Постанова № 66901190, 24.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4180/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015р. по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «АКС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень №0001402202, №0001412202, №0001392202 від 9.07.2015р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015р. ПП «АКС» звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо порушення приписів ст.83 ПК України та обґрунтування висновків про порушення ПП «АКС» податкового законодавства України тільки відомостями з службових інформаційних баз, доступ платників податків до яких обмежено контролюючими органами, та які під час перевірки не були підтверджені відомостями з відкритих офіційних джерел податкової інформації або іншими допустимими доказами;

- визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо порушення приписів п.86.7 ст.86 ПК України та порушення термінів повідомлення позивача про розгляд його заперечень і порушення термінів розгляду заперечень позивача на результати його перевірки;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0001402202, №0001412202, № 0001392202 від 9.07.2015р.; повернути судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2012р. по 1.03.2015р..

За результатами перевірки, 24.06.2015р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт за №1382/15-54-22-02/23875758, яким встановлено порушення:

- п.п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 558381,0грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (р.25) на суму 770989,0грн..

За результатами виявлених порушень ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області 9.07.2015р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- за №0001402202 форми «Р», яким ПП «АКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 770989,0грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 385495,0грн.;

- за №0001412202 форми «В4», яким ПП «АКС» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 98434,0грн.;

- за №0001392202 форми «Р», яким ПП «АКС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 558381,0грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 279191,0грн..

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу, вказав, що він надав усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських операцій, однак відповідач не надав належну оцінку первинним документа, та зробив висновок про не реальність господарських операцій.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015р. адміністративний позов - частково задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0001402202 від 9.07.2015р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0001412202 від 9.07.2015р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0001392202 від 9.07.2015р.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПП «АКС» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1753,92 грн..

Стягнуто з ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2630,88 грн..

Стягнуто з ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ПП «АКС» судовий збір у розмірі 292,32грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, представники приймали участь у деяких судових засідання, надавали пояснення, проте в судове засідання призначене на 24.05.2017р. не прибули, про поважні причини неявки не повідомили.

З урахування тривалого розгляду справи, не подання будь-яких інших доказів та заперечень, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови про відмову у позові, з наступних підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами та зміну майнового стану підприємства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися судова колегія, оскільки при вирішенні спору суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не надав належну оцінку доказам, які підлягали дослідженню.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у позові, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами під час розгляду справи, що на виконання постанови слідчого від 20.04.2014р. «про призначення позапланової перевірки ПП «АКС»», працівниками ДПІ в період з 4.06.2015р. по 17.06.2015р. проведено позапланову виїзну перевірку платника податку по господарським взаємовідносинам з вказаними у постанові контрагентами за період з 1.01.2012. по 1.03.2015р., за результатами якого 24.06.2015р. складено акт № 1382/15-54-22-02/23875758 у висновках якого вказано на порушення: - п.п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем встановлено заниження податку на прибуток в сумі 558381,0грн.; - п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого ПП "АКС" встановлено заниження податку на додану вартість (р.25) в сумі 770 989,0грн. (т.1, а.с.130-138).

На підстави встановлених порушень, працівниками ДПІ 9.07.2015р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0001402202 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 770989,0грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 385495,0грн. (т.1, а.с.140); - №0001412202 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 98434,0грн. (т.1, а.с.139); - №0001392202 форми "Р", яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 558381,0грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 279191,0грн. (т.1, а.с.141).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що неможливо провести перевірку контрагентів, оскільки вони не знаходяться за податковою адресою; не надано документи, які підтверджують транспортування товару; відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, надані податкові накладні підроблені.

Не погоджуючись із прийнятими ДПІ податковими повідомленнями-рішеннями, платник податків оскаржив їх в адміністративному порядку, проте у задоволенні скарги було відмовлено.

Перевіряючи правомірність дій ДПІ та наявність підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд виходить з наступного.

Під час проведення перевірки було встановлено, що на підставі договору №01\02\14 від 1.02.2014р. (т.1 а.с.1-10) про надання послуг, ТОВ «Аксіос Трейд» узяло на себе обов'язок надати маркетингові послуги згідно п.1.2 договору, об'єктом якого є товари вказані в додатку №1 до договору. На підтвердження отримання послуг, позивачем надано податкові накладні (т.4 а.с.57,58), акти надання послуг (т.1 а.с.150,151) та платіжні доручення про оплату послу у розмірі 240000грн. (т.4 а.с.74,75).

