Постанова № 66935100, 01.06.2017, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2713/16-а

Провадження № 2-а/675/21/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Трасковського С.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Грицюка Є.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Марчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Замкової виправної колонії №58 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до начальника Замкової виправної колонії №58, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 30.09.2016 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани. У поданому позові та доповненні до нього позивач та його представники вказують на відсутність законних підстав для його притягнення до відповідальності, так як позивач не є злісним порушником порядку відбування покарання і порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники підтримали позовні вимоги та пояснили, що 22.09.2016 року з позивачем, який відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Замковій виправні колонії №58, інспектором відділення СПС лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_5 та інспектором ВНіБ лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_6, який виконував обов'язки чергового помічника начальника колонії, проводилась бесіда виховного характеру. Під час зазначеної бесіди, як слідує з рапортів вказаних працівників установи виконання покарань, ОСОБА_1 висловив погрози в адресу молодшого інспектора ВНіБ старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_7 щодо фізичної з ним розправи. В той же час, позивач вказує, що погроз не висловлював, дотримувався норм ввічливого ставлення до представників адміністрації установи. А тому звинувачення на його адресу зі сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є безпідставними.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вказав, що позивачем 22.09.2016 року було допущено порушення режиму відбування покарання, за що на підставі та в порядку, встановленому законом, до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення позивача, його представників, представника відповідача, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.3 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно положень пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті 539 КПК України, засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

16.09.2016 року ОСОБА_1 прибув до Замковій виправній колонії №58 (м.Ізяслав Хмельницької області) для відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Як слідує з розписки, складеної 16.09.2016 року, ОСОБА_1 був ознайомлений із правами та обов'язками, а також заборонами, встановленими статтею 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та розділом ІІІ Правил внутрішнього розпорядку виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2186/5 від 29.12.2014 року.

19.09.2016 року старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_7 було складено рапорт про те, що засуджений ОСОБА_1 о 22 годині 25 хвилин допустив порушення вимог розпорядку дня, а саме: не виконав команду "Відбій", ходив по камері, шумів, на зауваження не реагував, вступив в словесну суперечку.

21.09.2016 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Замкової виправної колонії №58 було написано пояснення з приводу факту складення зазначеного рапорту, в якому позивач вказав на те, що його зміст не відповідає фактичним обставинам, які мали місце 19.09.2016 року після відбою. В судовому засіданні позивач підтвердив факт вживання ним їжі після 22 години, але зазначив, що не шумів та по камері не ходив, а тому вказує на безпідставність рапорту ОСОБА_7

Також з приводу вказаного рапорту 22.09.2016 року інспектором відділення СПС лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_5 в присутності інспектора ВНіБ лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_6, який в цей день виконував обов'язки чергового помічника начальника колонії, з ОСОБА_1 була проведена бесіда виховного характеру. Після проведення вказаної бесіди, цього ж дня представники адміністрації установи виконання покарань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали рапорти, в яких вказали, що засуджений ОСОБА_1 висловив погрози в адресу молодшого прапорщика ОСОБА_7

Рапорт ОСОБА_5 від 22.09.2016 року зареєстрований в журналі №6657 обліку рапортів про порушення режиму та інших повідомлень про правопорушення Замкової виправної колонії (№58). Факт порушення ОСОБА_1 22.09.2016 року режиму відбування покарання, що на думку відповідача мало місце, відображено також в журналі №7406 рапортів приймання-здачі чергувань Замкової виправної колонії у Хмельницькій області №58 за 22.09.2016 року.

Постановою про накладення дисциплінарного стягнення від 30.09.2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. Постанова під підпис була оголошена позивачу 30.09.2016 року.

Як слідує із постанови, підставою для застосування до нього стягнення стало те, що "під час бесіди виховного характеру у зв'язку з написанням рапорту та взяття пояснення в засудженого, в присутності чергового помічника начальника установи ОСОБА_6 даний засуджений погрожував молодшому інспектору ВНБ прапорщику вн.сл. ОСОБА_7 фізичною розправою."

Відповідно до ч.3 ст.107 Кримінально-виконавчого кодексу України, п.2 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, засуджені зобов'язані дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Згідно ч.1 ст.132 КВК України за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися заходи стягнення, в тому числі і сувора догана.

Частинами 1-6 статті 134 КВК України в редакції, що діяла на день виникнення спірних правовідносин, встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується. Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через шість місяців з дня відбуття стягнення. Стягнення у виді попередження або догани накладається усно чи письмово, інші стягнення - тільки письмово.

Згідно приписів ч.1 ст.135 КВК України, право накладення дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 132 вказаного Кодексу, має крім інших начальник колонії.

Таким чином, відповідач мав право, передбачене діючим законодавством, притягнути шляхом прийняття письмової постанови до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани засудженого ОСОБА_1 у разі вчинення ним порушення режиму відбування покарання.

В той же час, в судовому засіданні позивач стверджував, що в адресу молодшого інспектора ОСОБА_7 будь-яких погроз не висловлював, в тому числі і в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Допитані ж в судовому засіданні в якості свідків, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт проведення 22.09.2016 року із засудженим ОСОБА_1 бесіди виховного характеру, під час якої, за їх словами, останній висловив погрозу фізичної розправи в сторону молодшого інспектора ОСОБА_7 в зв'язку із написанням ним 19.09.2016 року рапорту. Погроза була висловлена за відсутності останнього під час вказаної бесіди.

В той же час до змісту рапортів вказаних службових осіб виправної установи, а також їх показів, наданих у судовому засіданні, суд відноситься критично в зв'язку із тим, що лише вказані особи були присутніми на бесіді з ОСОБА_1, інших осіб, які б підтвердили або спростували їх покази, не було. А тому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є заінтересованими в захисті своєї позиції та підтвердженні фактів, викладених ними в рапортах від 22.09.2016 року, отже, можуть бути необ'єктивними в оцінці дій та висловлювань засудженого ОСОБА_1, який знаходиться в певній, регламентованій діючим законодавством, залежності від них та їм підпорядкованості.

Крім того, для підтвердження фактів, описаних в рапортах, службові особи виправної установи не позбавлені були права здійснити відео-, звукофіксацію проведеної бесіди, що дозволено статтею 103 КВК України, та надати відповідні докази в судове засідання, що пропонувалося судом відповідачу в судовому засіданні.

Більше того, допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 ствердив суду, що жодного конфлікту із засудженим ОСОБА_1 за час його перебування в Замковій виправній колонії №58 не було, останній ніколи не висловлювався в його адресу з погрозами чи іншим, забороненим Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, чином. Зі слів ОСОБА_7, коли 20.09.2016 року ОСОБА_1 дізнався, що він написав 19.09.2016 року рапорт, з яким позивач не був згідний, останній просив ОСОБА_7 його не подавати, при чому жодних погроз не висловлював.

Зазначені обставини вказують на неправомірність накладеного на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, а як наслідок - на необхідність захисту прав, свобод та інтересів позивача при вирішенні справи.

Так, згідно частин 1, 3 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 5 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, в даній справі відповідач не надав доказів правомірності прийнятої постанови про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1, а сама постанова прийнята з порушенням принципу обґрунтованості, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття.

Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Замкової виправної колонії (№58) від 30.09.2016 року про накладення дисциплінарного стягнення на засудженого ОСОБА_1 у вигляді суворої догани.

Стягнути на користь ОСОБА_1 551, 20 грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)».

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06.06.2017 року.

Суддя: С.Л.Трасковський