Ухвала суду № 66963909, 31.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3530/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,ОСОБА_4

За участю секретаря Поліхранової Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7

- про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення з житлового будинку,-

ВСТАНОВИЛА:

25.11.2016 року позивач звернулась до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрих зазначала, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 21-а, смт. Фрунзівка Одеської області. З літа 2013 року в даному будинку з нею проживають її донька та зять - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Позивачка вказує, що проживання разом з відповідачами в одному будинку є нестерпним, оскільки останні не допускають її до інших приміщень будинку, крім однієї кімнати де вона проживає, висловлюються в її адресу образливі, хамські слова іноді навіть в нецензурній формі, чим постійно завдають їй моральних страждань. Вважає, що відповідачі порушують її право на спокійне життя, що негативно впливає на стан її здоровя. Також, зазначає, що відповідачі, жодним чином в утриманні будинку, його ремонті, оплаті комунальних послуг не приймають, чим завдають їй значних матеріальних збитків. Враховуючи вище викладене, оскільки відповідачі заважають позивачу вільно користуватись та розпоряджатись належним їй на праві приватної власності житловим будинком та в добровільному порядку виселятися з нього не бажають, тому позивач просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом виселення з нього відповідачів з підстав ст.116 ЖК України.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення з житлового будинку - відмовлено.( ап..с.158-162).

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового,про задоволення позовних вимог,посилаючись на неповно зясованих обставин, що мають значення для справи;невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та на порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з посиланням на непорушність права власності.

В судове засідання сторони не зявились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Відмовляючи в заявлених вимогах районний суд виходив з того, що позивачем на підтвердження своїх доводів суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі систематично порушують правила співжиття з нею і що до них за ці систематичні порушення вживалися заходи попередження або громадського випливу, які не дали позитивних результатів, а також, що відповідачі своїми діями чи бездіяльністю перешкоджають їй у володінні, користуванні чи розпорядженні майном, всі її доводи ґрунтуються виключно на її поясненнях. При цьому виходив з того, що частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, сторонами не оспорюється , що реалізуючи своє право власності на житловий будинок позивачка,з власної волі, літом 2013 року дозволила своїй дочці ОСОБА_7 та зятю ОСОБА_6 вселитися і проживати у належному їй на праві приватної власності житловому будинку, розташованому за адресою: вул. Гагаріна, 21-а, смт. Фрунзівка Одеської області.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сімї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сімї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сімї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виселення з підстав ст.116 ЖК України має підтверджуватись письмовими доказами.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Ст. 157 ЖК встановлює, що виселення членів сім'ї власника житла здійснюється за рішенням суду на підставах, визначених ч. 1 ст. 116 ЖК, тобто на підставах, аналогічних виселенню членів сім'ї наймача. До таких підстав закон відносить:

а) систематичне руйнування або псування житлового приміщення;

б) систематичне порушення правил співжиття, що унеможливлює спільне проживання з порушниками інших осіб в одному житловому приміщенні.

При цьому виселення допускається за умови, що вжиті заходи громадського впливу виявились безрезультатними.

При вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Судова колегія погоджується з судженням районного суду про відсутність доказів , що відповідачі систематично порушують правила співжиття з нею і що до них за ці систематичні порушення вживалися заходи попередження або громадського впливу,які не давали позитивних результатів результатів, а також, що відповідачі своїми діями чи бездіяльністю перешкоджають їй у володінні,користуванні чи розпорядженні майном так як в силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання на порушення права власності позивача в контексті ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є некоректним та виходить за межі предмета доказування.

Виходячи з вищезазначеного,судова колегія з підстав ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, так як визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 218, 303,308,315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та підлягає оскарженню до касаційного суду на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді - А.І.Дрішлюк

ОСОБА_4