Рішення № 66902458, 29.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа № 910/6026/17

За позовомДержавного підприємства «Шепетівський ремонтний завод»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ольга»простягнення 15 105,38 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Рева Ю.О.;відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Шепетівський ремонтний завод» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ольга» (надалі - «Товариство») про стягнення 15 105,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 154 від 16.02.2016 позивач здійснив попередню оплату за товар, а відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованісті у розмірі 11 709,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за порушення умов щодо якості товарів у розмірі 2 341,92 грн., пені у розмірі 234,19 грн., штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 819,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.05.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2017 розгляд справи відкладено на 29.05.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03179, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 131, приміщення 3, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2016 між Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 154 (надалі - «Договір»), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, надалі «Товар», відповідно до заявок «Покупця».

Відповідно до п. 2.5 Договору умови оплати: 100% передоплата.

Згідно з п. 3.2 Договору поставка продукції по даному договору відбувається на протязі 10 днів після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено на користь відповідача 11 709,60 грн. передоплати згідно Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 17.02.2016.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару згідно Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 11 709,60 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивачем сплачено на користь відповідача 11 709,60 грн. згідно рахунку на оплату № 154 від 16.02.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 122 від 17.02.2016.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору у відповідача виникло зобов'язання поставити товар і строк його виконання на момент подання позовної заяви настав.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з поставки товару позивачу на підставі Договору, а доказів виконання такого зобов'язання суду не надано. З урахуванням викладеного, позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення передоплати у розмірі 11 709,60 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства передоплати у розмірі 11 709,60 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за порушення умов щодо якості товарів у розмірі 2 341,92 грн., пені у розмірі 234,19 грн., штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі 819,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, нормами ст. 231 Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу, якщо хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Положеннями п. 5.1 Договору сторони передбачили, що у випадку затримання відвантаження проплаченого товару більше ніж на десять банківський днів, продавець виплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день затримки, але не більше двох облікових ставок НБУ. Оплата пені не звільняє продавця від обов'язків виконати свої зобов'язання по даному договору.

Дослідивши розрахунок позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому суд не може погодитись з даним розрахунком, оскільки пеня нарахована на період який становить більше ніж шість місяців.

Однак, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 234,19 грн. та штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі 819,67 грн.

Стосовно заявленого позивачем штрафу за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) суд звертає увагу на те, що даний вид неустойки можливо застосовувати у випадку виконання постачальником зобов'язань з поставки товарів з недоліками, в той час як в даному випадку поставка товару взагалі не відбулася, а відтак така вимога є не обгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11 709,60 грн., пені у розмірі 234,19 грн. та сім відсотків штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі 819,67 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Шепетівський ремонтний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ольга» (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 131, приміщення 3; ідентифікаційний код 40114204) на користь Державного підприємства «Шепетівський ремонтний завод» (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Гагаріна, 10; ідентифікаційний код 08396724) заборгованість у розмірі 11 709 (одинадцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 60 коп., пеню у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 19 коп., штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі 819 (вісімсот дев'ятнадцять) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2017.

Суддя В.П. Босий