця зі своєї сумки. У ньому знаходились грошові кошти в сумі 370 гривень та банківська картка. Медсестри відділення, в якому вона перебувала, повернули їй копії документів, котрі знаходились у її гаманці, та повідомили, що підібрали їх на вулиці біля лікарні, коли побачили як невідомий чоловік з червоним гаманцем щось викидає із нього. Претензій до обвинуваченого вона не має та просила покарати його на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що у серпні 2016 року він знаходився на лікуванні у неврологічному відділенні ЦМЛ ім. Титова. 15 серпня 2016 року у денний час він перебув у лікарняній палаті та відпочивав, при цьому свій мобільний телефон «Nokia 1100» він залишив на тумбочці біля ліжка, а коли прокинувся побачив біля себе раніше незнайомого йому обвинуваченого ОСОБА_5, який почав питати у нього чому на вікнах відсутні решітки, таким чином він подумав що це робітник лікарні або якоїсь іншої установи. Коли ОСОБА_5 пішов він виявив пропажу свого мобільного телефону, про що повідомив співробітників поліції. На теперішній час працівниками поліції йому повернуто мобільний телефон, майнових претензій до обвинуваченого він не має, покарання просив призначити на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працює у неврологічному відділенні ЦМЛ ім.. Титова міста Лисичанська. Влітку 2016 року, точну дату на даний час не пам'ятає, до неї, як до постової медичної сестри звернувся хворий ОСОБА_9, який перебував на той час на стаціонарному лікуванні у даному відділенні, при цьому поруч з ним знаходився обвинувачений, який був у стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий, підвівши до них обвинуваченого, сказав що останній вкрав його мобільний телефон та попросив викликати працівників поліції.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила,що вона працює продавцем магазину «Домашній» в місті Лисичанську. Точну дату не пам'ятає, приблизно у серпні 2016 року вона перебувала на робочому місці коли до неї на касу підійшов обвинувачений разом з іншим незнайомим їй чоловіком, для того щоб оплатити продукти харчування, при цьому передав їй платіжну пластикову карточку, якого банку не пам'ятає, однак йому це не вдалося, так як картку було заблоковано.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_4. Наприкінці липня 2016 року у першій половині дня вона поверталася додому, йдучи по вулиці Бєлінського зустріла обвинуваченого ОСОБА_5, який разом з іншим хлопцем йшли назустріч їй. Після того як останні пройшли повз неї, вона повернулась та побачила, як обвинувачений зайшов у двір її сусідки ОСОБА_2, а приблизно через 2 години до неї прийшла ОСОБА_2 та повідомила, що з її будинку було викрадено продукти харчування.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в літку 2016 року біля свого будинку АДРЕСА_5 зустрів раніше не відомого йому ОСОБА_5, який запропонував йому придбати у нього металеву ванну, яку він ніс з собою,при цьому зазначивши що ця ванна належить саме йому. Він погодився та придбав у останнього металеву ванну за 80 гривень, а через деякий час прийшли співробітники поліції та повідомили йому що ванну, яку він придбав у обвинуваченого, було викрадено.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 24.07.2016 року, проведеного за участю понятих та потерпілої ОСОБА_2 в період часу з 17 год. 30 хв. до 18 год.10 хв., в приватному будинку розташованому на ділянці за адресою АДРЕСА_3, звідки 24.07.2016 року було викрадене майно, яке належить потерпілій ОСОБА_2(том II а.с.10-11);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 12.08.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_12 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 2 (ОСОБА_5.) впізнала особу на ім'я ОСОБА_5, якого вона бачила 27.07.2016 року біля двору АДРЕСА_3 (том II а.с. 25-26);

- протоколом огляду місця події від 07.08.2016 року, з фототаблицею до нього, проведеного за участю понятих та потерпілої ОСОБА_1 в період часу з 16 год. 20 хв. до 16 год.59 хв., в палаті № 19 терапевтичного відділення № 1 ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська, що знаходиться по проспекту Перемоги м. Лисичанська, звідки 07.08.2016 року було викрадене майно, яке належить потерпілій ОСОБА_1( (том II а.с.40-43);