У своїх зауваженнях щодо реальності господарських операцій, ДПІ вказало, що відповідно до акту від ДПІ у Печерському районі м.Києва «про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Аксіос Трейд», неможливо перевірити контрагента, оскільки підприємство не знаходиться за податковою адресою, у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Аксіос Трейд» не надано до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів та послуг.

Під час дослідження господарських відносин щодо вказаного контрагента, апеляційним судом запропоновано представнику підприємства надати докази на підтвердження реальності господарських операцій та документи, які б підтверджували і свідчили про виконання умов договору.

Представником підприємства будь-яких документів, які б підтвердили фактичне виконання умов договору та отримання певних послуг, визначених договором, надано не було.

Оскільки позивачем не надано доказів про належне надання замовлених маркетингових послуг, апеляційний суд вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ «Аксіос Трейд».

Під час проведення перевірки було встановлено, що на підставі договору №01\03\14р. від 1.03.2014р. про надання послуг (т.4 а.с.11-20), ТОВ «ЕЛАЙ КОМПАНІ» узяло на себе обов'язок надати послуги з маркетингових досліджень за напрямки, що цікавлять позивача. Об'єктом маркетингових послуг є товари, вказані в додатку №1 до договору. На підтвердження отримання послуг, позивачем надано до перевірки акти надання послуг (т.1 а.с.152,153), податкові накладні (т.4 а.с.55,56), платіжні доручення про оплату послуг у розмірі 240000грн. (т.4 а.с.86,87).

Зауважуючи щодо не реальності господарської операції з вказаним контрагентом, ДПІ вказало, що відповідно до акту Броварської ДПІ «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕЛАЙ КОМПАНІ»» підприємство за вказаним місцем не знаходиться, його місце встановити неможливо, за визначеним місцем знаходиться меблева фабрика. У підприємства відсутні будь-які умови для здійснення господарської діяльності, що свідчить про те, що вказаний контрагент не мав можливості виконати послуги.

З'ясовуючи усі обставини по справі, апеляційним судом запропоновано представнику підприємства надати до суду будь-які докази, які б спростували висновки ДПІ, та підтвердили реальність господарських операцій. Однак, представником підприємства до суду не надано будь-яких документів, які б підтвердили факт надання та отримання послуг, обумовлених договором.

Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів про належне надання замовлених маркетингових послуг, судова колегія вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ «ЕЛАЙ КОМПАНІ».

На підставі договору підряду №01\04\14-А від 1.04.2014р. ТОВ «Будівельна компанія «ГРАНД МОНОЛІТ» зобов'язується виконати комплекс робіт по ремонту приміщень, розташованих за адресою вказаною в додатку №1 договору, а замовник ПП «АКС» зобов'язується оплатити вартість вказаних в договорі робіт. (т.4 а.с.21-24). На підтвердження виконань умов договору позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт, договірні ціни, локальну смету, акти виконаних робіт (т.2 а.с.133-250), податкову накладну (т.3 а.с.246).

Спростовуючи той факт, що вказані будівельні роботи були належним чином виконані, ДПІ вказало, що відповідно до акту ДПІ Красногвардійського району м.Дніпропетровська «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ГРАНД МОНОЛІТ», підприємство відсутнє за місцем знаходження, у зв'язку з чим, не можливо перевірити усю необхідну первинну документацію бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, у платника податку відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та працівники, які могли виконати певні роботи. З протоколу допита свідка вбачається, що директор ТОВ «Будівельна компанія «ГРАНД МОНОЛІТ» ОСОБА_3 не займається керівництвом товариства, а працює на будівництві в м.Київ.

Під час дослідження апеляційним судом вказаної господарської операції, представнику позивача запропоновано надати будь-які докази, що підтвердили б факт проведення будівельних робіт, однак вказаних доказів та документів надано не було. Представник позивача взагалі не прибув в судове засіданні і не представив докази.

З урахуванням того факту, що вказане товариство зареєстровано в м.Дніпропетровськ, у нього відсутні будь-які трудові ресурси, та оскільки позивачем не надано доказів про належне виконання замовлених будівельних робіт та не доведено факт взагалі їх виконання, апеляційний суд вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія «ГРАНД МОНОЛІТ».

У відповідності до договору поставки №0108\14-Т\80-АА від 1.08.2014р. ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ» узяло на себе обов'язок здійснити поставку позивачу товару на умовах DDP - відповідно до міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010р. (т.4 а.с.25-27), а позивач оплачує поставку товару. На підставі п.2.4.-2.5. договору, замовлення товару здійснюється за письмовим замовленням покупця (позивача), де узгоджується кількість товару, комплектність, асортимент, ціна та порядок і умови доставки. Постачальник погоджується замовлення позивача протягом двох діб, з моменту його отримання, формує та надсилає електронною поштою покупцю товарні накладні, не пізніше одного робочого дня з моменту поставки.

Аналогічні договори були укладені з ПП «ОЛІМП» (договір №01\08\14\78-АП від 1.08.2014р. (т.4 а.с.28-30)), з ТОВ «ГРІН-СІТІ» (договір №08\14\01\77-АП від 1.08.2014р. (т.4а.с.31-34)), з ТОВ «ЛЮКСРЕАЛ» (договір №14\08\01\79-АП від 1.08.2014р. (т.3а.с.248-250)), з ТОВ «ГАММА-ГРУП» (договір №0215\106-АП від 2.02.2015р. ( до матеріалів справи не надано)).

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів поставки до перевірки та до справи надано: по ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ» - податкові накладні та податкову декларацію за серпень 2014р. (т.2 а.с.50-89), платіжні доручення про оплату послуг (т.4 а.с.82); по ТОВ «ЛЮКСРЕАЛ» - податкові накладні та видаткові накладні (т.2 а.с.2-31), платіжні доручення про оплату послуг (т.4 а.с.80,81); - по ПП «ОЛІМП» - видаткові та податкові накладні (т.2 а.с.105-132), платіжні доручення на оплату послуг (т.4 а.с.78-79); - по ТОВ «ГРІН-СІТІ» - податкові накладні (т.1 а.с.177-222), платіжні доручення на оплату послуг (т.4 а.с.76,77); по ТОВ «ГАММА-ГРУП» - податкові накладні та расходні накладні (т.6 а.с.1-77).

У своїх висновках, викладених в акті перевірки ДПІ вказало, що вищезазначені підприємства не можливо було перевірити, оскільки вони не знаходяться за адресою визначеною в реєстрі, подані податкові накладні були підроблені, оскільки не співпадають з реєстром отриманих накладних. Крім того, зазначені підприємства на мають відповідних ресурсів для здійснення господарських операцій взагалі.

Під час з'ясування усіх доводів ДПІ та представника позивача, апеляційним судом запропоновано надати докази, які б підтверджували реальність господарських операцій та можливість вказаних контрагентів на здійснення поставки товарів.

Представником позивача не було надано будь-яких доказів, які б спростували висновки ДПІ та підтвердили реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

За правилам п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Також, п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження правомірності формування витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як визначено в ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини по вказаній справі та наявні в ній докази, апеляційний суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача по контрагентам: ТОВ «АКСІОС ТРЕЙД», ТОВ «ЕЛАЙ КОМПАНІ», ТОВ «Будівельна компанія «ГРАНД МОНОЛІТ»», ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ», ТОВ «ЛЮКСРЕАЛ», ПП «ОЛІМП», ТОВ «ГРІН СІТІ», ТОВ «ГАММА-ГРУП».

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що дії платника податку - позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, при розгляді справи по суті, судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності, слід зазначити, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та зменшуючи суму від'ємного значення по ПДВ, податковий орган виходив із встановлених обставин під час перевірки, та діяв межах своїх повноважень і у спосіб, визначений діючим законодавством.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належним чином не дав оцінку доказам, та дійшов помилкового висновку про доведеність реальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «АКС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень №0001402202, №0001412202, №0001392202 від 9.07.2015р.,- відмовити.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук