Постанова № 66907542, 31.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 р. Справа № 804/2873/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретаріГрушко Н.В. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.05.2017 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 29.06.2015 року форми «Ф» №1461-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн.( двадцять п'ять тисяч гривень) та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

13.05.2017 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження за даним адміністративним позовом та справу призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с. 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного нею податкового повідомлення-рішення, оскільки вважає, що процедури стосовно визначення грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000 грн. за легкові автомобілі, що використовувались до 5 років і середньоринкова вартість яких становить понад 750 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, встановлені статтею 267 Податкового кодексу України, не мали застосовуватись раніше 2017 року, проте податкове повідомлення-рішення відповідача за №1461-13 було винесено 29.06.2015 року, а тому, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, підтвердила обставини викладені у позовній заяві на їх обґрунтування та наполягала на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.14,15), про причини неприбуття суд не повідомив.

Надав суду письмові заперечення на адміністративний позов відповідно до яких, зазначає про відсутність підстав про задоволення позову, виходячи з того, що автомобіль, власником якого є позивач є об'єктом оподаткування згідно норм чинного законодавства, а тому відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є власником легкового автомобіля марки PORSCHE CAYENNE універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна 4806 куб.см., номер шасі НОМЕР_3, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 11).

29.06.2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №1461-13, яким ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) за 2016 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. (а.с. 10).

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

Згідно до частини 1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із статтею 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

При цьому, пунктами 10.2 та 10.3 статті 10 Податкового кодексу України прямо визначені особливості установлення місцевих податків:

- 10.2. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю);

- 10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Таким чином, пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України законодавець прямо передбачив обов'язковість встановлення органом місцевого самоврядування, зокрема, транспортного податку та плати за землю, розділивши при цьому різновиди податку на майно в залежності від об'єкту оподаткування.

Відповідно до пп. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

З 01.01.2016 р. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. №909-VIII внесено зміни до об'єкта оподаткування транспортним податком.

Згідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно до пп. 12.3.4, пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. №909-VIII встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням встановлених судом обставин, зокрема з огляду на доводи позивача про неможливість застосування транспортного податку у 2016 році, суд має надати оцінку пункту 10.2 статті 10 та підпунктам 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у їх системному зв'язку, а саме, відповідно до:

- підпункту 12.3.4: рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом;

- підпункту 12.3.5: у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Аналіз наведених вище норм законодавства, дає можливість зробити висновок, що підпункт 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України прямо встановлює особливості справляння відповідних місцевих податків, які є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, а саме транспортного податку, обов'язковість якого прямо визначена пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України - у разі не прийняття рішення про встановлення транспортного податку такий податок до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

При вирішенні питання про співвідношення норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з Податковим кодексом України, норма пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 Податкового кодексу України, починаючи з 01 січня 2015 року та за 2016 рік з урахуванням змін до об'єкта оподаткування, чинних з 01.01.2016 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому п.п. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.

Крім того, прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. №909-VIII встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, прийняття рішення місцевою радою в такому випадку прямо пов'язано із його юридичною здатністю набуття статусу нормативно-правового акту та правомірністю бути застосованим у відповідних правовідносинах.

Проте, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо обов'язкового податку він має сплачуватися за мінімальними ставками, встановленими Податковим кодексом України.

При цьому, суд зазначає про відсутність порушення частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Встановлені обмеження застосовуються виключно до таких законів України або їх окремих положень, які зменшують надходження до бюджету та/або збільшують витрати бюджету.

Принцип загальності оподаткування полягає у тому, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Щодо доводів позивача про те, що вимога щодо сплати транспортного податку у 2016 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4. Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів (перелік таких елементів наведений в пункті 7.1 статті 7) не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд не встановив порушення принципу стабільності.

Оскільки, додержання принципу стабільності вбачається в тому, що установлення та скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, тому він стосується саме діяльності цих органів.

При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючі органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Крім цього, при визначенні співвідношення норми-принципу, якою за своєю правовою сутністю є норма пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, та норм ст. 267 Податкового кодексу України, які регулюють відносини у сфері сплати транспортного податку, слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як норми ст. 267 Податкового кодексу України є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню при наданні юридичної оцінки обставинам у справі.

З системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про наявність у податкової служби правових підстав для визначення податкового зобов'язання з транспортного податку у 2016 році з урахуванням змін, внесених до об'єкта оподаткування, та про обов'язок платників податку щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Стосовно оцінки наявності об'єкта оподаткування з огляду на рік випуску транспортного засобу та його середньоринкової вартості, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду.

Відповідно до статей 34, 37 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів. При цьому, забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів.

Особливості визначення дати першої реєстрації автомобілів, що були у користуванні визначені розділом 7 «Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379.

У разі, коли на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними.

Таким чином, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні, правомірно вважати дату їх першої реєстрації, що визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Судом встановлено, що зареєстрований за позивачем легковий автомобіль марки PORSCHE CAYENNE універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна 4806 куб.см., номер шасі НОМЕР_3, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстровано 19 березня 2014 року.

Стосовно оцінки середньоринкової вартості автомобіля суд зазначає, що така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Судом перевірено вартість автомобіля, здійснений розрахунок з використанням Методики, та перевіривши отриманий результат на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля за різними варіаціями підрахунку складає від 1120630,19 грн., до 2116246,91 грн., що перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року, яка згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" складала 1378 гр., та відповідно дорівнює 1033500 грн.

При цьому, суд не приймає посилання позивача стосовно неможливості розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу без наявності у відповідача інформації про пробіг автомобіля, оскільки як відповідачем так і судом було здійснено розрахунок з найбільш великим та імовірно можливим пробігом для автомобіля 2013 року випуску, проте все одно вартість транспортного засобу перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що автомобіль марки PORSCHE CAYENNE універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна 4806 куб.см., номер шасі НОМЕР_3, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстровано 19 березня 2014 рок, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а позивач в такому разі є платником вказаного податку.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при винесенні 29.06.2016 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №1461-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 06 червня 2017 року.

Суддя Н.Є. Сліпець