Постанова № 66954077, 30.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 р. Справа № 820/154/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкові справу за апеляційною скаргою Салтівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Салтівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

06 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 4180-13, що прийняте 19 травня 2016 року відповідачем ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Харківській області (нині Салтівська обєднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області, далі Салтівська ОДПІ, контролюючий орган), яким йому нараховане податкове зобовязання в розмірі 16 430,52 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб.

Позивач зазначає про відсутність підстав для визначення йому податкового зобовязання, у звязку з тим, що 27 серпня 2014 року він продав обєкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, що перебувала у нього в оренді. Після чого звертався до органу місцевого самоврядування з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки. Оскільки відповідного реагування з боку цього органу не було, вимушений був звертатися до суду з позовом до Вовчанської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений.

Судове рішення вмотивовано тим, що якщо орендар земельної ділянки державної і комунальної власності відчужує право власності на будівлю, споруду (її частину), розміщену на орендованій земельній ділянці, то такий орендар не є платником орендної плати за землю на підставі укладеного договору оренди землі, оскільки дія договору оренди в силу ст. 31 Закону України «Про оренду землі» припинена. Обовязок зі сплати орендної плати виник у гр. ОСОБА_3 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Салтівська ОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та прийняти нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.

Скаржник зазначає, що судом не було враховано, що порядок переходу права користування земельною ділянкою від одного власника до іншого законодавчо не передбачено. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (далі ПК України)), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга Салтівської ОДПІ задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підлягає зміні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено, що 04 грудня 2009 грудня між позивачем та Вовчанською міською радою Харківської області на п'ятнадцять років укладений договір оренди землі № 149, - земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої в м. Вовчанськ, Рубежанське шосе, № 1-Г, який зареєстрований 23 грудня 2009 року Вовчанським РВ ХРФ ДП «Центр ДЗК» № за р. 040969000066 /а.с. 13-14/.

27 серпня 2014 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 посвідчений договір купівлі-продажу позивачем ОСОБА_1 гр. ОСОБА_3 нежитлових будівель, - виробничої споруди літ. «А-1», загальною площею 478,3 кв.м., прохідної літ. «Б-1», вбиральні літ. «У», які розташовані на орендованій земельній ділянці. За умовами договору, окрім іншого, покупець повідомлений про необхідність оформлення земельних правовідносин з виконкомом Вовчанською міської ради, та про обовязковість платежів, повязаних з землекористуванням /а.с. 15/.

14 жовтня 2014 року позивач звернувся до міського голови м. Вовчанська з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки від 04 грудня 2009 року № 149 /а.с. 16/.

03 грудня 2015 року контролюючим органом на адресу позивача скерована податкова вимога № 1355-25 про необхідність погашення суми податкового боргу, розмір якого станом на 02 грудня 2015 року складає 9 763,86 грн. /а.с. 133/.

Рішенням VI сесії Вовчанської міської ради Харківської області VII скликання № 10.5- VII від 26 лютого 2016 року дія зазначеного договору оренди земельної ділянки припинена, земельна ділянка віднесена до фонду земель запасу міської ради. Пунктом 3 цього рішення визначено, про необхідність міськради та ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про припинення дії цього договору оренди, яку належить зареєструвати у встановленому законодавством порядку /а.с. 170/.

Рішенням контролюючого органу від 19 травня 2016 року за № 4180-13 позивачу визначена сума податкового зобовязання за 2016 рік за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 16 430,52 грн. /а.с. 12/.

За наслідками розгляду скарги позивача ОСОБА_1 рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22 листопада 2016 року в задоволені скарги відмовлено /а.с. 18-19/. Скарга позивача, яка скерована останнім 07 грудня 2016 року до ДФС України, залишена без розгляду /а.с. 20/.

Рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року по справі № 617/997/16-ц частково задоволена апеляційна скарга Вовчанської міської ради Харківської області і змінено рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 28 листопада 2016 року по цій справі.

Так, рішенням суду апеляційної інстанції визнаний припиненим договір оренди земельної ділянки № 149 від 04 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Вовчанською міською радою Харківської області, площею 0,1000 га, розташованої на території Вовчанської міської ради Харківської області по Рубежанському шосе, № 1-Г, м. Вовчанськ, в частині орендаря ОСОБА_1 /а.с. 90-93/.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендну плату за земельну ділянку державної і комунальної власності сплачує орендар земельної ділянки (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Згідно із ст.ст. 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За пунктом 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2 - 288.3 ст. 288 ПК України).

Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Абзацом 8 ч. 1 ст. 31 цього Закону установлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За висновком Верховного Суду України щодо застосування норми права, що викладений у постанові від 08 червня 2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 21-804а16, у розумінні положень п.п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, п.п. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обовязок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що з 27 серпня 2014 року платником земельного податку з земельної ділянки, на якій знаходиться придбаний обєкт нерухомості, є гр. ОСОБА_3

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 цього Кодексу, до моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про припинення права оренди земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої в м. Вовчанськ, Рубежанське шосе, № 1-Г, позивач ОСОБА_1 є орендарем цієї земельної ділянки та платником орендної плати.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача та представник відповідача підтвердили ту обставину, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права позивача на оренду зазначеної земельної ділянки внесений не був.

Погоджуючись з загальним висновком суду про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 травня 2016 року за № 4180-13, колегія суддів зазначає, що факт не визначення контролюючим органом гр. ОСОБА_3 податкового зобовязання із земельного податку, не може слугувати підставою для подвійного оподаткування земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі: виробнича споруда літ. «А-1», загальною площею 478,3 кв.м., прохідна літ. «Б-1», вбиральня літ. «У», тобто. орендна плата (позивач ОСОБА_1І.) і земельний податок (ОСОБА_3В.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення з підстав та мотивів задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність доповнення судового рішення визначенням про те, що сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір за подання позову у розмірі 551,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Судовий збір у розмірі 606,32 грн., сплачений відповідачем 19 квітня 2017 року по квитанції № 841 /а.с. 107/ підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 35, 94, 184, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст.ст. 205, 207, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Салтівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року змінити з підстав та мотивів задоволення позову.

Доповнити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року визначенням про те, що стягнення з Салтівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код 39791428) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. слід здійснити за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 червня 2017 року.