Рішення № 66902292, 29.05.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" травня 2017 р. Справа № 906/277/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1,

ОСОБА_2, довіреність від 10.05.2016

від третьої особи: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Андрушівської міської ради (м.Андрушівка Житомирської області)

про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 6,0 кв.м. по вул. Корольова у місті Андрушівка шляхом демонтажу належної їй тимчасової споруди.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.04.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Андрушівську міську раду Житомирської області

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.06.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 рішення господарського суду Житомирської області від 21.06.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 6,0 кв.м. по вул. Корольова, м. Андрушівка шляхом проведення демонтажу торгівельного лотка на цій ділянці.

Постановою Вищого господарського суду Житомирської області від 01.02.2017 рішення господарського суду Житомирської області від 21.06.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 906/277/16 скасовано, справу № 906/277/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями за 22.03.2017 справу № 906/277/16 розподілено судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2017 справу №906/277/16 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресату - Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 119-126).

Третя особа Андрушівська міська рада уповноваженого представника в судове засідання не направили, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 19.05.2017.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Андрушівської міської ради «Андрушівкаблагоустрій» (позивач) створене за рішенням Андрушівської міської ради 17 сесії 6 скликання від 10.04.2012 і є юридичною особою. Комунальне підприємство, як підтверджують відомості Статуту (том 1 а.с. 22-26) та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1, а.с. 27-32), вправі також здійснювати інші види економічної діяльності, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель.

20 жовтня 2013 року у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,2866 га по вулиці Корольова у місті Андрушівка для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (том1 а.с. 10).

Рішенням Андрушівської міської ради 43 сесії 6 скликання від 08.08.2014 передано Комунальному підприємству у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,2866 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м.Андрушівка по вул. Корольова (том1 а.с. 11).

З 19.08.2014 право постійного користування земельною ділянкою по вул. Корольова зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Комунальним підприємством.

У межах земельної ділянки по вул. Корольова розташовується належна відповідачу тимчасова споруда (торговельний кіоск), а також тимчасові споруди інших фізичних осіб-підприємців, окремі з яких отримали на них паспорт прив'язки.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, вбачається, що відповідач, вправі здійснювати один основний вид економічної діяльності за КВЕД-2010 (клас 47.82) - роздрібну торгівлю з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

09.09.2014 комісією, утвореною наказом Комунального підприємства від 05.09.2014 №28К складено акт обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_2. З результатів обстеження земельної ділянки вбачається наявність, на самовільно зайнятій частині земельної ділянки, самочинно встановленої тимчасової споруди (торговельного кіоску) площею 6,0 м2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

26 листопада 2015 року Комунальне підприємство Андрушівської міської ради «Андрушівкаблагоустрій» направило на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 лист за вих. №629 з вимогою звільнити в 10-нний строк зайняту частину цієї земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди (торговельного кіоску), так як відсутні будь-які правовстановлюючі документи та не оформлено паспорт прив'язки. (том 1 а.с. 20).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 27 січня 2016 року звернулась до голови Андрушівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці, розташованій у м. Андрушівка, вул. Корольова, що зазначена на комплексній схемі під №7, 8. До заяви відповідачем були додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС з кресленням її контурів з прив'язкою на місцевості (том 1 а.с. 17).

Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради №12 від 03 лютого 2016 року відмовлено відповідачу та іншим підприємцям щодо реалізації намірів можливості розміщення тимчасових споруд по вул. Корольова, з посиланням, зокрема, на п. 2.6 Порядку розміщення тимчасових споруд та засобів пересувної мережі для здійснення підприємницької діяльності у місті Андрушівка, затвердженого рішенням 27 сесії Андрушівської міської ради 6 скликання від 15.03.2013 (том 1 а.с. 18).

Оскільки, на думку позивача, зазначені дії відповідача є порушенням його права на землю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, в ході розгляду справи, судом встановлено, що 31.03.2008 між Центральною спілкою споживчих товариств Укоопспілка (підприємством райспоживспілки кооперативний ринок) та підприємцями, серед яких є відповідач, укладений договір купівлі-продажу основних засобів (том 1 а.с. 78-80), а саме - дерев'яного торгового ряду, вартістю 6020,00 грн.

Відповідно до п. 2 вище зазначеного договору встановлено, що у разі продажу основних засобів покупець набуває права власності на них з моменту повної оплати їх вартості та підписання акту приймання-передачі.

09.04.2008 відповідач сплатив 1100,00 грн. за торгове місце в дерев'яному торговому ряду, а саме місця N7, 8, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 817 (том 1 а.с. 81).

31.09.2008 року між ФОП ОСОБА_1 та Андрушівським кооперативним ринком Андрушівської райспоживспілки укладено договір оренди торгового місця (том 1 а.с. 82-83).

Пунктом 1.1. договору було встановлено, що наймодавець - Андрушівський кооперативний ринок, передає, а наймач - ОСОБА_1, приймає у тимчасове користування торгівельні місця №7,8.

Згідно пункту 1.2. цього договору площа найму становить 4,8 кв.м.

Пунктом 6.1 договору було встановлено, що він діє з 01.04.2008 по 01.04.2009.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися торгівельним місцем після закінчення строку дії цього договору, то, за відсутності заперечень наймодавця (Андрушівського кооперативного ринку), протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором.

Підприємство Андрушівської райспоживспілки Кооперативний ринок припинило свою діяльність на філії за адресою: м. Андрушівка, вул. Корольова - 01.08.2013, так як Андрушівська міська рада рішенням тридцятої сесії 6 скликання від 02.08.2013 відмовила підприємству в поновленні договору оренди.

Позивач в позові стверджує, що ФОП ОСОБА_1, самовільно зайняла частину земельної ділянки площею 6,0 кв. м. (торгові місця № 7, № 8), зазначивши дату 20 серпня 2014 року. В обґрунтування зазначених обставин, позивач посилається на акт обстеження земельної ділянки від 09.09.2014, в якому комісією встановлено, що торгівельні місця відповідача знаходяться на цій земельній ділянці. Акт складено комісією в складі голови: ОСОБА_3 та членів комісії: ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Водночас наведене вище підтверджує, що на момент передачі земельної ділянки по вул.Корольова в м. Андрушівка (кадастровий номер земельної ділянки 1820310100:01:009:0053), Комунальному підприємству Андрушівкаблагоустрій у 2014 році, на зазначеній земельній ділянці з 2008 року існували постійні торгівельні місця, в тому числі і місця позивача №7, 8.

Водночас господарський суд, звертає увагу на наступне.

Андрушівська міська рада є власником та розпорядником землі в м. Андрушівка.

Земельний кодекс України від 01.01.2002 року не передбачає можливості делегування міською радою повноважень у галузі земельних відносин будь-якому іншому органу, в тому числі Виконавчому комітету, а також комунальним підприємствам (постанова ВСУ від 14.11.2011 р. справа N° 3-119гс11, постанова ВСУ від 30.09.2015 справа № 3-553гс15).

Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України (це ж саме І встановлено постановою ВГС України по справі № 3/41-17/109 від 06.10.2005 року)

Відповідно, позивачем перевищено повноваження в частині складання акту обстеження І земельної ділянки від 09.09.2014, що виключає прийняття до уваги зазначеного акту в якості належного доказу по справі.

Крім цього, суд зазначає, що розміщення тимчасових споруд, до яких відносяться і кіоски, на яких відповідач здійснює торгівельну діяльність, регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року (Порядок № 244). Відповідно до зазначеного Порядку оформлення права користування земельною ділянкою для розміщення тимчасових споруд не вимагається.

Порядком №244 визначено, що до повноважень виконавчого органу міської ради відноситься лише: затвердження своїм рішенням (розпорядженням, наказом) комплексної схеми розміщення ТС та архітипу, що розроблені за рішенням міської ради (п. 1.6 Порядку), розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, святкових та урочистих масових заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування (п. 1.11) та отримання від замовників, які мають намір встановити тимчасову споруду, відповідної заяви у довільній формі про можливість розміщення такої споруди (п. 2.2) та отримання від замовника письмової заяви про виконання вимоги паспорта прив'язки тимчасової споруди, (п. 2.23 Порядку).

Також Порядком № 244 встановлено порядок отримання паспорта прив'язки тимчасової споруди.

Так, п. 2.3. Порядку визначено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви, а саме: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі масштабу 1:500 кресленнями контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника. Вимагання будь-яких інших документів не дозволяється.

Ці заяви разом з доданими документами виконавчим органом міської ради передаються до відповідного органу з питань містобудування та архітектури (п. 2.4), який в свою чергу протягом десяти днів визначає відповідність намірів або надає замовнику протягом трьох робочих днів аргументовану відмову, (п.2.5 Порядку).

Таким чином, процедура оформлення паспортів прив'язки знаходиться поза межами І повноважень виконавчого комітету міської ради.

Отже, рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради від 03.02.2016 №12, яким ФОП ОСОБА_1 відмовлено у реалізації намірів розміщення тимчасових споруд, в зв'язку з тим, що необхідно надати згоду власника (користувача) земельної ділянки, є протиправним.

Зазначені обставини встановлено постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 27.12.2016 по справі N272/821/16-а, якою визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Андрушівської міської ради N9 312 від 03.02.2016 "Про відмову на розташування тимчасових споруд" в частині відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, щодо реалізації намірів можливості розміщення тимчасових споруд.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належнім йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, зміст права власності складається з наступних правомочностей: права володіння; права користування; права розпоряджання.

Право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (володіння може бути законним і незаконним).

Право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи).

Право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

В той же час статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Тобто, Комунальне підприємство Андрушівкаблагоустрій, як постійний користувач має право володіти та користуватися земельною ділянкою, але не має жодних правових підстав на розпорядження земельною ділянкою по вул. Корольова в м. Андрушівка.

Постановою Пленуму ВГС України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», п.4.5. встановлено, що закон України "Про оренду землі" не відносить землекористувачів, яким земельні ділянки надані в постійне користування, до числа орендодавців землі. Закон не надає права землекористувачу, якому земельна ділянка надана в постійне користування, ні передавати земельну ділянку в субкористування (суборенду тощо), ані стягувати плату за її використання, якщо вона не надавалася в оренду, суборенду тощо у порядку, визначеному законом.

Отже права постійного користувача суттєво звужені в порівнянні з правами власника або орендаря.

Враховуючи, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив'язки тимчасової споруди, відноситься до повноважень власника землі, в даному випадку Андрушівській міській раді, суд вважає, що Комунальне підприємство Андрушівкаблагоустрій не є належним позивачем у справі.

Положеннями ч. 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, тобто Мінрегіоном.

Розміщення тимчасових споруд регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011.

Даний порядок є спеціальним нормативним актом та визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Частиною 2 визначено порядок отримання паспорта прив'язки ТС.

Пунктом 2.1. встановлено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Пунктом 2.2. передбачено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Пунктом 2.3. визначено документи, які додаються до заяви, а саме:

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості;

- реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Даний перелік документів є вичерпним.

Пунктом 2.4. встановлено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, і міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п'ятнадцять робочих днів.

Пунктом 2.5. встановлено, що про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

01.07.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до виконавчого органу Андрушівської міської ради з заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС та з додатками визначеними Порядком розміщення тимчасових споруд (том 2 а.с. 70).

Відповідь у встановленому законодавством порядку та строки відповідачу не надано.

06.09.2005 прийнято закон «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

"Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є, зокрема установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Разом з цим частиною 5 ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачено, що забороняється вимагати від заявника для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законодавством.

13.12.2009 до цього закону внесено зміни, якими введено поняття принципу мовчазної згоди.

Принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови, якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

27.01.2010 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову №77 «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди».

Цією постановою встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (постанова ВСУ по справі №3-59гс14 від 19 серпня 2014 року).

Отже, в разі звернення суб'єкту господарювання до виконавчого органу міської ради з заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС та з додатками визначеними Порядком розміщення тимчасових споруд, на розгляд цього звернення надається 13 робочих днів. У випадку, якщо через 10 робочих днів з дня закінчення встановленого строку, відповідь щодо визначення відповідності намірів або аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС не надійде до суб'єкта господарювання, то він має право, за принципом мовчазної згоди, провадити дії щодо здійснення господарської діяльності, в даному випадку розміщення ТС для проведення торгівельної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо можливості розміщення ТС вже пройшло 2,5 місяця, а відповіді від органу з питань містобудування та архітектури щодо відповідності її намірів або аргументованої відмови щодо реалізації намірів розміщення ТС не надійшло, отже з урахуванням вищенаведеного відповідач має право провадити дії щодо здійснення господарської діяльності, в даному випадку розміщення ТС для проведення торгівельної діяльності.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Позивач не подав до суду достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.