Постанова № 66903180, 30.05.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017справа № 905/3430/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1», м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.)у справі№ 905/3430/16 (суддя М.В. Сажнева)за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя доПриватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1», м.Маріуполь Донецької області простягнення 470452,12грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1», м.Маріуполь Донецької області (нове найменування - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1») про стягнення пені у розмірі 430567,71грн., 3% річних у розмірі 35020,43грн. та інфляційних у розмірі 4863,98грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 389013,98грн., 3% річних у розмірі 32351,19грн. та інфляційні у розмірі 4863,98грн. Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд прийняв вказану заяву до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/3430/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» задоволені частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» пеню у розмірі 322456,38грн., 3% річних у розмірі 30033,67грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог (3% річних та пені) мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №11-16/17 від 17.11.2015р. в частині здійснення своєчасних розрахунків за отриманий товар та наявністю недоліків у розрахунках позивача. При цьому розмір стягуваної пені був зменшений судом на 10% на підставі п.3 ст.83 ГПК України. Разом з тим, в частині відмови у стягненні інфляційних рішення обґрунтоване тим, що найменший період нарахування інфляційних складає один місяць, а прострочення по оплаті отриманого товару існувало менше місяця.

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати частково і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення пені по рахунках №492480, №492534, №492744 в сумі 37338,35грн., а також зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 80%.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, апелянт посилається на невірне здійснення судом розрахунку пені та 3% річних з огляду на помилкове включення транспортних витрат (залізничного тарифу) та витрат, повязаних з охороною товару, до вартості товару. Зокрема, зазначає, що умовами п.7.6 договору передбачена сплата пені у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, а не за порушення строків оплати транспортних витрат та витрат, повязаних із охороною товару. Крім того, оскільки умовами договору не визначено окремого строку для оплати зазначених витрат, відсутні підстави для нарахування 3% річних.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач також наголошує, що суд безпідставно не прийняв до уваги надані ним докази своєчасного виконання зобовязань по рахункам №492480, №492534 та №492744, а саме - платіжні доручення і реєстри оплат до них, що призвело до штучного збільшення розміру пені та 3% річних.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та аргументам, на які посилається відповідач як на підставу для зменшення розміру пені на 80%, та всупереч положенням ст.83 ГПК України лише на 10% зменшив розмір неустойки, яка підлягає стягненню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) у справі №905/3430/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 25.04.2017р.

У звязку з перебуванням у відпустці суддів членів колегії Марченко О.А. та Черноти Л.Ф. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Скакун О.А.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги.

На поштову адресу суду від Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Представники сторін у судове засідання 25.04.2017р. не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористалися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 30.05.2017р.

У звязку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Колядко Т.М. та тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії Скакуна О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

У судове засідання 30.05.2017р. представники сторін повторно не зявилися, про наявність поважних причин неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що явка сторін не була визнана судом обовязковою, представники сторін двічі не зявилися у судове засідання без зазначення поважних причин, враховуючи, що позиція сторін викладена безпосередньо в апеляційній скарзі та відзиві на неї, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

17.11.2015р. між Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат іменні ОСОБА_1 (нині - Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір поставки №11-16/17 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити згідно з п.3.4 даного договору феросплави (далі - товар), в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., на умовах, в кількості та у строки, вказані у специфікаціях до цього договору, що є невідємною його частиною.

За умовами пункту 2.1 договору, поставка товару по даному договору здійснюється на умовах СPT, залізнична станція Маріуполь сортувальний Донецької з.д. Можлива поставка товару на умовах ФСА (FCA), склад вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партією поставки товару по даному договору є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що датою поставки товару при поставці залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника згідно п.2.1.

Поставка здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, які повязані з поставкою товару (п.3.1).

Ціна та умови оплати узгоджені сторонами в розділі 3 договору. Згідно з п.3.4 покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Умовами пункту 8.6 сторонами узгоджено, що даний договір вступає в силу з 01.01.2016р. і діє до 01.07.2016р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобовязань по договору.

30.06.2016р. сторонами підписано додаткову угоду №2/1 до договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2016р. Додатковою угодою №5 від 30.12.2016р. сторонами продовжено строк дії договору до 31.01.2017р.

Сторонами підписані та скріплені печатками відповідні специфікації до договору, якими сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи залізничних накладних і накладних на відпуск матеріалів на сторону та не заперечується відповідачем, Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» за договором поставки №11-16/17 від 17.11.2015р., зокрема, за період з 05.01.2016р. по 10.09.2016р. було передано, а Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» прийнято товар на суму 84841456,40грн., зокрема, за наступними залізничними накладними: №№45080322, 45080397, 45080363 від 05.01.2016р.; №№45259876, 45259884, 45259892, 45259900, 45259918 від 12.01.2016р.; №№46005195, 46005203 від 06.02.2016р.; №№46100392, 46100418, 46100426, 46150025 від 10.02.2016р.; №47206032 від 12.03.2016р.; №№47993449, 47993456, 47993464, 47993472 від 05.04.2016р.; №№47606405, 47606439, 47606447 від 12.06.2016р.; №№45662962, 45662970 від 11.07.2016р.; №45721289 від 13.07.2016р.; №№46205944, 46205951 від 25.07.2016р.; №№46389847, 46389946 від 29.07.2016р.; №№46379566, 46379574, 46379582, 46379590, 46379616 від 29.07.2016р.; №№46427522, 46427555 від 31.07.2016р.; №№46688644, 46688669, 46688685, 46688727 від 06.08.2016р.; №№47030408, 47030473 від 17.08.2016р.; №№47368444, 47368451, 47368477 від 27.08.2016р.; №47500137 від 31.08.2016р.; №№47923438, 47923453, 47923461, 47923487 від 10.09.2016р. та за наступними накладними на відпуск матеріалів на сторону (автомобільним транспортом) - №№31080, 31081, 31082, 31083 від 04.03.2016р.; №31357 від 12.08.2016р.

Для оплати отриманого товару постачальником були виставлені відповідні рахунки: №489260 від 05.01.2016р.; №489337 від 12.01.2016р.; №489655 від 06.02.2016р.; №489690 від 10.02.2016р.; №490077 від 12.03.2016р.; №490387 від 05.04.2016р.; №491416 від 12.06.2016р.; №491917 від 11.07.2016р.; №491925 від 13.07.2016р.; №492193 від 25.07.2016р.; №492272 від 29.07.2016р.; №492273 від 29.07.2016р.; №492282 від 31.07.2016р.; №492387 від 06.08.2016р.; №492534 від 17.08.2016р.; №492664 від 27.08.2016р.; №492744 від 31.08.2016р.; №492932 від 10.09.2016р.; №490014 від 04.03.2016р.; №492480 від 12.08.2016р.

Неналежне виконання покупцем своїх зобовязань за договором поставки №11-16/17 від 17.11.2015р. в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого товару стало підставою звернення постачальника до суду за захистом свого порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84841456,40грн., для оплати товару були виставлені відповідні рахунки.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що факт отримання товару підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Так, згідно з п.3.4 договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснено оплату вартості товару у встановлений договором строк за наступними рахунками: №491917 від 11.07.2016р.; №491925 від 13.07.2016р.; №492932 від 10.09.2016р.

Разом з тим, матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару за договором згідно наступних рахунків: №489260 від 05.01.2016р.; №489337 від 12.01.2016р.; №489655 від 06.02.2016р.; №489690 від 10.02.2016р.; №490014 від 04.03.2016р.; №490077 від 12.03.2016р.; №490387 від 05.04.2016р.; №491416 від 12.06.2016р.; №492193 від 25.07.2016р.; №492272 від 29.07.2016р.; №492273 від 29.07.2016р.; №492282 від 31.07.2016р.; №492387 від 06.08.2016р.; №492480 від 12.08.2016р.; №492534 від 17.08.2016р.; №492664 від 27.08.2016р.; №492744 від 31.08.2016р.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач наголошує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надані відповідачем докази своєчасного виконання зобовязань по рахункам №492480, №492534 та №492744, а саме - платіжні доручення і реєстри оплат до них. Разом з тим, судова колегія зазначає, що надані відповідачем реєстри оплачуваних рахунків до платіжних доручень містять лише відтиск печатки Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1 (Для банківської документації), з огляду на що не є належними доказами зарахування оплати саме за рахунками, вказаними у реєстрах. Крім того, у призначеннях платежу на відповідних платіжних дорученнях такі дані про зарахування не відображені.

З огляду на порушення Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» строків оплати вартості отриманого товару, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» нарахувало та предявило до стягнення з відповідача пеню в сумі 389013,98грн., 3% річних у розмірі 32351,19грн. та інфляційні у розмірі 4863,98грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно зі ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За умовами п.7.6 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених умовами договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним, обґрунтованою для стягнення з відповідача є пеня в розмірі 358284,87грн. При цьому, господарським судом Донецької області обґрунтовано зазначено, що позивачем невірно визначений строк настання платежу за рахунком №492664 від 27.08.2016р., безпідставно здійснено нарахування пені за рахунком №492932 від 10.09.2016р. та не враховано, що в 2016 році 366 днів.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений, суд першої інстанції правомірно зазначив про наявність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений господарським судом Донецької області, апеляційна інстанція дійшла висновку, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Обґрунтованими для стягнення з відповідача є 3% річних у розмірі 30033,67грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на невірне здійснення судом першої інстанції розрахунку пені та 3% річних з огляду на помилкове включення транспортних витрат (залізничного тарифу) та витрат, повязаних з охороною товару, до вартості товару. Разом з тим, за умовами п.3.3 договору, транспортні витрати та витрати, повязані з охороною товару, включаються у вартість товару. Таким чином, вартість зазначених послуг не підлягає відокремленню з загальної вартості товару під час здійснення розрахунків пені та 3% річних.

Відносно позовних вимог про стягнення інфляційних судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Враховуючи викладені положення, господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних, оскільки прострочення за заявленою позивачем сумою існувало менше місяця.

Стосовно клопотання Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» про зменшення розміру стягуваної пені на 80% судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Рішенням господарського суду Донецької області розмір стягуваної пені зменшений судом на 10% на підставі п.3 ст.83 ГПК України та становить 322456,38грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення без урахування наявності підстав для більшого зменшення суми неустойки, а саме не врахував: факт виконання зобовязань в повному обсязі; недоведеність збитків позивача; знаходження підприємства відповідача в зоні проведення антитерористичної операції; позбавлення підприємства відповідача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Однак, скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається порушення місцевим судом приписів ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України щодо визначення наявності підстав для зменшення розміру стягуваної пені. В свою чергу, і в контексті положень названих норм і в силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК України застосування такого зменшення та визначення його меж є дискреційним правом суду, визначення меж якого не може ревізуватися в контексті положень ст.104 цього Кодексу за відсутністю відповідних порушень норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що в даному випадку судом забезпечено належний баланс інтересів сторін зменшенням розміру стягуваної пені на 10%. При цьому судова колегія враховує загальновідомі події, які відбуваються на території Донецької області, що потягли за собою певні складності у здійсненні господарської діяльності, а також те, що грошові зобовязання відповідачем виконані в повному обсязі, а прострочення є незначним.

Вирішуючи питання щодо надання відстрочки виконання рішення (на чотири місяці з дати набрання рішенням законної сили) судова колегія приймає до уваги наступне. За приписами п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на наступні обставини: скрутне фінансове становище підприємства-боржника; загострення соціально-політичної ситуації в країні; проведення антитерористичної операції на території Донецької області, на якій знаходиться підприємство відповідача, внаслідок чого відбулось скорочення обсягів виробництва, недоотримання запланованих прибутків. Крім того, відповідач зазначає, що вживає всіх залежних від нього дій щодо отримання дебіторської заборгованості, в тому числі з державного бюджету, для належного виконання рішення суду.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано наступні документи: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2015р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015р.; звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2015р.; звіт про власний капітал за 2015р.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище в металургійній сфері не є підставами для відстрочення виконання судового рішення, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед стягувача.

Крім того, судова колегія зазначає, що за приписами ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Посилання апелянта на проведення антитерористичної операції на території Донецької області як на підставу надання відстрочення виконання рішення судовою колегією також не приймається, з огляду на укладення договору та його виконання вже після початку проведення антитерористичної операції.

За змістом п.6 ст.83 ГПК України застосування відстрочення за будь-яких обставин є правом, а не обовязком суду. Проаналізувавши надані відповідачем документи, судова колегія не вбачає виключних обставин для застосування такого відстрочення та відповідно відхиляє зазначене клопотання. Крім того, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості у подальшому звернутися до місцевого суду для надання відстрочки виконання рішення за наявністю відповідних підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/3430/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/3430/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. (повний текст підписано 27.02.2017р.) у справі №905/3430/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийІ.В. Зубченко

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 позивачу; 1- відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГСДО