Ухвала суду № 66962208, 06.06.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"06" червня 2017 р.924/527/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" м.Хмельницький

про застосування наслідків нікчемності договору відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016р.; стягнення 870 000 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" про застосування наслідків нікчемності договору відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016р. та стягнення 870 000 000,00 грн.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою статті 4 даного Закону встановлено розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

Водночас, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що у зв'язку з важким фінансовим становищем, у нього немає можливості сплатити суму судового збору. Так, 23.05.2016р. було прийнято рішення Національного банку України № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних". Отже, у встановленому законом порядку встановлено, що майновий стан ПАТ "Банк Михайлівський" перешкоджає виконувати грошові зобов'язання вчасно та в повному обсязі, що відноситься в тому числі і до сплати судового збору. Крім того, вказує, що в зв'язку з початком процедури ліквідації, позивач не здійснює господарської діяльності, знаходиться у скрутному фінансовому становищі, і фактично прибутків не отримує. Відстрочення сплати судового збору дозволить позивачу акумулювати суму коштів, необхідну для сплати судового збору. Також звертає увагу суду, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, до 01.09.2015р. відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Однак, положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015р. уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору. В той же час, на розгляд Верховної Ради України внесено законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", положення якого передбачають повернення пільг у частині звільнення від сплати судового збору уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків. Наведене, на думку позивача, свідчить про обґрунтовану необхідність звільнення Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів від сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд приймає до уваги, що положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення сплати судового збору. При цьому таке право надається суду лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що до прийняття судом рішення по справі заявник матиме фінансову можливість сплатити судовий збір.

Відтак, обов'язковою умовою для звільнення (відстрочення) заявника від сплати судового збору є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору. При цьому, обов'язок по доведенню наявності таких обставин покладається на заявника.

У п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" роз'яснено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є субєктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Відповідно до ст.4 вказаного закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Отже, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів. Тому самі лише обставини, пов'язані з ліквідацією банку та з відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.08.2016р. у справі № 910/28405/14 та від 07.06.2016р. у справі № 910/2998/16).

В той же час позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин та неможливість сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому законодавством розмірі, зокрема, доказів відсутності коштів для сплати судового збору, доказів вжиття позивачем усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, тощо. Крім того, у заявленому клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено обставин, які б свідчили про наявність у позивача можливості сплатити судовий збір до прийняття судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для такої несплати. Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484 VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавити перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення та/або розстрочення (відстрочення) від сплати судового збору.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних доказів, що підтверджували б наявність передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" виняткових обставин, які могли би слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Додатково звертається увага, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, "Case of Kreuz v. Poland", рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Також приписами ст.57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України позивач, прокурор зобовязані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код 39140702) зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 2.

Однак, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви як доказ надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих документів фіскальний чек відділення поштового звязку та опис вкладення від 30.05.2017 р., згідно яких позовна заява з додатками відправлена відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на адресу: 01014, м.Київ, вул. С. Струтинського, 8.

Отже, зважаючи на викладені обставини, долучений до заяви фіскальний чек відділення поштового звязку та опис вкладення не можуть вважатися належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність в матеріалах позовної заяви належних документів, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами, сплату судового збору у встановленому розмірі, відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору позовна заява підлягає поверненню без розгляду відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.

Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.

Додаток: позовна заява і додані до неї матеріали на 25 аркушах.

СуддяЛ.О. Субботіна

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 8) надіслати рекомендованим,

3, 4 - відповідачу, (29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 82, офіс 2; 01014, м. Київ, вул. С.Струтинського, буд. 8) простим