Постанова № 66961868, 01.06.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 року Справа № 904/2090/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідач),

суддів - Березкіної О.В., Чимбар Л.О.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.03.2017 р., представник,

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі №904/2090/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро Центр", м. Київ

до публічного акціонерного товариства " Дніпроважмаш ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі №904/2090/17 (суддя Панна С.П.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Квадро центр" задоволено частково, з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Дніпроважмаш" на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 54999грн., пеня в сумі 10185грн.33коп., інфляційні втрати в сумі 6554грн.30коп. та три проценти річних в сумі 1578грн.39коп., в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №100313 від 21.03.2013р. в частині оплати послуг по організації перевезення вантажу залізничним транспортом, а також щодо невірного розрахунку позивачем пред"явлених до стягнення з відповідача сум пені, трьох процентів річних та втрат від інфляції;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТДніпроважмаш подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права просить це рішення змінити та зменшити при цьому розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості послуг;

- у поданій скарзі йдеться про порушення господарським судом вимог ст.ст.4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у позбавленні відповідача права на подання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред"явлення зустрічного позову, оскільки товариство не приймало участь в судовому засіданні у зв"язку з об"єктивною неможливістю участі представника, про те, що господарським судом залишено поза увагою надмірно великий розмір штрафних санкцій, про те, що на даний час товариство знаходиться в дуже складному фінансовому стані, про те, що наявність кризи в соціально-економічній сфері країни значною мірою вплинула на його господарську діяльність, відповідно до звіту про фінансові результати за 2016 рік збитки товариства складають 70994грн., а також про те, що суд першої інстанції не оцінив об"єктивно співвідношення розміру заявлених санкцій до збитків позивача та не дотримався балансу інтересів сторін;

- представник скаржника в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення обох засідань господарського суду завчасно, відсутність представника відповідача не перешкоджала розгляду справи, у нього була наявна можливість надати свої пояснення у відзиві на позов, на те, що ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють для суду обов"язку зменшення штрафних санкцій, а лише надають суду таке право у виняткових випадках, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір боргу, а також на те, що розмір стягнутої судом з відповідача пені становить лише 18.52 процента від суми боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2013р. ТОВ"Квадро Центр" (виконавцем) та ПАТ"Дніпроважмаш" (клієнтом) укладено договір №100313, на підставі якого виконавець зобов"язався за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов"язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до п.п.2.4.4 п.2.4 договору клієнт зобов"язався своєчасно сплатити належну плату виконавцю.

Згідно з п.3.4 договору факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг, який складається виконавцем та підписується уповноваженими представниками сторін.

П.4.1 договору передбачено, що для виконання замовлених послуг клієнт забезпечує виконавця грошовими коштами на умовах стопроцентної попередньої оплати запланованих витрат, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Перерахування грошових коштів здійснюється у строки обумовлені в рахунку, рахунку-фактурі, інвойсі тощо, виставленому виконавцем, але в будь-якому разі не пізніше закінчення перевезення, якщо інший строк не вказано у додатках до даного договору.

Відповідно до п.4.6 договору після підписання акту наданих послуг, виконавець набуває права власності на погоджений розмір плати виконавця за відповідно надані послуги. Надлишок коштів вважається оплатою витрат виконавця на майбутнє або підлягає поверненню клієнту протягом десяти робочих днів після отримання виконавцем відповідної письмової вимоги. У випадку недостатності коштів, виконавець виставляє рахунок на відповідну суму витрат та плату виконавця, який підлягає сплаті клієнтом у строки, вказані в рахунку або додатках до даного договору.

П.6.4 договору встановлена відповідальність клієнта за прострочення оплати рахунків виконавця у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1383468грн., що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями актів надання послуг, підписаними представниками сторін без заперечень.

Відповідач порушив умови договору, вартість наданих позивачем послуг оплатив частково.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті вартості послуг за актом №99 від 31.03.2016р. складає 54000грн..

Перевезення вантажів у вагоні №39410246 за вказаним актом закінчилося 01.03.2016р., у вагоні №39410170 25.02.2016р..

У зв"язку з несвоєчасною оплатою вартості послуг позивачем нарахована пеня в сумі 10298грн.04коп. за період з 02.03 по 02.09.2016р., втрати від інфляції в сумі 7169грн.84коп. за період з 02.03.2016р. по 14.02.2017р. та три проценти річних в сумі 1582грн.16коп. за вказаний період.

В процесі розгляду справи господарським судом факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, докази погашення останньої не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема. сплата неустойки.

За приписами ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобовязань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №100313 від 21.03.2013р. в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 54999грн. заборгованості, 10185грн.33коп. пені, 6554грн.30коп. інфляційних втрат та 1578грн.38коп. трьох процентів річних.

Одночасно колегія суддів погоджується з перерахунком господарським судом пред"явлених до стягнення сум пені, трьох процентів річних та втрат від інфляції, зокрема, і внаслідок неправильного визначення позивачем періоду нарахування останніх .

З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника відносно розгляду справи без участі представника товариства визнані колегією суддів безпідставними.

В абз.2 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У даному випадку, скаржником в установленому порядку не доведені обставини щодо неможливості заміни представника та неможливості розгляду справи господарського суду без участі представника товариства.

При цьому відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом господарського суду, а не його обов"язком.

Стосовно зменшення розміру штрафних санкцій слід зазначити наступне.

Ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вимоги позивача по зменшенню розміру штрафних санкцій не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі №904/2090/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В.Березкіна

Суддя Л.О.Чимбар

Повна постанова складена 06.06.2017р.