Рішення № 66902481, 22.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017Справа №910/5156/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика»

про стягнення заборгованості в розмірі 4 903,96 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гіневська-Фареник М.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 4 903,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання житлово-комунальних послуг № УЖ/Р5-1429/10/14 від 29.10.2014, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 2 336,46 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 166,66 грн., 3 % річних в розмірі 64,38 грн. та пеню в розмірі 2 336,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 було порушено провадження у справі № 910/5156/17, розгляд справи призначено на 18.04.2017.

У судове засідання 18.04.2017 представник позивач не з'явився, представник відповідача з'явився, подав відзив на позовну заяву та повідомлення про відсутність аналогічного спору.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що фактично послуги ТОВ «Рада 5» ніколи не надавало ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика», оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» було позбавлено можливості володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

ТОВ «ФК «Народна позика» було власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки від 24.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 157. Однак, у квартирі, яка була приватною власністю ТОВ «ФК «Народна позика» проживали та продовжують проживати сторонні особи, які не бажають її звільняти. З метою встановлення кола осіб, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 23.10.2014 ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» звернулось до ТОВ «Рада 5» із письмовою заявою про надання довідки про місце реєстрації та склад сім'ї по вказаній квартирі. У видачі такої довідки було відмовлено. Що позбавило ТОВ «ФК «Народна позика» права звернутись до суду із позовом про вселення осіб, що проживали в АДРЕСА_1 в примусовому порядку. Крім того, відповідач зазначає, що з 02.06.2016 ТОВ «ФК «Народна позика» не є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60542561 від 02.06.2016, сформованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Кравцовим О.О. Відповідача зазначає, що відповідно до п. 7.2 Договору, останній може бути розірваний достроково у разі переходу права власності (користування на квартиру до іншої особи). Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки з 02.06.2016 ТОВ «ФК «Народна позика» не є власником квартири, то зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуги за період з червня 2016 року по серпень 2016 року у ТОВ «Народна позика» припинилось.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, невиконання позивачем вимог ухвали суду від 31.03.2017, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 22.05.2017.

22.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 22.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 22.05.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 18.04.2017 та розпискою про відкладення розгляду справи від 18.04.2017, відповідно до якої, представник відповідача присутній у судовому засіданні 18.04.2017 повідомлений, про те, що наступне судове засідання відбудеться 22.05.2017 о 10:30 год.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2014 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (далі - позивач, підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (далі - відповідач, споживач), який є власником квартири НОМЕР_1 загальною площею 211,6 м2, що розташована в будинку АДРЕСА_1, було укладено Договір про надання житлово-комунальних послуг № УЖ/Р5-14/29/10/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги оплачувати вчасно і в повному обсязі.

Приписами п. 1.2 Договору сторони погодили, що позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до встановленого рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору, відповідно до погодженої сторонами ціни (тарифу) даних послуг. Рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковим для підприємства та споживача і застосовується з дати набрання ним чинності в порядку, визначеному законодавством. У разі відсутності такого рішення підприємство проводить нарахування послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової територій відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Зміна тарифів на утримання та управління будинку та прибудинкової території не потребує внесення змін до Договору, нові тарифи застосовуються автоматично з дня їх введення.

Відповідно до п. 1.3 Договору розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладання Договору становить 740,60 грн.

Сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг, передбачених п. 1.3 Договору. Платежі за авансовою системою вносяться не менш як за один місяць до 20-го (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору послуги оплачуються в безготівковій формі у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства за реквізитами, передбаченими у цьому Договорі.

За умовами пункту 2.9 Договору тариф на послуги з управління будинком може бути щорічно проіндексований з 01 січня кожного наступного року шляхом множення розміру плати за управління на середньорічний індекс інфляції (середньорічний індекс споживчих цін) за попередній рік. Дане коригування є автоматичним та не потребує внесення змін до Договору.

Згідно з п. 7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом десяти років.

Відповідно до п. 7.2 Договору, Договір може бути розірваний достроково у разі:

- переходу права власності (користування) на квартиру до іншої особи;

- за згодою двох сторін

- не виконання умов договору сторонами Договору.

За умовами пункту 7.4 Договору зміни в Договір вносяться шляхом підписання додаткових угоди, крім випадків, передбачених Договором.

Позивач зазначає, що належним чином виконував умови договору, однак, як зазначає позивач, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати, за період з червня 2016 року по 8 серпня 2016 року, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором в розмірі 2 336,46 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що фактично послуги ТОВ «Рада 5» ніколи не надавало ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика», оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» було позбавлено можливості володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, станом на дату укладення Договору №УЖ/Р5-14/29/10/14 про надання житлово-комунальних послуг від 29.10.2014, квартира за адресою: АДРЕСА_3, належала ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" на праві приватної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60542561 від 02.06.2016.

Надалі, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60542561 від 02.06.2016 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 набуто ТОВ «Печерська хвиля».

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається з умов Договору. а саме пунктів 7.1, 7.2 та 7.4 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом десяти років. Договір може бути розірваний достроково у разі:

- переходу права власності (користування) на квартиру до іншої особи;

- за згодою двох сторін

- не виконання умов договору сторонами Договору.

Зміни в Договір вносяться шляхом підписання додаткових угоди, крім випадків, передбачених Договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Однак, матеріли справи не містять, а сторонами не надано Додаткової угоди, укладеної між сторонами на підтвердження досягнення згоди щодо розірвання Договору.

Також, доказів на підтвердження звернення відповідача із пропозицію про розірвання Договору до позивача матеріали справи не містять, як і не містять повідомлення позивача про зміну власника квартири, протилежного сторонами не доведено.

Відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Доказів того, що відповідач звертався до суду з позовом про розірвання договору суду також не подано.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили відсутність у нього обов'язку сплачувати комунальні послуги за діючим протягом червня - серпня Договором.

А отже, доводи відповідача щодо того, що оскільки з 01.06.2016 не є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60542561 від 02.06.2016, а отже у нього відсутній обов'язок сплачувати за надані по Договору послуги суд вважає безпідставними та такими, що не звільняють від виконання грошових зобов'язань останнього за Договором №УЖ/Р5-14/29/10/14 про надання житлово-комунальних послуг від 29.10.2014.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 336,46 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 166,66 грн., 3 % річних в розмірі 64,38 грн. та пеню в розмірі 2 336,46 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.

Отже, цей закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 ЦК передбачено, що відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.1.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги, споживача несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 1% відсотка від суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 336,46 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 166,66 грн. та 3 % річних в розмірі 64,38 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (01004, м. Київ, Бессарабська площа, будинок 5; ідентифікаційний код: 36927264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (02068, м. Київ, вулиця Г.Ахматової, будинок 3; ідентифікаційний код: 32070545) заборгованість в розмірі 2 336 (дві тисячі триста тридцять шість) грн. 46 коп., інфляційні втрати в розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 66 коп., 3% річних в розмірі 64 (шістдесят чотири) грн. 38 коп., пеню в розмірі 2 336 (дві тисячі триста тридцять шість) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова