Ухвала суду № 66905111, 22.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Київ К/800/28428/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 травня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року

у справі №818/303/16

за позовом ОСОБА_4

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернулась до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2015 року №0001151702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28680,06 грн. за основним платежем та в сумі 7170,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 23 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 18 вересня 2015 року №0001151702 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 25669,61 грн., в т.ч. в сумі 20535,68 грн. за основним платежем та в сумі 5133,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову. У іншій частині судові рішення просить залишити без змін.

ОСОБА_4 письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслала.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Між ОСОБА_4 і Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» укладений кредитний договір від 24 грудня 2007 року №CL 11216, за яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 7000,00 доларів США. Відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області загальний борг ОСОБА_4 склав 78175,53 грн., який включав відсотки та штрафні санкції за користування кредитом. У подальшому ОСОБА_4 було сплачено 30% від загальної суми, визначеної в рішенні суду.

Згідно з актом від 14 лютого 2014 року про припинення зобов'язань за договором від 24.12.2007 № CL 11216 решта кредитної заборгованості в сумі 19712,80 доларів США, яка складається з: основної заборгованості по кредиту в сумі 6290,87 доларів США; нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 6280,89 доларів США; підвищених відсотків (у разі прострочення платежу) в сумі 7141,04 доларів США, прощена банком на підставі статті 605 Цивільного кодексу України.

Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_4 за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2015 року №196/17-02/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2015 року №0001151702 про визначення ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 28680,06 грн. за основним платежем та в сумі 7170,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до акту перевірки підставою для визначення позивачу вказаного грошового зобов'язання слугували порушення вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України. Порушення вимог наведених норм закону полягало у тому, що ОСОБА_4 не включила до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу доход, отриманий як додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. ПАТ «Універсал Банк» повідомило ОСОБА_4 про анулювання (прощення) боргу та включення суми прощеної заборгованості до податкового розрахунку за формою 1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано (прощено), тому ОСОБА_4 зобов'язана була самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити його у річній податковій декларації. ОСОБА_4 не подано до контролюючого органу за місцем проживання податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в якій мало бути задекларовано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визначене з отриманого у 2014 році додаткового блага у вигляду анульованого (прощеного) кредитором боргу.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) за рішенням банку відсотки за користування кредитом, нараховані відповідно до умов договору, та відсотки, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України. Тому, база оподаткування повинна бути визначена з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування відсотків.

Колегія суддів суду касаційної інстанції знаходить правильною таку позицію судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України є вичерпним.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком за його рішенням проценти за користування кредитом та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходом платника податків. Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі надана правильно.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №818/303/16 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.