- протоколом огляду місця події від 07.08.2016 року з фототаблицею до нього, проведеного за участю понятих в період часу з 19 год. 30 хв. до 19 год.50 хв., в районі ВПУ № 2 м. Лисичанська по проспекту Перемоги м. Лисичанська. В клумбі, яка розташована на ділянці ВПУ № 2 було виявлено та вилучено гаманець червоного кольору (том II а.с.59-62);

- протоколом огляду предмета від 10.08.2016 року та фото таблицею до нього, проведеного за участю понятих, під час якого ОСОБА_14 було добровільно видано працівникам поліції пластикову банківську картку «Ощадбанк» та паперовий пакунок з банк інформацією(том ІІ а.с.84-87);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 15.08.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_15 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 4 (ОСОБА_5.) впізнала особу котра 07 серпня 2016 року знаходилась біля ЦМЛ ім. Титова, виходила з лікарні з червоним гаманцем в руках (том II а.с. 88-90);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 15.08.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_16 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 3 (ОСОБА_5.) впізнала особу, як ту, котра 07 серпня 2016 року виходила з лікарні з червоним гаманцем (том II а.с. 91-93);

- протоколом огляду місця події від 15.08.2016 року, з фототаблицею до нього, проведеного за участю понятих в період часу з 15 год. 55 хв. до 16 год.10 хв., в палаті № 7 неврологічного відділення ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська, що знаходиться по проспекту Перемоги м. Лисичанська, звідки 15.08.2016 року було викрадене майно, яке належить потерпілому ОСОБА_4(том IV а.с.8-10);

- протоколом огляду предмета від 15.08.2016 року, проведеного за участю понятих, під час якого ОСОБА_5 було добровільно видано працівникам поліції мобільний телефон марки «NOKIA» в корпусі чорно-сірого кольорів, який поміщено до прозорого полімерного пакету кінцівки якого перев'язані білою ниткою та скріплено паперовою биркою (том IV а.с.15-17);

- протоколом огляду місця події від 17.08.2016 року, проведеного за участю понятих та потерпілого ОСОБА_3 в період часу з 10 год. 40 хв. до 11 год.10 хв., в приватному будинку розташованому на ділянці за адресою АДРЕСА_2, звідки в кінці липня 2016 року було викрадене майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3 (том IV а.с.42-46);

- протоколом огляду місця події від 08.09.2016 року, проведеного за участю понятих та ОСОБА_13 в період часу з 16 год. 26 хв. до 16 год.55 хв., на подвір'ї будинку АДРЕСА_5, де було виявлено та вилучено металеву ванну, яку було передано під розписку потерпілому ОСОБА_3 (том IV а.с.57-59);

- протоколом огляду місця події від 08.09.2016 року, проведеного за участю понятих та ОСОБА_17 в період часу з 17 год. 15 хв. до 18 год.00 хв., на подвір'ї будинку АДРЕСА_6, де було виявлено та вилучено плитку голубого кольору, загальною кількістю 120 штук, яку було передано під розписку потерпілому ОСОБА_3 (том IV а.с.66-68);

- висновком товарознавчої експертизи № 322 від 06.10.2016 року,згідно якого ринкова вартість плитки керамічної голубого кольору, придбаної у 2008 році, розміром 0,25х0,2 м, виготовленої в місті Києві, яка не була у користуванні станом на липень 2016 року у кількості 25 пачок (1 кв.м. у пачці) з урахуванням вільного ціноутворення на території України, з технічної точки зору складає 2000 грн., ринкова вартість металевої ванни, об'ємом 150 л, придбаної у 2006 році станом на липень 2016 року з урахуванням вільного ціноутворення на території України, з технічної точки зору складає 500 гривень (том IV а.с.73 - 75);

- висновком товарознавчої експертизи від 05.10.2016 року № 19/113/9-3/585-109е, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia» модель 1100 станом на 15.08.2016 року з урахуванням вільного ціноутворення на території України може складати 188,00 (сто вісімдесят вісім гривень 00 коп.) (том IV а.с. 80-83);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 08.10.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих потерпілий ОСОБА_4, серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 2 (ОСОБА_5.) впізнав особу, як ту, яка знаходячись в палаті в ЦМЛ ім.Титова скоїла крадіжку його мобільного телефону (том IV а.с. 88-90);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 11.10.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_10, серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 3 (ОСОБА_5.) впізнала особу, як ту, яка в неврологічному відділенні ЦМЛ ім.Титова скоїла крадіжку (том IV а.с. 91-93).

Висновки експертів, вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, покази потерпілих, свідків та самого обвинуваченого, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17, зазначених у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_5 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникнення у житло знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Доведеною в судовому засіданні суд вважає винуватість ОСОБА_5 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185 КК України) злочинів;

- особу винного, який не працює, інвалідом не являється, не одружений, раніше судимий ( том ІV а.с. 28-31), за місцем останнього мешкання характеризується задовільно (том ІV а.с. 21), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога не числиться (том ІV а.с. 20);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Суд не визнає у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, часткове відшкодування завданої злочином шкоди, оскільки повернення потерпілим викраденого майна відбулось не в результаті добровільних дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, оскільки обвинувачений маючи незняту на непогашену судимість за вчинення умисних злочинів (309 ч.1, 296 ч. 1 КК України) знову вчинив умисні злочини.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи суспільну небезпеку вчинених злочинів та кількість епізодів злочинної діяльності, а також наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову у період невідбутого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 23.06.2016 року вчинив умисні злочини проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185 КК України) злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого під час судового провадження, який на початку судового засідання свою вину у вчинені злочинів визнавав частково, однак наприкінці судового розгляду, зробивши для себе належні висновки свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів визнав у повному обсязі, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність та вибачався перед потерпілими, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілих, які щодо призначення покарання обвинуваченому посилалися на розсуд суду, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання за яким характеризується задовільно, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та найближче приближене до мінімальної міри покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 дані кримінальні правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.06.2016 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та засуджено до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України зі звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік (а.с.24 том ІV ), у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, невідбуте покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.06.2016 року.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_21 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 19.08.2016 року до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 02 червня 2017 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту обрання запобіжного заходу - з 19.08.2016 року (а.с. 116 том ІІ) до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими не пред'явлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 судової товарознавчої експертизи від 05.10.2016 року № 19/113/9-3/585-109е у сумі 770 гривень (сімсот сімдесят гривень) 35 копійок - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- гаманець червоного кольору та пластикова картка банку «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1, які згідно постанови слідчого передані на зберігання до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (том II а.с.96) - підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_1

- диск з відеозаписом з магазину «Домашній», який згідно постанови слідчого знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (том II а.с.111) - підлягає зберіганню в матеріалах кримінального провадження;

- плитка керамічна та ванна, які згідно постанови слідчого передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3(том IV а.с.69) - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_3;

- мобільний телефон «Nokia 1100» imei НОМЕР_1, який згідно постанови слідчого переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 (том IV а.с.103) - підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 червня 2016 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 02 червня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту - з 18 серпня 2016 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової товарознавчої експертизи від 05.10.2016 року № 19/113/9-3/585-109е у сумі 770 гривень (сімсот сімдесят гривень) 35 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Речові докази:

- гаманець червоного кольору та пластикова картка банку «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1, які згідно постанови слідчого передані на зберігання до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути потерпілій ОСОБА_1

- диск з відеозаписом з магазину «Домашній», який згідно постанови слідчого знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- плитку керамічну та ванну, які згідно постанови слідчого передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 - повернути потерпілому ОСОБА_3;

- мобільний телефон «Nokia 1100» imei НОМЕР_1, який згідно постанови слідчого переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 - повернути потерпілому ОСОБА_4

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова