Ухвала суду № 66908701, 25.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2169/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» про визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 27.05.2016 року, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія "1+1» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 27.05.2016 року, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №1 засідання Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016 року.

Зобов'язано Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» від 17.11.2015 (вх. від 18.11.2015 року № 321700-33-15).

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач - Міністерство юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: судовий експерт Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий канал», яке було залучено судом апеляційної інстанції до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанцій встановлено, що з вересня 2014 року господарськими судами розглядається справа №910/19751/14 за позовом ТОВ «Новий канал» до ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та Іноземного товариства « 1+1 Продакшн» про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації.

ТОВ «Новий канал», вважаючи себе правовласником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір телевізійну передачу із назвою «Ревізор» та літературний твір із назвою «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» просило господарський суд зобов'язати ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та Іноземне товариство « 1+1 Продакшн» припинити дії щодо порушення майнових авторських прав; заборонити опублікування телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; та стягнути компенсацію за порушення його майнових авторських прав, яке настало внаслідок публічного сповіщення ТОВ «ТРК «Студія 1+1» 03 вересня 2014 року у телевізійному ефірі телеканалу « 1+1» телевізійної передачі із назвою «Інспектор Фреймут», яка, на думку позивача в господарські справі, «створена шляхом незаконної переробки» вищевказаних Творів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року у справі №910/19751/14 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та поставлено на вирішення судовому експерту такі питання:

Питання позивача.

1.Чи є твір телевізійна передача із назвою «Інспектор Фреймут», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно, переробкою літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»?

2.Чи є твір телевізійна передача із назвою «Інспектор Фреймут», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно, переробкою аудіовізуального твору телевізійна передача «Ревізор», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно?

Питання відповідача:

1.Чи відповідає Літературний твір «Типовий сценарий телевизионной передачи «Ревизор» критеріям оригінальності та новизни?

2.Чи відповідає передача «Ревізор» критеріям оригінальності та новизни?

3.Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від Літературного твору «Типовий сценарий телевизионной передачи «Ревизор»?

4.Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від передачі «Ревізор»?

5.Чи є передача «Інспектор Фреймут» результатом переробки, зміни або адаптації саме передачі «Ревізор»?

17 листопада 2014 року за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_1 складено Висновок експерта №1001, який містить, зокрема, відповідь на питання №3 (в якому експерт об'єднав питання відповідача 2, 3 та 4) «Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», похідним твором саме від передачі «Ревізор», та чи є передача «Інспектор Фреймут» результатом переробки, зміни або адаптації саме передачі «Ревізор»?», яка сформульована так: «Передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», оскільки при її створенні не дотримані права авторів Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»; Передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від передачі «Ревізор», оскільки при створенні її не дотримані права авторів; Передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач «Ревізор» шляхом переробки.».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі №910/19751/14 позов ТОВ «Новий канал» задоволено частково, вирішено: зобов'язати Телерадіокомпанію «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Іноземне товариство « 1+1 Продакшин» припинити дії щодо порушення майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КАНАЛ» на літературний твір - «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»» та на Передачу шляхом їх використання способом переробки для створення будь-яких аналогічних творів, в тому числі телепередачі «Інспектор Фреймут»; заборонити опублікування телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; зобов'язати Іноземне товариство « 1+1 Продакшин» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 23, код ЄДРПОУ 23389360) виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська 25, код ЄДРПОУ 23530545) компенсацію у розмірі 414120,00 (чотириста чотирнадцять тисяч сто двадцять гривень); 4) зобов'язати Телерадіокомпанії «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 23, код ЄДРПОУ 23729809) виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська 25, код ЄДРПОУ 23530545) компенсацію у розмірі 803880,00 (вісімсот три тисячі вісімсот вісімдесят гривень).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року у справі №910/19751/14 за клопотанням ТОВ «ТРК «Студія 1+1» призначено повторну судову експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса.

