Ухвала суду № 66956589, 31.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 р.Справа № 816/249/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2017р. по справі № 816/249/17

за позовом Приватного підприємства "АВГУСТ-ПЛЮС"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року адміністративний позов Приватного підприємства "Август-Плюс" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 30 січня 2017 року №0000611401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Август-Плюс" судові витрати в розмірі 2957,00 грн.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток. Зазначає, що підприємством допущено порушення податкового законодавства внаслідок завищення витрат на суму амортизаційних нарахувань на нематеріальні активи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому, крім того, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 19.12.2016 по 10.01.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Август-Плюс" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2013 по 30.06.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 29.05.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки контролюючим органом 17.01.2017 складено акт №27/16-31-14-01-10/38742694, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.3.4 п.138.3 ст.138, пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 178146,00 грн, в тому числі: за 2014 рік - 6756,00 грн, за 2015 рік - 102255,00 грн, за півріччя 2016 року - 69135,00 грн (т.1 а.с. 18-59).

На підставі вказаного висновку акту перевірки від 17.01.2017 №27/16-31-14-01-10/38742694 ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 №0000611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 197118,75 грн, в тому числі 178146,00 грн - за основним платежем та 18972,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 16-17).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ПП "Август-Плюс" та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.01.2017 №0000611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 197118,75 грн, в тому числі 178146,00 грн - за основним платежем та 18972,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а відтак позовні вимоги ПП "Август-Плюс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015) нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом таких строків:

- група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років;

- група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки;

- група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) - відповідно до правовстановлюючого документа.

Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років безперервної експлуатації.

Відповідно до пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Підпунктом 145.1.3 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відповідно до пп.138.3.4 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) строки нарахування амортизації нематеріальних активів:

- група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років;

- група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (баз даних), фонограми, відеограми, передач (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки;

- група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) - відповідно до правовстановлюючого документа.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років.

За приписами пункту 6 підрозділу4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242 (далі - П(С)БО 8).

Відповідно до п.5 П(С)БО 8 бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

За приписами п.25, п.26 П(С)БО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

- строки корисного використання подібних активів;

- моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;

- очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством/установою;

- залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства/установи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2014 між ПП "Август-Плюс" (покупець) та ТОВ "АСТОР-Україна" (постачальник) укладено договір постачання програмної продукції №141006-02, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобовязання із постачання покупцю програмного продукту згідно специфікації поставки, яка є специфікацією №1 до цього договору; продукція, яка придбавається згідно цього договору - комплекс програм для ЕОМ, бази даних і документація, - є обєктом (обєктами) авторського права і охороняється законом, що відповідає функціональним характеристикам, а саме: управління мережею магазинів (т.1 а.с. 79-81).

Відповідно до змісту специфікації від 06.10.2014 №1 до договору №141006-02 продукцією, яку отримує покупець згідно даного договору є: "Лицензия Торговая Сеть 7.0 SE Модуль Центр (5-WS) - кількість 1, вартість 170000,00 грн без ПДВ; Торговая Сеть 7.0 SE Модуль Центр - Дополнительная лицензия на 1-WS - кількість 5, вартість 32750,00 грн без ПДВ (по 6550,00 грн за кожну); Лицензия Торговая Сеть 7.0 SE Модуль Центр - Модуль Мерчендайзинг Базовая поставка (3-WS) - кількість 1, вартість 40000,00 грн без ПДВ; Лицензия Торговая Сеть 7.0 SE Модуль Центр - Модуль ОФУ - кількість 1, вартість 130000,00 грн без ПДВ; Лицензия Торговая Сеть 7.0 SE УТТ (2-POS) - кількість 42, вартість 252000,00 грн без ПДВ (по 6000,00 грн за кожну); Торговая Сеть 7.0 SE Модуль Магазин - Дополнительная лицензия на 1-WS - кількість 82, вартість 205000,00 грн без ПДВ (по 2500,00 грн за кожну); Лицензия АСТОР: Терминал сбора данных 2.2 - кількість 41, вартість 41000,00 грн без ПДВ (по 1000,00 грн за кожну); Примірник компютерної програми open store pos - кількість 83, вартість 149400,00 грн без ПДВ (по 1800,00 грн за кожну); Примірник компютерної програми open store scales - кількість 82, вартість 57400,00 грн без ПДВ (по 700,00 грн за кожну)"; загальна вартість продукції - 1077550,00 грн без ПДВ (т.1 а.с. 83).

06.10.2014 між ПП "Август-Плюс" та ТОВ "АСТОР-Україна" підписано додаткову угоду до договору постачання програмної продукції від 06.10.2014 №141006-02, згідно з якою сторони вирішили додати до розділу 2 "Використання програмної продукції" договору підпункт 2.1.3 наступного змісту: "Покупець має право адаптувати Компютерну програму без додаткового дозволу постачальника самостійно або з залученням третіх осіб. При цьому, права на адаптовану Компютерну програму залишаються за постачальником. Строк корисного використання Компютерної програми (програмної продукції) становить 2 (два) роки" (т.1 а.с. 84). Ця додаткова угода є невідємною частиною договору постачання програмної продукції від 06.10.2014 №141006-02.

У подальшому, 20.03.2015 ПП "Август-Плюс" (покупець) підписало з постачальником ТОВ "АСТОР-Україна" додаткову угоду №1 до договору постачання програмної продукції від 06.10.2014 №141006-02, згідно з якою постачальник прийняв на себе зобовязання із поставки покупцю додаткового програмного продукту згідно специфікації №1 до цієї додаткової угоди (а.с. 85). Додатковою продукцією, яку отримує покупець згідно додаткової угоди є: "Лицензия Торговая Сеть 7.0 SE УТТ (2-РОS) - кількість 11, вартість 72050,00 грн без ПДВ (по 6550,00 грн за кожну); Торговая Сеть 7.0 SE Модуль Магазин - Дополнительная лицензия на 1-WS - кількість 49, вартість 122500,00 грн без ПДВ (по 2500,00 грн за кожну); Лицензия АСТОР: Терминал сбора данных 2.2 - кількість 65, вартість 65000,00 грн без ПДВ (по 1000,00 грн за кожну); загальна вартість продукції - 259550,00 грн без ПДВ (т.1 а.с. 85 зі звороту).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору постачання програмної продукції від 06.10.2014 №141006-02 та додаткової угоди від 20.03.2015 №1 до нього позивач придбав у ТОВ "АСТОР-Україна" компютерні програми та ліцензії на право користування ними на загальну суму 1351550,00 грн. Про передачу зазначеної продукції від постачальника до покупця свідчать наявні у справі видаткові накладні (т.1 а.с. 88-100).

Оплата за отриману продукцію була здійснена згідно платіжних доручень, копії яких представлені позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с. 101-113).

Крім того, 16.03.2015 між ПП "Август-Плюс" (покупець) та ТОВ "АСТОР-Україна Виробництво" (постачальник) укладено договір постачання програмної продукції №151603-01, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобовязання із постачання покупцю програмного продукту згідно специфікації поставки, яка є специфікацією №1 до цього договору; покупець виплачує постачальникові плату за постачання продукції у розмірах та строки згідно специфікації №1 до договору; ціна договору складає 259000,00 грн без ПДВ (т.1 а.с. 114).

Відповідно до змісту специфікації від 16.03.2015 №1 до договору постачання програмної продукції від 16.03.2015 №151603-01 продукцією, яку отримує покупець згідно даного договору є: Примірник компютерної програми open store pos - кількість 98, вартість 176400,00 грн без ПДВ (по 1800,00 грн за кожну); Примірник компютерної програми open store scales - кількість 118, вартість 82600,00 грн без ПДВ (по 700,00 грн за кожну) (т.1 а.с. 115).

В протоколі узгодження розбіжностей від 16.03.2015 до договору постачання програмної продукції від 16.03.2015 №151603-01, підписаному ПП "Август-Плюс" з ТОВ "АСТОР-Україна Виробництво", встановлено термін дії договору постачання програмної продукції - два роки, з 16.03.2015 по 15.03.2017 (т.1 а.с. 116).

Згідно договору постачання програмної продукції від 16.03.2015 №151603-01 позивачем у ТОВ "АСТОР-Україна Виробництво" придбано компютерні програми на загальну суму 256800,00 грн, передача зазначеної продукції від постачальника до покупця підтверджується наявними у справі видатковими накладними (т.1 а.с. 118-123).

Оплата за отриману продукцію була здійснена згідно платіжних доручень, копії яких представлені позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с. 124-129).

Отримання придбаних у постачальників ТОВ "АСТОР-Україна" та ТОВ "АСТОР-Україна Виробництво" програм та ліцензій від ПП "Август-Плюс" здійснювалося відповідною посадовою особою - директором підприємства ОСОБА_1 на підставі виданих на її імя довіреностей, видача цих довіреностей зафіксована у Журналі обліку видачі довіреностей (т.1 а.с. 214-215).

