Ухвала суду № 66956506, 06.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5241/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/789/К/17 ОСОБА_1

Категорія № 26 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретаря: Гладиш К.І.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ОСОБА_5 «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період тривалої роботи більше 39 років на різних посадах на підприємстві відповідача, працював в умовах, які характеризувались перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, у зв'язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 35 %. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 35000грн. у звязку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» на користь позивача моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, у розмірі 27 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, а також - на користь держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач вважає рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, тому ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить суд постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На думку представника ОСОБА_5 «Північний ГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним. Також суд першої інстанції не вірно розрахував розмір судового збору, який стягнув з відповідача на користь держави.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4- ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_4 з 25.07.72 р. по 17.11.72 р. та з 31.07.75 р. по 02.10.2014 р. працював на різних посадах у ОСОБА_5 «Північний ГЗК». 02.10.2014 р. був звільнений з посади водія автотранспортних засобів в карєрі технологічної колони автомобілів № 52 гірничотранспортного цеху № 1 за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. (а.с. 4-6)

Відповідно до рішення лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 05.06.2014 року № 955 позивачу встановлено професійне захворювання, а саме: 1)вібраційна хвороба першого-другого ст. від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдром в поєднанні з полірадикуло-нейропатією на шийному та попереково-крижовому рівнях з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС першого-другого ст.), деформуючим артрозом колінних суглобів (ПФ першого ст.); 2)хронічний (пиловий) бронхіт. ЛН нульового-першого ст.; 3)нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).(а.с. 23-24)

Згідно п. 16 ОСОБА_1 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.08.2014 року, професійне захворювання у ОСОБА_4 виникло за тих обставин, що працюючи водієм автотранспортних засобів в карєрі, позивач виконував роботи з управління автотранспортними засобами в карєрі. При цьому, внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мали місце порушення режимів експлуатації автотранспортних засобів, підпадав під вплив підвищених параметрів загальної вібрації, аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму (а.с.8-10).

У п. 19 акта зазначено, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи (із зазначенням статей, пунктів законів та інших нормативно-правових актів, вимоги яких порушені): враховуючи роботу ОСОБА_4 на ПівнГЗК, ВАТ та ПАТ «ПівнГЗК» впродовж 29 років 9 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо.

За висновком МСЕК від 29.09.2014 року ОСОБА_4 первинно встановлено 35% стійкої втрати професійної працездатності, з яких: 5% - хронічний бронхіт; 25% - вібраційна хвороба; 5% - нейросенсорна приглухуватість; на термін з 08.09.2014 р. безстроково (а.с.11).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначив, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_4 хронічного професійного захворювання від 07 серпня 2014 року, встановлена тривала робота у напружених умовах праці: виробнича загальна транспортно-технологічна вібрація, шум та аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Шкідливі умови праці у відповідача відносилися до 3 класу 2 ступеня шкідливості, рекомендовано згідно п.16-18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці. (а.с.9)

У п.19 визначено що враховуючи тривалість роботи потерпілого впродовж 29 років 9 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, на підприємстві конкретних осіб, які відповідальні за виникнення захворювання встановити неможливо (а.с.10).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ОСОБА_5 «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ОСОБА_5 «ПівнГЗК».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 29.09.2014 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ОСОБА_5 «Північний ГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він відчуває постійний тупий, ниючий біль в поперековому відділі хребта, біль в шиї, періодичний біль у колінних суглобах, болі та оніміння в кистях, підвищену чутливість їх до холоду, періодичний головний біль, страждає обмеженням рухів в поперековому відділі хребта, запамороченням, задишкою, кашлем, відчуває постійний біль та важкість у грудній клітині, що порушує його нормальні життєві звязки.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4 який згідно висновку МСЕК первинно становить 35 %, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом більше 39 років, конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування. Наявність стійкого больового синдрому.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :