Ухвала суду № 66901787, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/42912/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Вербицької О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, до якої приєдналось об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 5-А» та комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015

у справі № 826/2793/15

за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (далі - позивач-1, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»)

та Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - позивач-2, Деснянська РДА)

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

треті особи: територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради (далі - третя особа-1, Київська міськрада)

та комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м Києва (далі - третя особа-2, КП «Житлорембудсервіс»)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися у лютому 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення від 26.08.2008 № 297 про опис майна у податкову заставу, актів опису майна від 08.09.2014 № 12/26-52-25-30 та від 20.11.2014 № 13/26-52-25-20, актів опису активів на які поширюється право податкової застави від 31.08.2008 № 395 та від 12.12.2008 № 553, а також актів опису активів від 22.09.2008 № 3/24-141 та від 04.11.2008 року № 5/24-141.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачі подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважають, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду від 24.02.2016 приєднано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 5-А» до касаційної скарги Деснянської РДА.

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.10.2014 Київською міськрадою прийнято рішення № 270/270, відповідно до п. 7 якого, створено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Як свідчать матеріали справи, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» розпочало свою діяльність із січня 2015 року.

Відповідно до п. 1.1, пп. 2.2.1, пп. 2.2.2 п. 2.1 статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 3, підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Засновником і власником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міськрада.

Підприємство створене з метою ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку та надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду.

Рішенням № 270/270 встановлено обов'язок КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва та КП «Житлорембудсервіс» передати позивачу-1 житловий фонд, який переданий до сфери управління Деснянської РДА та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.

На виконання рішення № 270/270 Деснянською РДА видано розпорядження від 30.01.2015 № 48 «Про закріплення на праві повного господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва майна».

КП «Житлорембудсервіс» листом від 05.02.2015 № 48-365 повідомило позивача-1, що передати майно з балансу КП «Житлорембудсервіс» на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» неможливо, оскільки через несвоєчасну та неповну сплату податків у останнього виникла податкова заборгованість, у зв'язку з чим 26.08.2008 відповідачем прийнято рішення № 297 про опис майна у податкову заставу платника податків, відповідно до якого, передано у податкову заставу майно, що перебуває на балансі КП «Житлорембудсервіс». Перелік майна, щодо якого застосовано податкову заставу, зазначений у актах опису майна від 08.09.2014 № 12/26-52-25-30 та від 20.11.2014 № 13/26-52-25-20. Окрім того, відповідачем складено акти опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 31.08.2008 № 395 та від 12.12.2008 № 553, а також акти опису активів від 22.09.2008 № 3/24-141 та від 04.11.2008 № 5/24-141, з переліком майна, щодо якого застосовано право податкової застави.

Зазначаючи про протиправність оскаржуваних рішень, позивачі вказують на порушення останніми інтересів територіальної громади м. Києва та неможливість виконати останні, у зв'язку з наявністю рішення Київської міськради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та розпорядження Деснянської РДА від 30.01.2015 № 48 «Про закріплення на праві повного господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва майна».

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Спірні правовідносини між сторонами в різні періоди регулювалися, як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Податковим кодексом України.

Положеннями п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначалося, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно з п. 1.17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

У розумінні пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положеннями ст. 89 ПК України врегульовано питання виникнення права податкової застави.

Пунктом 89.1 ст. 89 ПК України визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абз.1 пп. 89.1.1 вказаної статті передбачено, що право податкової застави виникає в разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

В силу положень наведених норм, у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПК України, зокрема, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

За змістом п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати факт сплати КП «Житлорембудсервіс» суми податкового боргу за податковими вимогами для визначення правомірності та наявності підстав для прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу та складення відповідачем актів опису майна (активів).

Як свідчать матеріали справи, КП «Житлорембудсервіс» перебуває на податковому обліку у відповідача.

У ході розгляду справи судами встановлено, що на виконання вимог пп. 6.2.1, пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем направлено КП «Житлорембудсервіс» податкові вимоги: першу податкову вимогу від 05.06.2008 № 1/1231 на суму 159 333,80 гривні та другу податкову вимогу від 23.07.2008 № 2/1444 на суму 1 056 235,82 гривень.

В подальшому, 22.09.2008 відповідачем складено акт опису активів КП «Житлорембудсервіс» № 3/24-141 на загальну суму 2 618 040,48 гривень, а 04.11.2008 - акт опису активів КП «Житлорембудсервіс» № 5/24-141 на загальну суму 6 413 279,21 гривень.

Разом з тим, 12.12.2008 відповідачем складено акт № 553 опису активів, на які поширюється право податкової застави.

При цьому, як свідчать матеріали справи, перелічені акти підписані КП «Житлорембудсервіс» без зауважень.

Наказом відповідача від 24.06.2014 № 975 призначено податкового керуючого, яким 07.09.2014 складено акт опису майна № 12/26-52-25-20, а 20.11.2014 - акт опису майна № 13/26-52-25-20, які також підписані підприємством без зауважень.

Судами слушно зауважено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі документів, поданих платником податків, а податковий керуючий та контролюючий орган не є відповідальними за достовірність відомостей, зазначених у поданих документах.

Балансова вартість, зазначена в актах опису активів визначалася на підставі наданого комунальним підприємством балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2014 за підписом керівника підприємства та головного бухгалтера.

Судом першої інстанції у ході розгляду справи встановлено, що податковий борг КП «Житлорембудсервіс» станом на листопад 2014 року складає 34 278 833,88 гривні.

Водночас, позивачами не заперечується факт наявності податкового боргу, однак останні стверджують, що майно до якого податковим органом застосовано податкову заставу не є майном боржника, в даному випадку - КП «Житлорембудсервіс», а тому вказане в актах опису майно не може бути обтяжене заставою, оскільки таке майно лише перебуває на балансі комунальних підприємств, в той час як власником майна є територіальна громада м. Києва або співвласники будинків в особі ОСББ.

Поряд з цим, останні посилаються на положення пп. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 ПК України, відповідно до якого не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління та положення п. 89.2 ст. 89 ПК України відповідно до яких право податкової застави не поширюється на майно, визначене пп. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 ПК України, та на положення статті 4 Закону України «Про заставу», а саме, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Як вірно зауважено судами та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п. 2.1 Статуту КП «Житлорембудсервіс» (в редакції від 29.12.2001) підприємство засновано на власності територіальної громади Деснянської районної в м. Києві ради. Власником підприємства є Деснянська районна в м. Києві рада.

Положеннями п. 4.2 Статуту встановлено, що закріплене за підприємством майно належить йому на правах повного господарського відання, яким воно володіє, користується та розпоряджається на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать діючому законодавству України і Статуту.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України під господарським відданням розуміється речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Пунктом 87.3 статті 87 ПК України визначено перелік майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків.

Згідно з пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПК України не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

За змістом ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Пунктом 2.2 розділу 2 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 338 від 28.08.2001 (чинного на час складання оскаржуваних актів від 2008 року), встановлено вичерпний перелік предметів, які не можуть бути предметом податкової застави.

Так, предметом застави не можуть бути: 1) національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств (ст. 4 Закону України «Про заставу»); 2) майно та кошти благодійних організацій (ст. 19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»); 3) приватизаційні папери (ст. 5 Закону України «Про приватизаційні папери»); 4) майно громадян, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами, перелік якого встановлено додатком до Закону України «Про виконавче провадження».

Також, відповідно до п. 1.9 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 (далі - Порядок № 572), право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ст. 89 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до п. 1.10 Порядку № 572 право податкової застави не поширюється на майно, визначене пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПК Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Так, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що описане майно КП «Житлорембудсервіс» не належить до переліку майна, що не може бути предметом податкової застави.

Водночас, колегія суддів вважає вірною позицію судів попередніх інстанцій відносно майна ОСББ та інших об'єднань, зокрема, що в даному випадку первісно має бути вирішено спір про право та виключення майна з акту опису.

Таким чином, з урахуванням того, що майно комунального підприємства закріплене за ним на праві господарського відання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач правомірно склав акти опису активів, оскільки право податкової застави поширюється, в тому числі, на активи, які перебувають у господарському віданні платників податків.

Водночас, стосовно доводів про несвоєчасність реєстрації податкової застави у відповідних реєстрах, то судами вірно зауважено, що п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 3.1 Порядку застосування податкової застави органами ДПІ, та пп. 4.4 додатка до наказу ДПА № 312 від 02.08.2001 передбачався обов'язок податкового органу безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідних реєстрах.

Також, згідно п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної реєстрації.

Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів від 10.10.2013 № 572, передбачено, що орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складання акта опису майна.

Однак, невиконання цього обов'язку податковим органом не тягне за собою скасування актів опису майна або визнання рішень про опис майна в податкову заставу недійсними.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість позовних вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та Деснянської РДА, а тому правомірно відмовили у їх задоволенні.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, до якої приєдналось об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 5-А» та комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 у справі № 826/2793/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін О.В. Вербицька