Матеріалами справи встановлено, що після отримання продукції від постачальників ТОВ "АСТОР-Україна" та ТОВ "АСТОР-Україна Виробництво" на ПП "Август-Плюс" були видані накази по підприємству про введення отриманих нематеріальних активів в експлуатацію згідно актів введення в господарський оборот обєктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (т.1 а.с. 130-171).

При цьому, в наказах по підприємству зазначено про зобовязання головного бухгалтера ПП "Август-Плюс" проводити амортизацію нематеріальних активів згідно з наказом про облікову політику підприємства, віднести дані нематеріальні активи до 5-ої групи згідно п.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України зі строком корисного використання 24 місяці, а також вказано про закріплення вищезазначених обєктів за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1

Отримані від постачальників компютерні програми та ліцензії на право користування ними оприбутковані на відповідних рахунках ПП "Август-Плюс" і на них протягом двох років була нарахована амортизація нематеріальних активів згідно діючого податкового законодавства України і відповідних документів підприємства. З наявних у матеріалах справи звітів по проводках та карток рахунків слідує, що позивачем вівся облік по придбанню у постачальників (ТОВ "АСТОР-Україна" та ТОВ "АСТОР-Україна Виробництво") та амортизації нематеріальних активів в сумарному вигляді (т.1 а.с. 180-197).

Як свідчать матеріали справи, придбана продукція використовується в господарській діяльності ПП "Август-Плюс".

Так, основним видом діяльності ПП "Август-Плюс" є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Для своєї господарської діяльності підприємство використовує орендовані основні засоби згідно: 1) договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.06.2013 з ФО ОСОБА_2 за адресою м. Кременчук, вул. Київська, 20 загальною площею 6 кв.м. (офісне приміщення); 2) договору оренди нежитлового приміщення №1/14 від 15.02.2014 з ПП "Богдан" за адресою м. Кременчук, вул. Гвардійська, 20 загальною площею 166,4 кв.м. (торгове приміщення); 3) договору оренди нежитлового приміщення №1/15 від 01.02.2015 з ФО-П ОСОБА_3 за адресою м. Кременчук, вул. Київська, 1/49 загальною площею 259,89 кв.м. (торгове приміщення); 4) договору оренди нежитлового приміщення №17/07-2015-1 від 28.07.2015 та додаткової угоди №1 від 06.10.2015 з ТОВ "Вірента-Плюс" за адресою м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 22-Б загальною площею 207,5 кв.м. (торгове приміщення); 5) договору суборенди нежитлового приміщення №0106-2 від 01.06.2016 з ТОВ "Зодіал" за адресою м. Кременчук, тупік Піщаний, 1, буд. 2/11 загальною площею 86,0 кв.м. (торгове приміщення) (а.с. 198-213). Компютерні програми знаходяться на сервері, що розташований в офісному приміщенні ПП "Август-Плюс" за адресою м. Кременчук, вул. Київська, 20, і через відповідні паролі касири магазинів, завідуючі магазинів, бухгалтери та керівництво ПП "Август-Плюс" використовують їх в своїй практичній повсякденній діяльності.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що в спірному випадку позивачем правомірно визначено розмір амортизаційних відрахувань нематеріальних активів з урахуванням встановлених податковим законодавством мінімально допустимих строків корисного використання 5 групи нематеріальних активів - 2 роки, з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, а також з урахуванням умов додаткової угоди від 06.10.2014 до договору постачання програмної продукції від 06.10.2014 №141006-02 та протоколу узгодження розбіжностей від 16.03.2015 до договору постачання програмної продукції від 16.03.2015 №151603-01, якими також визначено строк корисного використання об'єктів нематеріальних активів саме 2 роки., а тому посилання податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, на допущення ПП "Август-Плюс" порушень вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.3.4 п.138.3 ст.138, пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток у сумі 178146,00 грн за 2014, 2015 роки та півріччя 2016 року, є помилковими.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Більш того, посилання в апеляційній скарзі податкового органу на наявність певних недоліків в документах позивача, зокрема, відсутність в актах на введення в експлуатацію нематеріальних активів граф про правові умови введення права інтелектуальної власності в господарській оборот та характеристику об'єкту права інтелектуальної власності, а також відсутність у видаткових накладних даних щодо ПІБ та посади особи, яка отримувала товарно-матеріальні цінності, номера і дати видачі довіреностей, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними, в якіх зазначені усі необхідні реквізити, а також копіями відповідних актів з усіма заповненими графами.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. ОСОБА_1 також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобовязання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, первинні документи містять недоліки, не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток ґрунтуються на субєктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2017р. по справі № 816/249/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2017 р.