Ухвала суду № 66905139, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року м. Київ К/800/5978/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року

у справі №826/21949/15

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати незаконними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо порушення строків направлення податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №2661-17 та зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, пов'язаних зі стягненням з позивача транспортного податку, визначеного згідно з названим податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2014 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду на 29.09.2015 року о 13 год. 00 хв.

29.09.2015 року, в зв'язку з неявкою позивача без повідомлення про причини неприбуття, розгляд справи відкладено на 13.10.2015 року об 11 год. 30 хв., про що ОСОБА_1 направлено повістку, яку останнім отримано 03.10.2015 року.

09.10.2015 року позивачем подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи з підстави його перебування в робочому відрядженні. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що не буде мати фізичної можливості прибути до суду в період з 12.10.2015 року по 12.11.2015 року оскілки в цей час перебуватиме в м. Кременчуці, а тому позивач просив суд визнати причини його неявки поважними та відкласти розгляд справи на інший день, з урахуванням терміну відрядження (а.с.20).

13.10.2015 року судове засідання у справі не відбулось у зв'язку з відрядженням судді на навчання.

Отриманою позивачем 24.10.2015 року повісткою ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи 29.10.2015 року о 14 год. 45 хв. (а.с.24).

29.10.2015 року позивач у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд визнав неповажними причини неявки ОСОБА_1, а розгляд справи відклав на 17.11.2015 року о 14 год. 15 хв., про що позивача повідомлено повісткою.

Направлена поштовим відправленням на адресу, зазначену ОСОБА_1 в позовній заяві, судова повістка повернулась з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання», а тому відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою належним чином (а.с.32).

17.11.2015 року позивач в судове засідання не з'явився, причини неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що ОСОБА_1 29.10.2015 року та 17.11.2015 року явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи, про причини неявки не сповістив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України враховую таке.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічне за змістом положення закріплене і в п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, не зважив на заявлене позивачем 09.10.2015 року клопотання про відкладення розгляду справи, причини його неявки (робоче відрядження) та терміни перебування ОСОБА_1 в цьому відрядженні. Наведена обставина також підтверджується копією наказу №11/10/15 (а.с.44).

За таких обставин визнання судом на підставі ч. 3 ст. 128, п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України позивача таким, що повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, не можна вважати обґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 цієї Конвенції), трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний, безсторонній суд, утворений на підставі закону.

Так, у справі «Меньшакова проти України» (заява №377/02) Європейський суд з прав людини вкотре виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду.

Зокрема, Суд наголосив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (п. 52 рішення від 08.04.2010 року в справі «Меньшакова проти України»).

Таким чином, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, порушив норми процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року й направлення справи в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року - скасувати та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Т.М. Шипуліна