Рішення № 66902650, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/4054/17

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»простягнення 11437 грн. 59 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 11437 грн. 59 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7490580, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4054/17; розгляд справи призначено на 31.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.04.2017.

04.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про припинення провадження, в якому позивач зазначив, що відповідач 30.03.2017 виконав вимоги позивача після порушення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 18.04.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 28.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, в якій сторони узгодили розмір страхового відшкодування у сумі 10000 грн. 00 коп., та 30.03.2017 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у розмірі 10000 грн. 00 коп. За таких обставин, відповідач просив суд припинити провадження у справі та судовий збір на відповідача не покладати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.05.2017.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103041998842.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 18.04.2017 та розпискою про відкладення розгляду справи від 18.04.2017.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 23.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки № 3016260409995129 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої відділом Управлінням патрульної поліції у м. Києві (вих. № 1459/41/11-2017 від 23.01.2017), та постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 3/6167/16 (провадження № 760/16174/16-п), яка набрала законної сили 18.10.2016, встановлено, що 14.09.2016 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Рено, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

07.10.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.Браун Медікал Україна» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 47325а5коа, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Рено, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 47325а5коа від 07.10.2015 строк його дії встановлено з 21.10.2015 по 20.10.2016.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку на оплату № 9029 від 16.09.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив Лтд» та складеного на підставі Калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 12437 грн. 59 коп. (разом з ПДВ).

Судом встановлено, що роботи, наведені в Калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex), на підставі якої СТО (Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив Лтд») було складено рахунок на оплату № 9029 від 16.09.2016, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, які зазначені у довідці № 3016260409995129 про дорожньо-транспортну пригоду (вих. № 1459/41/11-2017 від 23.01.2017) та в акті огляду транспортного засобу (дефектній відомості), складеному 15.09.2016 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив Лтд» за результатами огляду автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1.

Згідно зі страховим актом № АХА2168656 від 28.09.2016, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 47325а5коа від 07.10.2015 становить 11437 грн. 59 коп., на підставі якого позивачем 29.09.2016 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 11437 грн. 59 коп. на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив Лтд», що підтверджується платіжним дорученням № 271255 від 29.09.2016, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що на дату скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7490580 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АЕ/7490580, долученої відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 18.04.2017).

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 (претензія № ЕЛ_1552 від 15.12.2016), яка була отримана відповідачем 22.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0305608235251.

Однак, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (14.03.2017) страхове відшкодування за Полісом АЕ/7490580 відповідач не сплатив.

Водночас, 04.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем 30.03.2017 страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580.

У судовому засіданні 18.04.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 28.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, в якій сторони узгодили розмір страхового відшкодування у сумі 10000 грн. 00 коп., та 30.03.2017 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на твердження відповідача, що між сторонами спору було укладено угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, в якій сторони узгодили розмір страхового відшкодування за вказаним полісом у сумі 10000 грн. 00 коп., відповідач зобов'язаний надати суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених обставин, - тобто угоду, про яку зазначає відповідач відзиві, та відповідно до якої сторони погодили розмір та способу здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у сумі 10000 грн. 00 коп.

Однак, копії (оригіналу) вказаної угоди відповідачем суду не надано.

При цьому, позивачем також не долучено до матеріалів справи копії вказаної угоди.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи угоди про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 на суму 10000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами погодження між сторонами розміру страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у сумі 10000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 47325а5коа від 07.10.2015, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7490580, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АЕ/7490580).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі рахунку на оплату № 9029 від 16.09.2016 на суму 12437 грн. 59 коп., виставленого СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив Лтд» та складеного на підставі Калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex), який підтверджує вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням відсутності доказів наявності коефіцієнта фізичного зносу вказаного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7490580 становить 0 грн. 00 коп.

Таким чином, з урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7490580 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 11437 грн. 59 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1 (12437 грн. 59 коп.), суд дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, що підлягає виплаті відповідачем на користь позивача, становить 11437 грн. 59 коп.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що 30.03.2017 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 18138 від 30.03.2017 на суму 10000 грн. 00 коп., копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 18.04.2017.

Таким чином, враховуючи, що частина страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у сумі 10000 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду (14.03.2017), суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» суми страхового відшкодування у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Водночас, як встановлено судом, розмір страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, який підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, становить 11437 грн. 59 коп., та позовна вимога про стягнення такої суми страхового відшкодування і була заявлена у позові.

При цьому, зважаючи на подане позивачем 04.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем 30.03.2017 страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, суд зазначає таке.

Предметом спору у справі № 910/4054/17 є стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 11437 грн. 59 коп.

Як встановлено судом, відповідач сплатив позивачу частину страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Водночас, з поданого позивачем клопотання про припинення провадження у справі не вбачається, що позивач по суті підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у розмірі 1437 грн. 59 коп. (несплачена частина страхового відшкодування).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Водночас, з копії довіреності (№3367/18 від 19.12.2016), виданої на ім'я представника позивача ОСОБА_3, яким підписано клопотання про припинення провадження у справі, вбачається, що ОСОБА_3 не має права зменшувати позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 було зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із виконанням відповідачем зобов'язань, з огляду на подання представником відповідача у судовому засіданні 18.04.2017 доказів сплати страхового відшкодування у розмірі 10000 грн 00коп. та суми заявлених позивачем вимог у розмірі 11437грн 59 коп.

При цьому, в ухвалі суду позивачу було роз'яснено, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати заяву про зменшення розміру позовних вимог у випадку, якщо позивач не підтримує позовні вимоги в тій частині, яка не була сплачена відповідачем.

Однак, позивачем не подано суду будь-яких письмових пояснень з приводу клопотання про припинення провадження у справі (в тому числі доказів на підтвердження).

При цьому, заяви про зменшення позовних вимог позивачем в особі уповноваженого представника суду подано не було.

Враховуючи викладені обставини, суд здійснив розгляд позовних вимог у розмірі, заявленому у позові.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, розмір зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» з виплати на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 становить суму 11437 грн. 59 коп.

Підстави припинення зобов'язань викладені у ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Як встановлено судом, у судовому засіданні 18.04.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 28.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, в якій сторони узгодили розмір страхового відшкодування у сумі 10000 грн. 00 коп.

Однак, з огляду на те, що сторонами не надано суду вказаної відповідачем угоди про домовленість між сторонами щодо встановлення розміру страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 у сумі 10000 грн. 00 коп., у суду відсутні підстави вважати, що зобов'язання відповідача зі сплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580 на суму 1437 грн. 59 коп. припинилось за домовленістю сторін. Так само, доказів припинення зобов'язання з інших підстав сторонами надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 1437 грн. 59 коп.

Водночас, суд зазначає, що сторони мають право укласти мирову угоду в тому числі і на стадії виконання рішення.

Таким чином, з огляду на встановлення судом обставин щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення частини страхового відшкодування у сумі 10000 грн., та відступіть доказів припинення зобов'язання відповідача щодо виплати частини страхового відшкодування у сумі 1437 грн. 59 коп. станом на дату розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 11437 грн. 59 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1437 грн. 59 коп.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі та подане позивачем клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у даній справі у зв'язку з припиненням провадження у справі, суд зазначає таке.

Підстави для повернення судового збору наведені у Законі України «Про судовий збір».

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями відповідача, який у строки, встановлені ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування за Полісом АЕ/7490580, та сплатив частину страхового відшкодування у розмірі 10000 грн. 00 коп. після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку щодо необхідності реалізації права, передбаченого ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та покладення судового збору в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку припинити провадження у справі (10000 грн. 00 коп.), на відповідача.

В іншій частині позовних вимог (1437 грн. 59 коп.) судовий збір покладається на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову в цій частині позовних вимог (згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про повернення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 1 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» страхового відшкодування у розмірі 10000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; ідентифікаційний код: 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування у розмірі 1437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.06.2017

Суддя І.М. Отрош