03 вересня 2015 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/19751/14 рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року скасовано в частині задоволення позову, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Зі змісту даної постанови вбачається, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року про призначення повторної судової експертизи залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 червня 2015 року, однак, як наголошує позивач, саму повторну судову експертизу не було проведено і висновок такої експертизи у матеріалах відповідної господарської справи відсутній.

В подальшому, рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року залишено в силі Вищим господарським судом України, після чого двічі переглядалось за нововиявленими обставинами. Станом на дату винесення даної постанови, рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 року скасовано за нововиявленими обставинами.

17 листопада 2015 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України (вх. від 18 листопада 2015 року №321700-33-15) на дії судового експерта (щодо порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу), у якій, з огляду на допущені, на думку позивача, порушення судовим експертом ОСОБА_1 під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі №910/19751/14, просив: провести перевірку інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та направити за результатами перевірки відповідне подання для розгляду питання щодо притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

03 грудня 2015 року Міністерством юстиції України направлено позивачу відповідь, у якій зазначено, що в результаті перевірки виявлено недотримання експертом ОСОБА_1 вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, дане питання винесено на розгляд Комісії. Також вказується про проведення рецензування Висновку експерта №1001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Науково-дослідним центром судової експертизи інтелектуальної власності, в результаті якого рецензенти встановили недотримання експертом ОСОБА_1 вимог положень Інструкції №53/5.

За наслідком розгляду питання щодо притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, який було здійснено за участю ОСОБА_1 на підставі наступних документів: скарги ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 17 листопада 2015 року, копії висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 17 грудня 2014 року №1001, пояснень судового експерта ОСОБА_1 (вх. від 02 грудня 2015 року №33531-0-33-15), рецензії Київського НДІСЕ від 26 листопада 2015 року, рецензії Центру від 27 листопада 2015 року, подання про винесення на розгляд ЦЕКК відповідного питання - Комісія прийняла Рішення №1 від 27 травня 2016 року.

Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, воно складається із наступних частин.

Перша частина стосується тверджень скаржника про неможливість проведення судовим експертом ОСОБА_1 судової експертизи з огляду на відсутність у нього кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю 13.2 - дослідження, пов'язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) мовлення. Надаючи пояснення щодо цього, судовий експерт ОСОБА_1 зазначив, що в залежності від форми свого існування програми (передачі) організацій мовлення можуть отримувати охорону як об'єкти авторського права (різновид аудіовізуального твору), та як об'єкти суміжних прав. На цій підставі експерт стверджував, що надані на дослідження об'єкти (зокрема, телевізійні передачі) є об'єктами авторського права та вирішуються в межах спеціальності 13.1.1 - дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами та інші. Згідно рецензії Київського НДІСЕ, на вирішення експерту поставлено питання порівняння об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав, тому для їх вирішення експерт повинен мати експертну спеціальність 13.2. Згідно рецензії Центру, експертом недостатньо обґрунтовано те, що телепередачі містять ознаки саме об'єктів авторського права, а не є об'єктами суміжного права. В цій частині оскаржуваного рішення, ЦЕКК прийшла до висновку, що закон не містить чітких критерії, за якими об'єкти інтелектуальної власності необхідно відносити до об'єктів авторських або суміжних прав.

Друга частина оскаржуваного рішення стосується тверджень скаржника про з'ясування судовим експертом правових питань при наданні відповідні на питання 3, а саме: вказівка ним на «недотримання прав авторів». Рецензентами Київського НДІСЕ та Центру зазначено, що відповіді на вказані питання містять правову оцінку дій сторін. Експерт ОСОБА_1 з цього приводу заперечив дослідження з правових питань, оскільки це питання стосувалося віднесення (не віднесення) твору до категорії похідного, разом з тим, експертом визнано, що редакція відповідей сформульовані ним некоректно. Враховуючи це, ЦЕКК встановила, що така редакція відповідей в частині дотримання (недотримання) прав авторів, сформульована експертом ОСОБА_1 некоректно та містить правову оцінку діям сторін, у зв'язку з чим експертом порушено п.4.16 Інструкції №53/5 щодо змісту заключної частини висновку судової експертизи.

Третя частина Рішення №1 Комісії стосується використання судовим експертом при проведенні судової експертизи джерел, взятих з мережі Інтернет. Зазначене на думку скаржника є порушенням пункту 2.3 Інструкції № 53/5 в частині заборони самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення дослідження, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Рецензенти Київського НДІСЕ вказали, що експерт використав при порівнянні передачі, інформація про фіксування яких на матеріальному носії у Висновку відсутня. Рецензенти Центру зазначили, що за відсутності матеріалів справи неможливо визначити, чи збирав експерт матеріали самостійно. Експерт ОСОБА_1 вказав, що він використав джерела у мережі Інтернет лише для визначення характеристик реаліті - шоу. Комісія прийшла до висновку, що проведення порівняльного аналізу об'єкта дослідження, визначеного судом з об'єктами в мережі Інтернет, пошук яких здійснюється експертом самостійно чинним законодавством про судову експертизу не заборонено.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення закінчується вказівкою на те, що ЦЕКК враховує «характер допущених експертом ОСОБА_1 недоліків, об'єктивні обставини щодо прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результати роботи експерта за попередні роки».

Резолютивна частина рішення складається із двох пунктів: не притягувати судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; вказати судовому експерту ОСОБА_1 на неухильне дотримання положень Інструкції №53/5.

Судом першої інстанції було також встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент проведення судової експертизи у господарській справі №910/19751/14 та на момент прийняття оскаржуваного рішення був атестованим судовим експертом, який не працював у державній спеціалізованій експертній установі, та здійснював експертну діяльність на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України №1213 про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого 30 вересня 2011 року, дійсного до 22 серпня 2017 року. Серед спеціальностей судового експерта ОСОБА_1 наступні: 13.3 Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями, 13.6 Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями, 13.1.1 Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами, та інші, 13.1.2 Дослідження, пов'язані з комп'ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних), 13.4 Дослідження, пов'язані з промисловими зразками.

Незгода позивача з Рішення ЦЕКК №1 від 27 травня 2016 року стала підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов до висновку, що оскаржуване Рішення №1 Комісії є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини урегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року №301/5, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року №3505/5.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, висновки судових експертів віднесено до доказів, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Згідно ст.14 цього Закону, судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.17 вказаного Закону, для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.21 Закону України «Про судову експертизу», фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Відповідно до п.4 р.ІІІ Інструкції №3505/5, судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Виходячи з положень п.2.3 р.ІІ Інструкції №53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: аудіовізуальні твори.

Згідно п.«в» ч.1 ст.35 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є передачі (програми) організацій мовлення.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що положеннями законодавства в сфері судової експертизи закріплено принцип, за яким сфера експертної діяльності конкретного судового експерта визначається та, водночас, обмежується відповідними експертними спеціальностями, що зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта. Як наслідок, законодавцем передбачено заборону судовим експертам вирішувати питання, які виходять за межі їх спеціальних знань.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2015 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України (вх. від 18.11.2015 року № 321700-33-15) на дії судового експерта (щодо порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу), у якій з огляду на допущені, на думку позивача, порушення судовим експертом ОСОБА_1 під час проведення ним судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі №910/19751/14, просив: провести перевірку інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та направити за результатами перевірки відповідне подання для розгляду питання щодо притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

03 грудня 2015 року Міністерством юстиції України направлено позивачу відповідь, у якій зазначено, що в результаті перевірки виявлено недотримання експертом ОСОБА_1 вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, дане питання винесено на розгляд Комісії. Також вказується про проведення рецензування Висновку експерта №1001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Науково-дослідним центром судової експертизи інтелектуальної власності, в результаті якого рецензенти встановили недотримання експертом ОСОБА_1 вимог положень Інструкції №53/5.

За наслідком розгляду питання щодо притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, який було здійснено за участю ОСОБА_1 на підставі наступних документів: скарги ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 17 листопада 2015 року, копії висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 17 грудня 2014 року №1001, пояснень судового експерта ОСОБА_1 (вх. від 02 грудня 2015 року №33531-0-33-15), рецензії Київського НДІСЕ від 26 листопада 2015 року, рецензії Центру від 27 листопада 2015 року, подання про винесення на розгляд ЦЕКК відповідного питання - Комісія прийняла Рішення №1 від 27 травня 2016 року.

Щодо пояснень судового експерта ОСОБА_1 про правову природу телевізійних передач, що в залежності від форми свого існування програми (передачі) організацій мовлення можуть отримувати охорону як об'єкти авторського права (різновид аудіовізуального твору), та як об'єкти суміжних прав, колегія суддів зауважує, що згідно в положення статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права», передачі (програми) організацій мовлення є об'єктами суміжних прав, незалежно від форми їх вираження, тому дослідження телевізійних передач «Ревізор» та «Інспектор Фреймут» в будь-якому випадку становить собою дослідження об'єктів суміжних прав, що вимагає від судового експерта наявності відповідності кваліфікації.

В контексті наведеного та доводів позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення з підстав неврахування факту відсутності в судового експерта ОСОБА_1 експертної спеціальності 13.2 щодо об'єктів суміжних прав, колегіжю суддів було встановлено, що під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та наданні Висновку експерта №1001 від 17 листопада 2015 року, судовий експерт ОСОБА_1 здійснив вихід за межі своїх спеціальних знань, обсяг яких визначається відповідно до наявних у цього експерта експертних спеціальностей і серед яких експертна спеціальність « 13.2 - дослідження, пов'язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) мовлення» відсутня. За таких обставин, висновок ЦЕКК щодо відсутності у законі чітких критеріїв, за якими об'єкти інтелектуальної власності необхідно відносити до об'єктів авторських або суміжних прав, не спростовує факту виходу судового експерта за межі своїх спеціальних знань. Всупереч положенням чинного законодавства Комісія такого факту не встановила.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

При цьому, за приписами п.2.3 р.ІІ Інструкції №53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Разом з тим, п.4.16 р. ІІІ Інструкції №53/5 передбачено, у заключній частині на кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Так зі змісту Висновку експерта №1001 вбачається, що відповідь на питання №3 містить категоричну вказівку на те, що «не дотримані права авторів» однієї з телевізійних передач, які досліджувались в ході судової експертизи. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині судовим експертом ОСОБА_1 надано правову оцінку діям сторін, тобто, у розумінні Інструкції №53/5, з'ясовано питання права і надано оцінку законності проведення процедур регламентованих нормативно-правовими актами.

Отже, Висновок експерта №1001 в цій частині суперечить положенням ст.13 Закону України «Про судову експертизу» та п.2.3 р. ІІ, п.4.16 р. ІІІ Інструкції №53/5, п.4 р. ІІІ Інструкції №3505/5.

Крім того, Комісією було встановлено порушення судовим експертом ОСОБА_1 пункту 4.16 вказаної Інструкції, однак після констатації цього факту, зроблено безпідставний висновок, що характер допущених експертом недоліків свідчить про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п.1.4 р.І Інструкції № 53/5, визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Згідно п.4.14 р.ІІІ Інструкції № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література…інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань.

З огляду на викладені положення Інструкції №53/5, слід зробити висновок, що чинним законодавством про судову експертизу експерт не позбавлений права проводити аналіз об'єктів дослідження, визначених судом з об'єктами в мережі Інтернет, пошук яких здійснюється експертом самостійно.

Стосовно доводів позивача про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення ЦЕКК не прийняла до уваги факт призначення в господарській справі повторної судової експертизи - тобто, як вважає позивач, встановлення компетентним органом того, що висновок первинної судової експертизи не може братися до уваги та є необхідним для проведення повторної судової експертизи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що призначенням повторної експертизи було реалізованого перший етап механізму перевірки правильності висновку судової експертизи в рамках відповідного судового процесу (в порядку забезпечення принципу незалежності судово-експертної діяльності), однак ЦЕКК обґрунтовано не прийняла зазначену обставину до уваги, оскільки предметом розгляду Комісії при прийнятті оскаржуваного рішення була саме скарга ТОВ «ТРК «Студія 1+1» щодо дій судового експерта при проведенні судової експертизи, у якій відсутні посилання на призначення повторної судової експертизи. Комісія зобов'язана була враховувати лише ті обставини, які об'єктивно існували на момент (період) проведення судової експертизи та складання Висновку експерта №1001, водночас, призначення повторної судової експертизи до таких обставин не відноситься.

Відповідно до пункту 5.11 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року №301/5, до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії Свідоцтва; анулювання Свідоцтва; пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України). При обранні виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна врахувати: ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і результати роботи судового експерта за попередні роки. Анулювання Свідоцтва може мати місце внаслідок учинення судовим експертом грубого порушення, що призвело до втрати довіри до нього, чи декількох порушень, які мають систематичний характер, а також через визнання його не відповідним займаній посаді або в разі набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо судового експерта чи визнання судом цієї особи недієздатною.

Тобто, вищезгаданим Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому порушенню.

Аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідачем було прийнято всупереч встановлених при його прийнятті фактичних обставин, висновків рецензентів, пояснень судового експерта та навіть власних висновків Комісії щодо порушення судовим експертом окремих положень Інструкції №53/5, сформульованих у мотивувальній частині Рішення №1 від 27 транвя 2016 року, оскільки рішення не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності обґрунтовується абстрактним посиланням на характер допущених експертом ОСОБА_1 недоліків, об'єктивні обставини щодо прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результати роботи експерта за попередні роки.

Враховуючи, що в кінцевому результаті позовна заява ТОВ «Новий канал» у вищезгаданій господарській справі була задоволена частково і в основу відповідного рішення суду було покладено саме Висновок №1001 судового експерта ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача, оскільки не застосування до судового експерта ОСОБА_1 жодного дисциплінарного стягнення за результатами розгляду скарги позивача при встановлених фактах порушень окремих положень Інструкції №53/5, не відповідає характеру вчинених даним судовим експертом порушень, а рішення відповідача не може вважатися обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення судовим експертом ОСОБА_1 під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та складанні Висновку експерта №1001 від 17 листопада 2015 року положень ст.13 Закону України «Про судову експертизу» та п.2.3 р. ІІ, п.4.16 р. ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5,а також п.4 р.ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року № 3505/5, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення не було встановлено усіх вищенаведених порушень, а тим порушенням, які було встановлено повністю чи частково, не надано належної правової оцінки.

Крім того, Комісія всупереч вимогам чинного законодавства не встановила факту виходу судового експерта за межі його спеціальних знань, встановивши наявність у відповідях експерта правової оцінки дій сторін, Комісія вирішила не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності. Водночас, з огляду на встановлені судом істотні порушення (вихід судового експерта ОСОБА_1 за межі спеціальних знань та з'ясування питань права), допущені в процесі складання Висновку експерта №1001, даний висновок не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», Інструкції №53/5 та Інструкції про №3505/5, оскільки неспроможний містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у відповідній справі, а тому не може вважатися належним доказом.

Водночас, суд не може підміняти колегіальний державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Адміністративний суд у справах щодо оскарження прийнятих рішень виконавців влади, й виконуючи цілі, встановлені для адміністративних судів щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається і не може втручатися в дискреції (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза перевіркою за названим критерієм.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено обґрунтованість та правомірність Рішення №1 від 27 травня 2016 року, відповідність його вимогам чинного законодавства, що відповідно вказує на його протиправність.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий канал» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Бабенко К.А.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 30.05.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Сорочко Є.О.