Ухвала суду № 66928279, 24.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1976/17

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_2, зацікавлена особа - головний державний виконавець Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчик В.О. про визнання дії незаконною і зобов'язання усунути порушення,

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання дії незаконною і зобов'язання усунути порушення, які вчинені головним державним виконавцем Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчик В.О. Заявник просить визнати дії державного виконавця відділу ДВС, пов'язані з недотриманням Закону України «Про виконавче провадження» і норм міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що призвело до порушення прав і законних інтересів у виконавчому провадженні неправомірними, визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.04.2016 незаконною та зобов'язати державного виконавця відділу ДВС усунути допущені порушення чинного законодавства та вчинити дії відповідно до вимог визначених ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що помилковим є застосуванням державним виконавцем статті 26 Закону при винесенні 05.04.2016 року постанови про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа, мотивуючи тим, що стягувач має право звернутися до господарського суду Одеської області з заявою для задоволення своїх вимог під час проведення ліквідаційної процедури боржника спільно з іншими кредиторами. Не проведення державним виконавцем звернення стягнення на майно посадових осіб КС «Україна» визнаних винними у злочині, яке було придбане ними у зв'язку з незаконним заволодінням грошовими коштами заявника, виявилось порушенням права передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не погоджується з вказаною постановою та вважає, що вона прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», останній звернувся до суду з зазначеною скаргою.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції просив в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на свої заперечення (а.с.24-27), в подальшому в судове засідання не з'явився, про слухання справи був сповіщений.

Ухвалою суду відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_2, зацікавлена особа - головний державний виконавець Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчик В.О. про визнання дії незаконною і зобов'язання усунути порушення.

Не погодившись з ухвалою ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити уточнюючи вимоги скарги в повному обсязі

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 311 ЦПК України, однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті та розгляду скарги, суд першої інстанції порушив наступні норми чинного процесуального законодавства.

Подавши скаргу від 19.04.2016р., заявник не вказав повний суб'єкт оскарження - прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця Перчик В.О., а також не зазначив та не залучив інших заінтересованих осіб - а саме боржника КС «Україна». В той же час, заявник вказав, що суб'єкт оскарження є відповідачем, однак це є недопустимим по даній категорії справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не оплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

В п. 5 пленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пленуму за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», зазначено, що враховуючи положення статті 383 ЦПК, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

П. 13 цього ж Пленуму передбачено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74-77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Положення п.17 постанови Пленуму вказують на те, що згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

В п.16 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу нарішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

ОСОБА_2 подав 19.04.2016р. скаргу на дії виконавця стосовно винесення ним постанови від 05.04.2016р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, тобто з пропуском 10-тиденного строку. В скарзі заявник не зазначив обставини щодо того, коли саме він отримав оскаржену постанову або довідався про її існування. Питання про поновлення строку на оскарження заявник не порушував.

Однак, суд, не витребував оригінали (або прошиті та пронумеровані завірені копії) матеріалів виконавчого провадження та не перевірив доводи заявника про його обізнаність щодо оскарженої постанови ВДВС.

Незважаючи на вказані порушення, суд першої інстанції 20.04.2016р. відкрив провадження по справі та призначив справу до розгляду аж на 08.06.2016р.

Вказані порушення привели також до того, що розглядаючи справу в період з 20.04.2016р. по 03.10.2016р. суд жодного разу не здійснив виклик заінтересованої особи - боржника КС «Україна» і розглянув справу за відсутністю їх представника, не з'ясувавши його позицію щодо скарги.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2016 року не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо розгляду заяви по суті.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 311, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2016 року скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо розгляду заяви по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко