Ухвала суду № 66952913, 31.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/9271/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівБруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаряБогдан А.О.

представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 в справі №803/531/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

встановив :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 в справі №803/531/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення було задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 03.03.2016 №000177310; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Ковельська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 18.02.2016 головним державним ревізором-інспектором Любомльського відділення Ковельської ОДПІ була проведена камеральна перевірка податкової звітності з акцизного податку ТзОВ «Воленерджі» за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2016 року №22/21/39465036 .

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України ПК України, які полягають в тому, що позивачем в розділах 5.4, 6.4 та 7.4 Додатку 6 Декларації акцизного податку за грудень 2015 року від 20.01.2016 року №9273841384 (а.с.9-11) відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 23843,72 грн., 107416,68 грн. та 12465,26 грн. відповідно, однак дані суми не були включені до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам, у розмірі 7186,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки Ковельською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року №000177310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 10779,00 грн. (в тому числі: за основним платежем на 7186,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3593,00 грн.).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія. При цьому, підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обовязковою умовою реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004р. №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі. Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання повязаних із цим послуг.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку. Відповідно до даного Порядку Додаток 6 Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Зазначеним спростовується підставність тлумачення скаржником діяльності АЗС як виключної діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Та обставина, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, не впливає на висновки суду, враховуючи, що відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами, розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоровя споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування. Відтак, ці Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу. Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

З договорів поставки №П 15-91 від 15.01.2015 та №П 15-07 від 13.11.2015, укладених між ТзОВ «Воленерджі» (постачальник) та відповідно ТзОВ ВТФ «Авіас», ТзОВ «ТД Авіас» (покупець), наявних в матеріалах справи, вбачається, що ТзОВ «Воленерджі» реалізовувало покупцям паливно-мастильні матеріали саме для комерційного використання.

Відповідно до листів ТзОВ ВТФ «Авіас» від 18.03.2016 №83/4 та ТзОВ «ТД «Авіас» від 18.03.2016 №92/2, вартість нафтопродуктів, отриманих від ТзОВ «Воленерджі» за договорами поставок №П 15-91 від 15.01.2015 та №П 15-07 від 13.11.2015 протягом грудня 2015 року була раніше реалізована споживачам по довірчих документах та включена до декларацій акцизного податку у таких періодах, яких відбувалася фактична реалізація довірчих документів покупцям через торгівельні точки, розташовані у Волинській області.

При цьому, в силу ст. 75 ПК України, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Таким чином, під час проведеної Любомльським відділенням Ковельської ОДПІ камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем для комерційного чи не комерційного використання, а, відтак, викладені в акті перевірки від 18.02.2016 року №22/21/39465036 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, скаржником не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03.03.2016 року №000177310.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 в справі №803/531/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали складено 01.06.2017.