Ухвала суду № 66905136, 22.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Київ К/800/22693/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендер І.Я.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року

у справі № 805/1097/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Авто»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу від 19.11.2015 р. №1401-25 про сплату податкового боргу у сумі 33 228,05 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між позивачем та Слов'янською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 31.05.2010 р., за умовами якого позивачу у строкове платне користування була надана земельна ділянка за адресою: м Слов'янськ, вул. Фрунзе, буд.60, площею 0,7000 га.

Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області було прийнято спірну податкову вимогу від 19.11.2015 р. №1401-25 на загальну суму боргу 33 228,05 грн., яка складалась зі сплати орендної плати з юридичних осіб.

У ході розгляду справи було встановлено, що податковий борг позивача зі спати орендної плати з юридичних осіб у сумі 33 228,05 грн. виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань, задекларованих у податковій декларації за 2014 рік, за 2015 рік від 15.02.2015 року №9015540923, уточнюючої податкової декларації за 2015 рік від 12.11.2015 року №9231010067, відповідно до яких платником було визначено розмір орендної плати на 2014-2015 роки.

Матеріалами справи також підтверджується факт сплати підприємством податкових зобов'язань з орендної плати за землю до квітня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим органом без урахування приписів ст. 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено позивачу в якості податкового боргу суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з квітня 2014 року по листопад 2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 р. (далі - Закон № 1669) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указами Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року, «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 7 цього ж Закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковим органом неправомірно, без урахування приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено позивачу в якості податкового боргу суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з квітня 2014 року по листопад 2015 року.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли цілком аргументованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірної податкової вимоги від 19.11.2015 р. №1401-25.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі №805/1097/16-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.