Рішення № 66903491, 30.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2017 Справа № 904/2708/17За позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. ніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5", м. Дніпро

про виселення з нежитлового приміщення

та

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпро

до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору оренди продовженим

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1295 від 04.04.2017

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач за первісним позовом) про виселення відповідача із зайнятого на підставі договору оренди № 200-ДКП/13 від 03.07.2013 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 18.04.2017.

18.04.2017 до суду від позивача за первісним позовом надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із зайнятого на підставі договору оренди № 200-ДКП/13 від 03.07.2013 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та передати приміщення балансоутримувачу - Комунальному закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 продовжено строк розгляду спору до 30.05.2017 включно; відкладено судове засідання на 16.05.2017; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом - Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5".

19.04.2017 до суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання продовженим договору № 200-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 03.07.2013, укладений між сторонами, на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з 18.06.2016 до 18.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017 відкладено судове засіданні на 30.05.2017.

30.05.2017 до суду від позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву та заява, відповідно до якої останній просить визнати продовженим договір № 200-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 03.07.2013, укладений між сторонами, на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з 18.06.2016 до 03.06.2019.

Повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.165).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, але до суду від третьої особи надійшли:

- 23.05.2017 пояснення, відповідно до яких за час оренди порушень умов Договору з боку орендаря не було;

- 29.05.2017 клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) вимоги за первісним позовом не визнав, просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, а за зустрічним позовом - підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2013 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (позивач за первісним позовом - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - орендар) укладено договір № 200-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) загальною площею 30,0 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі 4-х поверхового будинку, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 1130942грн., без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" (третя особа - балансоутримувач), для використання під розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Відповідно до п. 2.2. Договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту оренди.

Пунктом п. 2.3. Договору сторони визначили, що передача об'єкту оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 19.06.2013, на підставі акту приймання-передачі об'єкту оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

За приписами п. 2.5. Договору у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору.

Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта майна (п. 2.6. Договору).

Як зазначено у п. 7.2. Договору, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо припинення цього договору.

У п. 8.2. Договору вказано про те, що орендодавець має право виступати з ініціативою про внесення змін до цього договору або його припинення у випадках погіршення стану орендованого майна, неналежного його використання, неналежного виконання та/або невиконання орендарем умов цього договору, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями п. 10.3. Договору передбачено, що у разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди, договір вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5. цього договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору, сторони погодили, що цей договір оренди діє з 03.07.2013 до 18.06.2016 включно.

На виконання умов вищезазначеного Договору, орендодавець та балансоутримувач передали у строкове платне користування орендарю об'єкт оренди, що підтверджує Акт приймання-передачі від 03.07.2013.

Після 18.06.2016 і по теперішній час, орендар продовжує користуватися орендованим майном. Орендодавець протягом місяця з дня закінчення терміну, на який було укладено договір оренди до орендаря з заявою про припинення договору не звертався.

16.02.2017 комісією орендодавця було складено акт обстеження нежитлового приміщення загальною площею 30,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. У цьому акті було встановлено, що орендар знаходиться у приміщені. Орендоване приміщення не звільнено від майна орендаря та не повернуто орендодавцю.

Орендодавець звертаючись до суду, вказує, що строк договору оренди № 200-ДКП/13 від 03.07.2013 укладеного з орендарем, припинив свою дію. Оскільки орендар не звільнив орендоване приміщення, позивач за первісним позовом, як орендодавець, просить суд про виселення відповідача за первісним позовом з орендованого приміщення.

Одночасно з цим, орендар посилаючись на ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у своєму зустрічному позові зазначає про те, що протягом місяця після закінчення терміну дії договору орендодавець (відповідач за зустрічним позовом) на адресу орендаря заяву про припинення договору не надсилав й відповідну заяву від орендаря не отримував. За наведених обставин, з урахуванням приписів зазначеного Закону України, строк дії спірного договору було продовжено на той самий строк, тобто з 18.06.2016 по 03.06.2019.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, а за зустрічним позовом задовольняються у повному обсязі.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 200-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до територіальної громади міста від 03.07.2013, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що кореспондується з ст. 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (ч.1 ст. 17 Закону). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону). Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч. 3 ст. 17 Закону).

Таким чином, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Господарський суд звертає увагу на те, що п. 7.2. Договору встановлено обов'язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо припинення цього договору.

Доказів звернення орендодавця з письмовим повідомленням до орендаря у встановлений строк, матеріали справи не містять.

В матеріалах справи відсутня заява орендодавця протягом встановленого законом строку, у зв'язку з чим, відмова орендодавця від договору свідчить про односторонню відмову від договору, що заборонено законом (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Так, орендодавець, який бажає відмовитися від продовження строку дії договору, зобов'язаний попередити про це іншу сторону з метою запобігання збитку, який може виникнути у зв'язку з несподіваним припиненням договору, у встановлений строк, а саме - відповідно до вимог ст. 17 Закону - протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору встановлений строк його дії з 03.07.2013 до 18.06.2016 включно, тобто договір було укладено на 2 роки 11 місяців 15 днів.

Отже, орендодавець, в разі відмови від продовження строку дії договору, повинен був у строк з 19.06.2016 до 19.07.2016 включно, направити орендарю заяву про відмову від пролонгації спірного договору та про його припинення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в межах місячного строку після закінчення строку дії спірного договору орендодавець не направляв орендарю заяву про відмову від пролонгації договору.

Після закінчення строку дії спірного договору орендар продовжував і продовжує використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди, порушення умов договору щодо використання орендованого майна зі сторони орендаря відсутні, що підтверджується матеріалами справи.

Аналізуючи ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд вважає за необхідне зазначити, що ч. 3 статті 17 вказаного Закону встановлює порядок укладення договору оренди на новий термін, та може застосовуватись у випадках коли є необхідність укласти договір на інших умовах. В такому разі, орендодавець в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" попереджає орендаря про припинення дії договору оренди. В подальшому такий орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий термін.

Посилання орендодавця на положення Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради № 19/10 від 06.04.2011 суд відхиляє, оскільки встановлений порядок, значно звужує права орендаря, передбачені чинним законодавством, зокрема ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в частині встановленого законом порядку пролонгації договору оренди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України не передбачають, що ці норми застосовуються, якщо інше не встановлено договором. Відповідно й право сторін змінювати у договорі правила, встановлені у зазначених статтях не передбачено.

Відповідно до умов ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання продовженим договору № 200-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 03.07.2013 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором з 18.06.2016 до 03.06.2019 - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, одночасно з цим первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі за розгляд зустрічних та первісних позовних вимог покладаються на позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 28, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В первісному позові відмовити повністю.

Витрати по справі за первісним позовом покласти на позивача.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати продовженим договір № 200-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 03.07.2013, укладений між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75-А, код ЄДРПОУ 37454258) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (49107, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором з 18.06.2016 до 03.06.2019.

Стягнути з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75-А, код ЄДРПОУ 37454258) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49107, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 02.06.2017

Суддя Н.Е. Петренко