Постанова № 66954314, 06.06.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"06" червня 2017 р. Справа № 806/5112/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін: позивача -ОСОБА_3, представника: від відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій протиправними та стягнення невиплачених коштів ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач звернулась з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 3697,24 грн., з яких: не донарахований та невиплачений при звільнені посадовий оклад в сумі 84,58 грн., надбавка за спеціальне звання в сумі 12,90 грн. та винагороду за вислугу років в сумі 19,51 грн. та надбавку за вислугу років в сумі 3580,25 грн. Крім того, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.09.2015 по 21.03.2016 в сумі 16114,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з вини відповідача в день звільнення не виплачено всіх сум, належних їй при звільненні, а тому порушено право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо не донарахування та невиплати ОСОБА_3 при звільнення посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років.

Стягнуто з Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_3 3697,24 грн., з яких:

- не донараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у сумі 84,58 грн.;

- надбавка за спеціальне звання у сумі 12,90 грн.;

- винагорода за вислугу років у сумі 19,51 грн.;

- надбавка за вислугу років у сумі 3580,25 грн.

Стягнуто з Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.09.2015 по 21.03.2016 у сумі 16114,80 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в період з 09.01.2004 по 30.09.2009 ОСОБА_3 працювала у відповідача на різних посадах, була державним службовцем, однак мала спеціальний статус відповідно до приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з присвоєнням спеціального звання.

Наказом податкової інспекції від 01.03.2004 № 30-о ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби III рангу", відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII.

29.09.2015 позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення нарахування та виплати не нарахованих суми надбавки за вислугу років. 12.10.2015 відповідач надіслав позивачу лист № 9679/К/06-25-05-010, в якому зазначив, що ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІІ рангу", тому виплата винагороди за вислугу років проводилась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання", а саме: з 09.01.2004 нараховувалась винагорода за вислугу років 10 відсотків та на дату звільнення 25 відсотків. Всього за весь період перебування на посаді позивач отримала винагороду за вислугу років 4607,11 грн.

29.09.2015 позивач звернулась до відповідача з запитом про отримання довідки середньої заробітної плати. З вказаної довідки вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_3 становить 134 грн.

Крім того, 29.09.2015 ОСОБА_3 зверталась з запитом на отримання публічної інформації щодо надання копії протоколів або витягу з нього засідань комісії податкової інспекції з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років в період з 09.01.2004 по 30.09.2009. На даний запит відповідач 05.10.2015 супровідним листом № 8831/К/0625/11-03 з додатками надіслав витяг з протоку № 1 від 26.01.2004, витяг з протоколу № 2 від 27.02.2009.

З витягу протоколу № 1 від 26.01.2004 вбачається, що ОСОБА_3 з 09.01.2004 виплачувалось - 10% винагороди за вислугу років. Та витягу протоколу № 2 від 27.02.2009 - 25% винагороди за вислугу років.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплати одночасно двох надбавок за вислугу років, передбачених Законом України «Про державну службу» і постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013. Також суд першої інстанції вважав доведеним, що при здійсненні розрахунку відповідачем внаслідок арифметичних помилок позивачу не донараховано та не виплачено посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за спірний період згідно Закону України «Про державну службу».

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям виплачується щомісячно надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон України «Про державну службу» застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом «України «Про державну податкову службу в Україні», а в частині, що не врегульована ним - Законом України «Про державну службу». Відтак, спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. В розумінні вимог статті 24 Закону України «Про державну службу» прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Щодо державних службовців то класифікація їх посад та категорії визначені правовими нормами статті 25 Закону «Про державну службу». Частина четверта вказаної статті прямо зазначає, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Зазначене свідчить про чітке законодавче розмежування на працівників державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання в силу вимог статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та працівників, посади яких віднесені до відповідної категорії державних службовців із присвоєнням відповідного рангу державного службовця.

Посади усіх інших працівників, які не мають спеціальних звань, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Таким державним службовцям присвоюються ранги державних службовців відповідно до статті 26 Закону «Про державну службу».

Згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1336) посади працівників державних податкових інспекцій, які не мають спеціальних звань, віднесені від четвертої до сьомої категорій посад державних службовців.

Також, вказане розмежування в статусі працівників податкової служби відображено в постанові Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268.

В додатку №29 до зазначеної постанови наведена схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають ранг державного службовця, а в додатку №30 - схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання. Посадові оклади, які визначені цими додатками, є різними.

У межах своїх повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» від 12 вересня 1997 року №1013 (далі - Порядок №1013).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи в органах державної податкової служби. За пунктом 2 - винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

Частинами першою - третьою пункту 3 Порядку №1013 передбачено, що розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Судами встановлено, що позивач під час перебування на посаді в податковому органі мав спеціальне звання з 2004 році - «Інспектор податкової служби ІІІ рангу».

Необхідно зазначити, що посади, на яких перебував позивач в період з 09.01.2004 по 30.09.2009, ні положеннями статті 25 Закону України «Про державну службу», ні положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р, до жодної категорії державних службовців не відносились, а тому їй правомірно жодний ранг державного службовця на час перебування на посаді не присвоювався. Відповідно, відсутні підстави для додаткової виплати надбавки за вислугу років державної служби.

Колегія суддів зазначає, що позивач отримувала надбавку за вислугу років, передбачену для осіб, що мають спеціальні звання, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013. Розмір надбавки за вислугу років, яку отримувала ОСОБА_3 як посадова особа органів державної податкової служби, що має спеціальне звання, передбаченої постановою №1013, є значно вищим від розміру надбавки, передбаченої статтею 33 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що позивач мав право на отримання одночасно двох видів надбавок за вислугу років. А різне визначення складових заробітної плати та різні механізми їх нарахування не дають права позивачу як працівнику (посадовій особі) податкового органу на одночасне отримання і посадових окладів, і доплат за звання (ранг), і доплат за вислугу років.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо арифметичних помилок відповідача у нарахуванні винагороди за вислугу років, посадового окладу та надбавки за спеціальне звання через невірний обрахунок кількості робочих, вихідних та святкових днів.

Однак, приймаючи рішення у справі судом першої інстанції не враховано, що прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства і норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Проте, зазначене рішення не спричиняє зменшення тривалості робочого часу впродовж року фонду оплати праці, обсягів виробництва, надходжень бюджетних коштів тощо. В свою чергу, норми тривалості робочого часу на кожен рік встановлюються Міністерством праці та соціальної політики України.

Крім того, розмір посадового окладу та надбавка за спеціальне звання встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» в твердій грошовій сумі, які виплачені позивачу за відпрацьований повний робочий місяць.

Отже, ОСОБА_3 за період роботи на різних посадах в відповідача отримала в повному обсязі доплату за вислугу років як особа, що має спеціальне звання, а тому її право на отримання заробітної плати в повному обсязі не порушено і судовому захисту не підлягає. Проведення з ним розрахунку при звільненні в повному обсязі свідчить також про безпідставність позовних вимог щодо стягнення певних коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Не підлягають також стягненню і понесені позивачем судові витрати.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" березня 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10008

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області пл. Перемоги, 2,м. Житомир,10014

4-третій особі: - ,