Рішення № 66949624, 29.05.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2017 Справа №607/3898/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.В., Дрозд Х.

представника позивача - відповідача ОСОБА_1

відповідача позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС», ОСОБА_2 про визнання п. 5.1 попереднього договору купівлі-продажу та договору оренди недійсними та стягнення коштів, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» про стягнення коштів та зобовязання укласти договір купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС», ОСОБА_2 в якому просить визнати недійсним договір оренди приміщення за адресою с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 11 жовтня 2012 року та стягнути солідарно з ОСОБА_2, ТОВ «Т-ПС» в її користь 749643 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 11.10.2012р. між нею та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу за умовами якого вони зобовязались в термін до 11.04.2013р. укласти договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних їй 3/5 часток торгового магазину із складськими приміщеннями та відповідної частки земельної ділянки площею 0,0668 га в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області по вул. Обїзній, 12/3. На виконання умов п.3.1.6. попереднього договору вона передала ОСОБА_2 право вільного користування часткою приміщення до укладення основного договору.Однак договір купівлі-продажу укладено не було. 11.10.2012р. ОСОБА_2, всупереч чинному законодавству, було укладено від власного імені з ТОВ «Т-ПС», договір оренди торгового магазину із складськими приміщеннями, згідно умов якого він отримував 10 000 (десять тисяч) грн. щомісячно до 11.09.2015р.(термін дії договору). Оскільки, дане приміщення є її власністю, кошти від його оренди належать їй, однак відповідач отримані від орендаря кошти, їй не передавав, а договір оренди уклав у власних інтересах, тому просить визнати вищевказаний договір оренди недійсним та стягнути солідарно з ОСОБА_2, ТОВ «Т-ПС» в її користь 749643 грн., як кошти неотримані від оренди її майна.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» кошти за оренду приміщення в сумі 746631 грн. 12 коп., стягнути з ОСОБА_4 3653450 грн. упущеної вигоди за порушення вимог п.6.1 Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки за адресою с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області та п.1.3 Договору доручення від 11 жовтня 2012 року, та зобовязати ОСОБА_4 укласти Основний договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних 3/5 часток торгового магазину та відповідної частки земельної ділянки в с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.10.2012р. уклав попередній договір купівлі-продажу з відповідачем ОСОБА_4 за умовами якого сторони зобовязались в термін до 11.04.2013р. укласти договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних відповідачу 3/5 часток торгового магазину із складськими приміщеннями та відповідної частки земельної ділянки площею 0,0668 га в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області по вул. Обїзній, 12/3. 11.10.2012 року між ним та ОСОБА_4 укладено Договір доручення за умовами якого ОСОБА_4 до моменту підписання Основного договору передала у його володіння та користування обєкт вказаний в п. 1.2 даного договору ( другий поверх торгового магазину вільною площею 340 кв.м. по вул. Обїзна 12/3 с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області. На реалізацію п. 3.1.6 Попереднього договору від 11.10.2012 р., п. 2.3, 2.4, 5.1, 5.2 Договору доручення ним ОСОБА_2, як повіреним ОСОБА_4, 11.10.2012 р. укладено з (орендарем) ТОВ «Т-ПС» договір оренди вищезазначеного приміщення, що належить ОСОБА_4 ОСОБА_5 умов Договору доручення, кошти від оренди приміщення перераховувалися на його рахунок, як винагорода за виконання ним, як повіреним обовязків передбачених цим договором. Договір оренди від 11 жовтня 2012 р. було укладено з 11 жовтня 2012 р. по 11 вересня 2015 р. та згідно п. 3.2. цього договору було пролонговано до 11.09.2018 року. В порушення умов Попереднього договору та Договору доручення укладених між ним ОСОБА_4 остання відмовилася від укладення основного договору купівлі-продажу та з липня 2013 року неправомірно отримує вигоду, у формі коштів за оренду приміщення від ТОВ «Т-ПС». Вважає, що згідно укладеного 11.10.2012 року Договору оренди між ним та ТОВ «Т-ПС» кошти за оренду приміщення повинен отримувати він, а тому просить стягнути з ТОВ «Т-ПС» в його користь заборгованість в сумі 746631 грн. 12 коп. з яких: сума заборгованості по орендній платі з липня 2013 року по 01.08.2016 року 370000, 00 грн., пеня за прострочку оплати 52464,65 грн., та інфляційні нарахування в розмірі 324166,47 грн. Також зазначає, що порушивши п. 6.1. нотаріально засвідченого Попереднього договору від 11.10.2012 р. та п. 1.3. Договору доручення від 11 жовтня 2012 р., продавець - ОСОБА_4 на укладення основного договору про купівлю-продаж приміщення торгового магазину зі складськими приміщеннями, розміщеного в с. Петриків, вул. Обїзна, 12/3, Тернопільського району, Тернопільської області, не з'явилася та Основний договір купівлі-продажу не уклала, чим завдала йому збитків, у вигляді упущеної вигоди, у сумі 3 653450, 00 грн. через неможливість виконання ним договору укладеного 12.12.2012 року з ТОВ «Бріон». А тому просить стягнути з ОСОБА_4 3 653450, 00 грн., як відшкодування упущеної вигоди, внаслідок порушення зобовязання. Крім того просить зобовязати ОСОБА_4 виконати вимоги п. 6.1 Попереднього договору від 11.10.2012 року та укласти з ним Основний договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних 3/5 часток торгового магазину та відповідної частки земельної ділянки в с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області. Також просить покласти на відповідача ОСОБА_4 понесені ним судові витрати.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні первісний позов підтримав, з підстав викладених в ньому та наданих суду усних та письмових поясненнях, зустрічного позову не визнав та просить відмовити в його задоволенні з підстав наведених у поданому письмовому запереченні.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позову поданого ОСОБА_4 не визнав, та просить відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у поданому ним письмовому запереченні, поданий ним зустрічний позов підтримав, та просить його задовольнити з наведених у ньому підстав і мотивів.

Представник відповідача за первісним та зустрічним позовом ТОВ «Т-ПС» в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні первісного та зустрічного позовів в частині позовних вимог, що стосуються ТОВ «Т-ПС».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов поданий ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову поданого ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав:

ОСОБА_5 ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його оспорювання, порушення або невизнання.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. ОСОБА_5 статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_4 є власником 3/5 часток торгового магазину із складськими приміщеннями та відповідної частки земельної ділянки площею 0,0668 га, які розташовані на території Петриківської сільської ради в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області по вул. Обїзній, 12/3, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

11 жовтня 2012р. ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали попередній договір, згідно якого зобовязались в термін до 11.04.2013р. укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних 3/5 часток торгового магазину із складськими приміщеннями та відповідної частки земельної ділянки площею 0,0668 га, які розташовані на території Петриківської сільської ради в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області по вул. Обїзній, 12/3, на умовах і в порядку, визначених цим договором. Даний попередній договір посвідчений 11.10.2012р. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3746.

ОСОБА_5 пункту 3.1.6 Попереднього договору, продавець зобовязується передати частку приміщення та земельну ділянку для вільного користування Покупцем до укладення Основного договору.

Пунктом 5.4 Попереднього договору сторонами погоджено, що невиконанням договору є будь-який факт, який є офіційною причиною відмови нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу; відмова однієї із сторін від підписання договору купівлі-продажу на визначених цим договором умовах; незявлення до нотаріуса у визначений час; або невиконання договору купівлі-продажу, якщо цей факт доказаний в судовому порядку, чи наслідком його є розірвання договору купівлі-продажу (визнання його недійсним).

Відповідно до п. 6.1., 6.2. Попереднього договору, за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення Основного договору здійснюватиметься до 11.04.2013р. у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_6 за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 4/21. За домовленістю сторін може бути призначене інше місце або час підписання Основного договору, але в разі наявності суперечок, обовязковим для виконання є час і місце, вказане у п. 6.1. Основного договору.

11.10.2012 р., між ОСОБА_4 (Довіритель) та ОСОБА_2С.( Повірений) укладено Договір доручення відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили, що Повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Довірителя певні організаційні та юридичні дії, а саме: забезпечити належну експлуатацію нежитлового приміщення, яке належить Довірителю, здійснити укладення договору оренди (далі по тексту - договір оренди) цього приміщення між Повіреним та третіми особами.

ОСОБА_5 п. 1.2. Договору доручення, об'єктом даного договору виступає нерухоме майно, а саме - другий поверх торгового магазину вільною площею 340 кв. м. по вул. Об'їзна, 12/3, с. Петриків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області. Вказане майно належить Довірителю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Петриківською сільської радою Тернопільського району Тернопільської області 26 серпня 2009 р., зареєстрованого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 26 серпня 2009 р. за № 124 в книзі та в електронному реєстрі прав власності № 27840499.

Пунктом 1.3 Договору доручення визначено, що сторони даного договору, відповідно до нотаріально засвідченого попереднього договору від 11 жовтня 2012 р.. зобов'язуються, в майбутньому, у термін до квітня 2013 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу об'єкту вказаного в п. 1.2. даного договору, надалі «Основний договір».

Крім того за умовами Договору доручення Повірений повинен виконати дане йому доручення згідно з вказівками довірителя передбачені даним договором (2.1). До моменту підписання Основного договору, об'єкт п. 1.2. перебуває у володінні і користуванні Повіреного. Плата за оренду об'єкта, вказаного в п. 1.2. даного договору, перераховується орендарем на рахунок Повіреного, у якості компенсації довірителем за виконання Повіреним умов цього договору (п.2.3). Оплата винагороди за виконання Повіреним обов'язків, передбачених цим договором припиняється з моменту укладання основного договору купівлі-продажу між довірителем та Повіреним (2.4).

Пунктом 5.1 Договору доручення сторони погодили, що цей договір укладено строком на п'ять років, цей договір набирає чинності з моменту його підписання 11 жовтня 2012 року і діє до 11 жовтня 2017 року.

11 жовтня 2012 року між СПД ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Т-ПС» ( орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а орендар приймає в оплатне строкове користування нежитлове приміщення площею 340 кв. м. по вул. Об'їзна, 12/3, с. Петриків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області. Передача приміщення орендарю та повернення його орендодавцю здійснюється за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору оренди, за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 10000 грн. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця, щомісячно, авансовим платежем, з першого по третє число поточного місяця.

Пунктами 3.1, 3.2 Сторони погодили термін дії договору з 11.10.2012 року по 11.09.2015 року. Договір оренди вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за 30 календарних днів до дати його закінчення сторони не заявили про намір його припинити.

11.10.2012 року між СПД ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Т-ПС» (орендар) підписали ОСОБА_5 прийому-передачі нежитлового приміщення площею 340 кв.м. по вул. Об'їзна, 12/3, с. Петриків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області.

12 грудня 2012р. між СПД ОСОБА_2 та ТзОВ «Бріон» підписано договір про спільну діяльність та складено програму робіт по реалізації цього договору.

ОСОБА_5 прийому-передачі нежитлового приміщення від 10.10.2013 року ТОВ «Т-ПС» передало, а ОСОБА_4, як власник прийняла нежитлове приміщення загальною площею 340 кв. м. по вул. Об'їзна, 12/3, с. Петриків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області, яким ТОВ «Т-ПС» користувалося на підставі договору оренди укладеного 11.10.2012 року між ТОВ «Т-ПС» та СПД ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він, як директор ТОВ «Т-ПС» уклав з СПД ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 340 кв. м. по вул. Об'їзна, 12/3, с. Петриків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області, оскільки ОСОБА_2 мав договір доручення та акт прийому-передачі. ОСОБА_4 він не бачив та у деталі її домовленості з ОСОБА_2 він не вникав. В жовтні 2013 року він повернув приміщення ОСОБА_4 та з цього часу коштів ОСОБА_2 за договром оренди не сплачуав.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 суду пояснили, що їм було відомо про договір доручення укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також про договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Т-ПС», однак орендодавцем була ОСОБА_4

ОСОБА_5 із встановленим ст.11 ЦПК принципом диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

У відповідності до положень ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. ст. 759-761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

ОСОБА_5 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Метою договору доручення є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обовязків шляхом здійснення угод, тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту наданого йому доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Вчинення юридичних дій, які чітко не визначені в договорі доручення, навіть якщо вони спрямовані на досягнення кінцевої мети, задля якої укладено такий договір, і не охоплюються змістом договору доручення, можуть створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обовязки довірителя тільки за умови їх схвалення останнім.

У разі вчинення повіреним дій, які не охоплені змістом договору доручення і не схвалені довірителем, не можнавважати, що правочин, укладений в результаті таких дій повіреного, відповідає вимогам закону.

ОСОБА_5 зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договором доручення від 11.10.2012 року ОСОБА_4, як довіритель доручила ОСОБА_2 вчинити від її імені та за її рахунок певні організаційні та юридичні дії, а саме: забезпечити належну експлуатацію нежитлового приміщення, яке належить Довірителю, здійснити укладення договору оренди (далі по тексту - договір оренди) цього приміщення між Повіреним та третіми особами.

Статтями 526 і 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту оспорюваного Договору оренди від 11.10.2012 року вбачається, що ОСОБА_2, як субєкт підприємницької діяльності, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію В00 № 278181 від 24.03 2004 року, уклав даний договір з ТОВ «Т-ПС» від власного імені, а не від імені та в інтересах ОСОБА_4, як власника майна, що суперечить вимогам ст. 1000 ЦК України.

Суд критично оцінює посилання відповідача-позивача ОСОБА_2 на те, що 11.10.2012 року Договір оренди з ТОВ «Т-ПС» він уклав в порядку реалізації п. 3.1.6 Попереднього договору від 11.10.2012 р., п. 2.3, 2.4, 5.1, 5.2 Договору доручення, оскільки п. 3.1.6 Попереднього договору передбачає право вільного користування приміщенням лише покупцем ОСОБА_2, а Договір доручення чітко передбачає умову, вчинення дій повіреним ОСОБА_2 від імені довірителя ОСОБА_4

Таким чином Договір оренди укладений 11.10.2012 року між ОСОБА_2, як субєктом підприємницької діяльності, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію В00 № 278181 від 24.03 2004 року та ТОВ «Т-ПС» укладений в момент вчинення з порушенням правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-другою статті 203 цього Кодексу, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є недійсним з моменту його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи згідно вищезазначеного Договору оренди СПД ОСОБА_2 отримував від ТОВ «Т-ПС» кошти як плату за оренду за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, зокрема: за платіжним дорученням № 51 від 01.04.2013 року 9999,40 грн., за платіжним дорученням № 113 від 12.06.2013 року 19998,80 грн., за платіжним дорученням № 219 від 09.08.2013 року в сумі 9999,40 грн., за платіжним дорученням № 245 від 16.08.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 273 від 23.08.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 306 від 30.08.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 354 від 13.09.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 404 від 25.09.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 476 від 10.10.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 483 від 16.10.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 517 від 17.10.2013 року в сумі 4997,60 грн., за платіжним дорученням № 748 від 18.12.2013 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 871 від 30.01.2014 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 1076 від 20.03.2014 року в сумі 4999,40 грн., за платіжним дорученням № 1122 від 28.03.2014 року в сумі 5000,00 грн., за платіжним дорученням № 1335 від 23.05.2014 року в сумі 10 000,00 грн., за платіжним дорученням № 1370 від 30.05.2014 року в сумі 9998,20 грн., а всього на загальну суму 119992,80 грн. Внаслідок укладення неправомірного Договору оренди ОСОБА_2 порушено права ОСОБА_4 та останній завдано матеріального збитку в розмірі орендної плати 119992,80 грн., які ОСОБА_4, за звичайних обставин як власник майна - приміщення площею 340 кв.м. по вул. Об'їзна, 12/3, с. Петриків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області мала змогу реально одержати за час користування ТОВ «Т-ПС» зазначеним майном.

Суд не бере до уваги твердження відповідача-позивача ОСОБА_2 на те, що Договором доручення сторонами обумовлено, що плата за оренду об'єкта, вказаного в п. 1.2. даного договору, перераховується орендарем на рахунок Повіреного, у якості компенсації довірителем за виконання Повіреним умов цього договору (п.2.3), та плата винагороди за виконання Повіреним обов'язків, передбачених цим договором припиняється з моменту укладання основного договору купівлі-продажу між довірителем та Повіреним (п 2.4), оскільки дані домовленості діяли б лише за умови укладення правомірного Договору оренди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, якщо особа, яка порушила право, одержала, у зв'язку з цим, доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином суд приходить до переконання про необхідність захисту прав позивача ОСОБА_4 шляхом стягнення в її користь з ОСОБА_2 119992 грн. 80 коп. отриманих безпідставно від ТОВ «Т-ПС» згідно договору оренди приміщення від 11 жовтня 2012 року.

ОСОБА_5 ч. 1 статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Як встановлено в судовому засіданні Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у визначений попереднім договором строк укладений не був. Положення ч.2 ст.635 ЦК містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору. Цією нормою встановлено обовязок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Стаття 635 ЦК не передбачає такого правового наслідку порушення взятого на себе в попередньому договорі зобовязання щодо укладення основного договору, як спонукання до його укладення в судовому порядку. Примусове виконання зобовязання в натурі суперечить вимогам ст.635 ЦК про правові наслідки порушення зобовязання за попереднім договором і положенням ст.321 ЦК про непорушність права власності. Відповідно до ч.3 ст.635 ЦК, згідно з якою зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Вирішуючи спір по суті, враховуючи недійсність спірного Договору оренди та те, що надані суду ОСОБА_2 копії договору про спільну діяльність від 12.12.2012р. із ТзОВ «Бріон», програма робіт по реалізації цього договору та переписка із ТзОВ «Бріон» не вказують на те, що позивач отримав матеріальні збитки, суд вважає позовні вимоги заявлені ОСОБА_2 у зустрічному позові необґрунтованими, недоведеними, а тому в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» про стягнення коштів за оренду приміщення в сумі 746631 грн. 12 коп. до ОСОБА_4 про стягнення 3653450 грн. упущеної вигоди за порушення вимог п.6.1 Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки за адресою с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 11 жовтня 2012 року та п.1.3 Договору доручення від 11 жовтня 2012 року, та зобовязання ОСОБА_4 укласти Основний договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних 3/5 часток торгового магазину та відповідної частки земельної ділянки в с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області слід відмовити. Крім того слід скасувати заходи забезпечення позову щодо заборони відчуження нерухомого майна ТОВ «Т-ПС», накладені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду 06 вересня 2016 року. Одночасно, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а саме визнати недійсним договір оренди приміщення за адресою с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 11 жовтня 2012 року та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 119992 грн. 80 коп. отриманих від ТОВ «Т-ПС» згідно договору оренди приміщення від 11 жовтня 2012 року, а також покласти на ОСОБА_2 понесені ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1102 грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог заявлених ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60-62, 88, 154, 209, 212-215, 223, 294 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 203,2015, 241, 321, 635, 759-761, 1000 Цивільного коденсу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди приміщення за адресою с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» від 11 жовтня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 119992 грн. 80 коп. отриманих від ТОВ «Т-ПС» згідно договору оренди приміщення від 11 жовтня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1102 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» про стягнення коштів за оренду приміщення в сумі 746631 грн. 12 коп. до ОСОБА_4 про стягнення 3653450 грн. упущеної вигоди за порушення вимог п.6.1 Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки за адресою с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 11 жовтня 2012 року та п.1.3 Договору доручення від 11 жовтня 2012 року, та зобовязання ОСОБА_4 укласти Основний договір купівлі-продажу 1/3 частки від належних 3/5 часток торгового магазину та відповідної частки земельної ділянки в с.Петриків, вул.Обїзна, 12/3 Тернопільського району Тернопільської області відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову щодо заборони відчуження нерухомого майна ТОВ «Т-ПС», накладені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду 06 вересня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий суддяОСОБА_10