Ухвала суду № 66953845, 07.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2843/16

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі за позовом Веселинівського районного центру зайнятості Миколаївської області до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року Веселинівський районний центр зайнятості Миколаївської області звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення заборгованості з виплаченого матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 2938,67 грн. шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки центру зайнятості.

Позов обґрунтовував тим, що у звязку з поновленням в судовому порядку працівника відповідача ОСОБА_1 на займаній ним посаді, виплачені вказаній особі кошти у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 2938,67 грн., на підставі п.1 ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підлягають стягненню з ГУНП в Миколаївській області, як роботодавця. Відповідач відмовився повертати кошти в добровільному порядку, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2017р. позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки його предметом є стягнення майнової позадоговірної шкоди, а не оскарження бездіяльності відповідача по сплаті обовязкових внесків згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Апелянт вважає, що задовольняючи позов Веселинівського районного центру зайнятості Миколаївської області суд першої інстанції допустив подвійне стягнення з державного бюджету коштів одночасної виплати допомоги по безробіттю та виплат за вимушений прогул, що призводить до значних матеріальних збитків ГУНП в Миколаївській області.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Предметом спору є вимога Веселинівського районного центру зайнятості Миколаївської області про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області заборгованості з виплаченого матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 2938,67 грн., обґрунтована тим, що з відповідача, як роботодавця, на підставі п.1 ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підлягає стягненню виплачена допомога по безробіттю його працівнику ОСОБА_1 у звязку з поновленням останнього на посаді за рішенням суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов Веселинівського районного центру зайнятості Миколаївської області, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2017р. такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З пунктів 1-4 частини 4 статті 50 КАС України вбачається, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

При цьому, пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Згідно ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Таким чином, враховуючи, що даний спір стосується стягнення заборгованості, а саме допомоги по безробіттю, відповідач у даному випадку виступає не як субєкт владних повноважень, а як юридична особа, а позивач не здійснює владні управлінські функції у спірних правовідносинах, колегія суддів доходить висновку, що такий спір він не є публічно-правовим.

Справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

За субєктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному ГПК України.

При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини.

Аналогічну правову позицію при застосуванні вказаних правових норм висловлено Верховним Судом України в постанові від 20.09.2016р. у справі №813/614/14.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вказаних обставин, у звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд, відповідно до п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203 КАС України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, скасувати оскаржувану постанову суду від 24.02.2017р. та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 157 ч.1 п.1, 197, 198 ч.1 п.4, 203 ч.1, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Веселинівського районного центру зайнятості Миколаївської області до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення заборгованості закрити.

Розяснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Семенюк Г.В.

ОСОБА_2