Ухвала суду № 66905213, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2017 р. м. Київ К/800/17860/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області, прокурора Одеської області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року,

встановив:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до прокуратури Одеської області, прокурора Одеської області про визнання неправомірними дій та скасування наказу від 3 вересня 2014 року №2077к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляду догани, зобов'язання виплатити премію, утриману із заробітної плати відповідно до наказу від 3 вересня 2014 року №2077к, стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн (з урахуванням заяви про доповнення позову).

Вважав необґрунтованим накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов'язків та неналежну профілактично-виховну роботу в очолюваному колективі, оскільки жодного із наведеного ним вчинено не було. Оскаржуваний наказ не містить посилань щодо проступку, за який позивача притягнуто до відповідальності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано наказ прокурора Одеської області від 3 вересня 2014 року №2077к в частині оголошення догани начальнику другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області старшому раднику юстиції ОСОБА_4 В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить його судове рішення скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну й обґрунтовану. Скаргу мотивує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Від прокуратури Одеської області надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

За правилами частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює в органах прокуратури з 1987 року, з листопада 2012 року обіймав посаду начальника відділу слідчого управління прокуратури Одеської області, а з жовтня 2013 року - посаду начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області.

Наказом прокуратури Одеської області від 28 липня 2014 року №1701к за порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_5 звільнено із займаної посади. Підставою для його звільнення стало те, що ним шляхом вимагання одержано від ОСОБА_6 15 липня 2014 року та 24 липня 2014 року неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США та 24000 гривень, відповідно, за не притягнення її до кримінальної відповідальності та закриття стосовно неї кримінального провадження. 24 липня 2014 року працівниками Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України викрито ОСОБА_5 під час одержання неправомірної вигоди. За вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 25 липня 2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Згідно з висновком службового розслідування, проведеного відповідно до розпорядження прокурора Одеської області від 28 липня 2014 року №335, начальник другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_4 не володів ситуацією щодо негідної поведінки підпорядкованого працівника, ним не було вжито ефективних заходів щодо запобігання таким проявам та своєчасного і принципового реагування.

Наказом прокурора Одеської області від 3 вересня 2014 року № 2077к відповідно до частини першої статті 8 та пункту 1 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України за неналежне виконання службових обов'язків, неналежну профілактично-виховну роботу в очолюваному колективі, начальнику другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_4 оголошено догану.

Задовольняючи позов частково, окружний суд вважав, що позивача притягнуто до відповідальності у вигляді оголошення догани з порушенням приписів чинного законодавства України.

Приймаючи протилежне рішення, апеляційний суд виходив з того, що листом від 4 серпня 2014 року Генеральна прокуратура України попередила керівників прокуратур усіх рівнів про персональну відповідальність за неналежне виконання вимог щодо додержання прокурорами і слідчими Присяги працівника прокуратури, кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Позивачем не надано доказів проведення профілактично-виховної роботи у відділі за його ініціативою, а це є обов'язком позивача відповідно до розподілу обов'язків між працівниками його слідчого відділу та згідно з Положенням про слідче управління прокуратури Одеської області, така робота проводилась лише на виконання доручень Генеральної прокуратури України. Факт перебування позивача у відпустці під час вчинення ганебного вчинку його підлеглим працівником не знімає з нього відповідальності, оскільки профілактична робота мала бути системною, проводитись за власною ініціативою протягом усього періоду перебування позивача на посаді.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено перелік дисциплінарних стягнень, які застосовуються до працівників прокуратури, одним з яких є догана.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Судами встановлено, що службове розслідування проводилось за фактом вчинення ОСОБА_5 проступку, який порочить працівника прокуратури, службове розслідування стосовно ОСОБА_4 не проводилось. У службовому розслідуванні не досліджено та не з'ясовано факту дисциплінарного проступку саме позивача, а лише йдеться про неналежне виконання ним службових обов'язків, неналежну профілактично-виховну роботу в очолюваному ним колективі.

Зі справи вбачається, що 7 травня 2014 року та 17 червня 2014 року під керівництвом позивача проведено оперативні наради щодо недопущення ганебних вчинків та попереджено його підлеглих, в тому числі ОСОБА_5, про персональну відповідальність за порушення правил поведінки, які можуть зашкодити репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний резонанс, а також про недопущення будь-яких проявів корупції.

Наведене свідчить про те, що позивачем, як керівником другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області, проводилися профілактично-виховні заходи в очолюваному ним колективі.

Згідно з наказом прокурора Одеської області від 11 липня 2014 року №1453к позивачу надано частину невикористаної щорічної відпустки з 14 липня по 17 серпня 2014 року включно, а наказом прокурора області від 11 липня 2014 року № 1455к виконання обов'язків начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області на період відпустки позивача покладено на слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу цього ж управління ОСОБА_7 з 14 липня по 17 серпня 2014 року включно.

Тобто, під час подій, що стали підставою для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, позивач знаходився у відпустці, виконання функцій начальника відділу покладено на іншу особу.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивачем, як начальником другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області, протягом травня-червня 2014 року проводилися профілактично-виховні заходи в очолюваному ним колективі, у зв'язку з чим застосування до нього дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов'язків та неналежну профілактично-виховну роботу у період, коли він на роботі не перебував та своїх службових обов'язків не виконував, є необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування наказу прокурора Одеської області від 3 вересня 2014 року №2077к в частині оголошення догани начальнику другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області старшому раднику юстиції ОСОБА_4

Що стосується решти позовних вимог про зобов'язання виплатити премію, утриману із заробітної плати відповідно до наказу від 3 вересня 2014 року №2077к, та стягнення моральної шкоди, позивач в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Іваненко Я.Л.

Мойсюк М.І.