Ухвала суду № 66908642, 01.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/4821/17 Головуючий у 1-й інстанції: Грегуль О.В.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною щодо не прийняття рішення та зобов'язання прийняти рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року, ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною щодо не прийняття рішення та зобов'язання прийняти рішення, в якому просила: визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примисувого виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова В.В щодо прийняття рішення за клопотанням про витребування інформації від боржника за вхідним №2982/02-01-28 від 22.03.2017 року, зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийняти рішення за клопотанням про витребування інформації від боржника за вхідним №2982/02-01-28 від 22.03.2017 року.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року адміністративний позов повернуто позивачу.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, повертаючи позов позивачу, виходив з того, що дана справа не підсудна цьому адміністративному суду, відповідно до ч. 3 п. 6 ст. 108 КАС України.

Проте, з таким висновком судді суду першої інстанції не можна погодитись, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду із позовом та просила визнати бездіяльність протиправною щодо не прийняття рішення та зобов'язання прийняти рішення, в якому просила: визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примисувого виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова В.В щодо прийняття рішення за клопотанням про витребування інформації від боржника за вхідним №2982/02-01-28 від 22.03.2017 року, зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийняти рішення за клопотанням про витребування інформації від боржника за вхідним №2982/02-01-28 від 22.03.2017 року.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень». Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження заявляти клопотання та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов.

Відповідно до ч.6 ст. 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Правила предметної підсудності адміністративних справ визначені в ст.18 КАС України.

У відповідності до ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;

6) адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.

З адміністративного позову вбачається, що позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення та зобов'язання прийняти рішення за клопотанням про витребування інформації від боржника за вхідним №2982/02-01-28 від 22.03.2017 року.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду та вирішенню окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, чим порушив норми процесуального права.

Оскільки, ухвала судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року винесена з порушенням норм процесуального права, то вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 41, 102, 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

(Повний текст виготовлено - 06 червня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.