Постанова № 66951801, 30.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 р. Справа №820/1787/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчановой О.М.,

представника позивача - Бевзюк О.О.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить суд: визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0000185009, винесене Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, яким зобов'язано Позивача сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 57692,82грн. за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 576928,18 грн. і скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 30.03.2017р. № 334/28-10-50-09-08/39363828, стосовно порушення строків оплати податкових зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, передбачених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, які стали підставою для застосування штрафних санкцій в розмірі 10% на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України в сумі 57692,82 грн. - не відповідають існуючим обставинам та існуючому факту сплати податкових зобов'язань, у зв'язку із чим прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0000185009 має бути скасоване. Зазначає також, що підприємством позивача податкові зобов'язання були виконані повністю та своєчасно, за уточнюючим розрахунком ПДВ за лютий 2015р. № 9050711482 в сумі 548788,00 грн. Та сплачено 26.03.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 520 від 26.03.2015р.; за податковою декларацією за березень 2015р. № 9074111366 податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2015р. в загальній сумі 962784,00 грн. також повністю оплачені 27.04.2015р. (станом на день подачі податкової декларації, 20.04.2015р., на електронному рахунку Позивача сума ПДВ складала 548788,00 грн., суму 413996,00грн. доплачено 27.04.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 615 від 27.04.2015р.). Крім того, позивач зазначає, що пунктом 40 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу. У разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та наданих письмових поясненнях. Просилп задовольнити позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0000185009, що винесене Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідач проти позову заперечував. В наданих письмових запереченнях та додаткових поясненнях в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ "Мідас ОІЛ" щодо своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов?язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2015 р. по 25.05.2015 р. складено акт №334/28-10-50-09-08/39363828 від 30.03.2017р., яким встановлено, що в порушення п.57.1 ст.57 ПКУ ТОВ "Мідас ОІЛ" протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначено та (або) узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2015 по 25.05.2015р. На підставі висновків перевірки Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС винесено оскаржуване ППР.

Зазначає, що порядок використання коштів, які знаходяться на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ, передбачені п. 200-1.6. ст. 200 ПКУ. Першою умовою, відповідно до приписів цієї норми, є те, що такі кошти з електронного рахунку ПДВ можуть використовуватись в рахунок погашення грошових зобов'язань визначених в податкових деклараціях. Другою умовою використання коштів на рахунках системи електронного адміністрування ПДВ - є подання у складі податкової декларації заяви, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з ПДВ. Така заява подається у формі додатку 5 до податкової декларації. Проте в податкові декларації з ПДВ №9074111366 від 20.04.2015р. такий додаток відсутній, а відповідно позивачем не дотримано вимог п. 200-1.6. ст. 200 ПКУ.

Таким чином, податковий орган вважає, що ним правомірно застосована штрафна санкція в сумі 54552,92 грн. за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, визначених в Уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за лютий 2015р., оскільки вимоги п. 200-1.6. ст. 200 ПКУ не передбачали можливості погашення грошових зобов'язань з ПДВ визначених в уточнюючих розрахунках.

За таких обставин, просив прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання, представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи - не прибув. Через канцелярію суду 30.05.2017 року надав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання на підставі його зайнятості та перебуванням у іншому засіданні.

Оскільки у попередньому судовому засіданні приймали участь два представника відповідача, які надали детальні пояснення по справі з обґрунтуванням своєї позиції, та враховуючи, що представником відповідача надані заперечення та пояснення по суті заявленого позову, а також усі необхідні докази в обґрунтування своєї позиції (а.с. 43-45; а.с. 61-75), вислухавши думку позивача щодо можливості проведення судового засідання без представника податкового органу, суд вважає за можливим розглянути справу по суті заявлених позовних вимог за відсутності представників відповідача.

Вивчивши доводи сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ «Мідас ОІЛ» до січня 2017р. перебував на обліку в Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Фахівцями Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі підпункту 19.1.2 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу Податкового кодексу України у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДАС ОІЛ» податковий номер 39363828, своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2015р. по 25.04.2015р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 30.03.2017р. № 334/28-10-50-09-08/39363828 (а.с 12-14).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «МІДАС ОІЛ»» порушено строк оплати податкових зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком № 9050711482 від 26.03.2015р. в сумі 545529,00грн. та за податковою декларацією за березень 2015 року № 9074111366 від 20.04.2015р. в сумі 31399,00грн., передбаченого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, що стало підставою для застосування штрафних санкцій в розмірі 10% на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України в сумі 57692,82 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0000185009 на суму 57692,82 грн. (а.с. 10).

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 30.03.2017р. № 334/28-10-50-09-08/39363828, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 26 березня 2015 року підприємством позивача з поточного банківського рахунку на електронний рахунок з ПДВ платіжним дорученням № 520 від 26.03.2015р. були перераховані грошові кошти в розмірі 548788,00 грн. (а.с. 28).

Зазначені обставини визнаються сторонами по справі та податковим органом не заперечується.

Крім того, ТОВ «Мідас ОІЛ» подано 26.03.2015р. до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року № 9050711482, в якому відображено суму податкових зобов'язань в розмірі 548788,00 грн. (а.с. 15-19).

20.04.2015р. Позивачем до ДПІ у Дзержинському р-ні м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9074111366 за період березень 2015р., відповідно до якої визначено суму податкових зобов'язань в розмірі 962784,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ № 1 від 23.03.2015 р. сума коштів на електронному рахунку позивача складала 548788,00 грн. (а.с. 27).

Крім того, позивач зазначає, що 20.04.2015р. підприємство отримало Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ № 2, яким підтверджено, що станом на 20.04.2015р. сума коштів на електронному рахунку Позивача складала 548788,00 грн. (а.с. 82).

В подальшому 27.04.2015р. позивачем на підставі платіжного доручення № 615 оплачено суму ПДВ в розмірі 413996,00грн. на електронний рахунок.

Станом на 27.04.2015р. підприємством позивача сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року в загальній сумі 962784,00грн., тобто суму податкових зобов'язань з ПДВ, що задекларовано до сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9074111366 за період березень 2015р.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами п.31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 38.1. Податкового Кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 49 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (стаття 46.1 ПК України).

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1. ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1 ст. 57 ПК України).

Статтею 50.1. Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 54.1ст. 54 Податкового Кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України встановлюється єдиний порядок сплати узгоджених сум з податку на додану вартість. Податковий кодекс України не містить інших норм, які б встановлювати якісь особливості сплати узгоджених сум, зокрема, стосовно уточнюючих розрахунків.

Відповідно до п. 200-1.2 ст. 200 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником податків проводяться розрахунки із бюджетом у порядку, визначеному статями 200 та 209 цього Кодексу.

Згідно ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:

- з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

- з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200.1 розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 ПК України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

Відповідно до п.200-1.7. ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 2001.5 статті 2001 цього. Згідно з п.200-1.5 ст. 200-1 з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 87.1. Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, на підставі реєстрів платників податку, надісланих ДФС для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з частиною 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 N 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 N 449), Єдиний казначейський рахунок, це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Так, за даними, що містяться у платіжних дорученнях, наданих позивачем до матеріалів справи, в графі "Призначення платежу" судом з'ясовано, що підприємством вірно було визначено призначення платежу із зазначенням коду бюджетної класифікації "101" та визначено призначення платежу - оплата саме податку на додану вартість за лютий та за березень 2015 року відповідно.

Відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу

За нормами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України грошове зобов'язання платника податків визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, доводи відповідача відносно того, що підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено пунктом 40 вже після того як Позивачем було допущення прострочення сплати податкових зобов'язань за уточнюючим розрахунком від 26.03.2015 не приймається судом до уваги з таких підстав.

Як вбачається зі змісту вказаної норми законодавства, вона передбачає звільнення платника податків від відповідальності за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наявності певних умов, тобто пом'якшує відповідальність особи.

Приписами частини 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, суд звертає увагу, що приписи пункту 40 підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України були чинними на час проведення податковим органом перевірки 30.03.2017р., а тому повинні були бути враховані відповідачем.

Таким чином, з огляду на зазначене, приписи пункту 40 підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України повинні були бути застосовані до спірних правовідносин.

Також суд звертає увагу, що жодним приписом податкового законодавства не встановлено заборони щодо сплати платником податків грошових зобов'язань з ПДВ за рахунок коштів наявних у цього платника податків на рахунку в СЕА ПДВ.

Тобто, враховуючи приписи статті 87.1. Податкового кодексу України (де вказано, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів), а також прописи пункту 40 підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України (якими встановлено, що платник ПДВ звільняється від відповідальності за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету).

Отже, судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було безпідставно своєчасно не зараховано кошти з рахунку позивача в СЕА ПДВ, сплачені ним на погашення податкового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку від 26.03.2015.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога податкового органу щодо повторної сплати ТОВ «МІДАС ОІЛ» податкового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку від 26.03.2015р є безпідставним та необґрунтованим, оскільки свій обов'язок відповідно до статей 36.1 та 38.1 Податкового кодексу України позивач виконав ще 26.03.2015р.

Таким чином, доводи відповідача про порушення ТОВ «Мідас ОІЛ» п.50.1 ст. 50, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, яке на думку податкового органу, полягало у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань по уточнюючому розрахунку від 26.03.2015р. № 9050711482, яким визначено зобов'язання у розмірі 548788,00 грн. та по податковій декларації за березень 2015 року № 9074111366 від 20.04.2015р. в сумі 31399,00грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає їх безпідставним, необґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Отже, враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем не порушені вимоги податкового законодавства та виконано обов'язок щодо сплати податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку від 26.03.2015р. № 9050711482. та по податковій декларації № 9074111366 від 20.04.2015р в порядку і строки, визначені Податковим кодексом.

За наведених обставин висновки податкового органу викладені в Акті перевірки №334/28-10-50-09-08/39363828 від 30.03.2017р., які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення 13.04.2017 року № 0000185009 є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів та обґрунтованих пояснень, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на існування порушеного права позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000185009 від 13.04.2017 року, винесене Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Стягнути з Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" (код ЄДРПОУ 39363828, 61022, м. Харків, вул. Клочківська, б.98-А) у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.