Ухвала суду № 66954920, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року К/800/30643/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року

у справі № 805/302/16-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Краматорське автомобільно-транспортне підприємство №11410"

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Краматорське автомобільно-транспортне підприємство №11410" (далі - позивач, ПАТ "Краматорське автомобільно-транспортне підприємство №11410") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26 січня 2016 року № 0000022203/1134.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на адресу ПАТ "Краматорське автомобільно-транспортне підприємство №11410" було направлено запити від 23 вересня 2015 року №2919/10/05-15-22-04 та від 20 жовтня 2015 року № 4599/10/05-15-22-03 «Про надання інформації та на її документальне підтвердження», в яких відповідач, на підставі пп. 20.1.2 п.20.1 статті 20 та п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, просив надати у термін, визначений статтею 73 Податкового кодексу України документальне підтвердження результатів операцій по господарських відносинах, зокрема, із ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ», у період з 01 червня 2015 року до 30 червня 2015 року та з 01 липня 2015 року до 31 липня 2015 року.

На виконання вказаних запитів позивачем, листами від 13 листопада 2015 року № 01/915 та № 01/911 було надіслано відповідачу такі документи: договір поставки від 01 квітня 2015 року №339, накладні та платіжні доручення. Також, позивачем зазначено, що доставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється автоперевізником

У період з 25 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» за період з 01 червня 2015 року по 31 липня 2015 року, за результатами якої складено акт від 12 січня 2016 року №№ 5/05-15-22-03-03113905.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 185.1 ст. 185, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 313603,45 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом 26 січня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022203/1134, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32593,75 грн., з яких за основним платежем 26075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6518,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» здійснює діяльність на ринку автотранспортних перевезень.

01 квітня 2015 року між ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» (постачальником) та ПАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (покупцем) укладено договір поставки запасних частин, експлуатаційного матеріалу до автотранспортної техніки № 339, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, якості та за ціною згідно заявці покупця, узгодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або у встановленій формі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Фактичний рух активів, із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, актами прийняття, журналами видачі довіреностей.

Доставку товарів здійснювало за окремим договором підприємство перевізник ТОВ «Транспортна компанія «САТ» зі складів контрагента, що підтверджується накладними на вантаж одержувача та актами здачі-прийняття робіт.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230,

231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак