Ухвала суду № 66900718, 30.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3662/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» звернувся до суду з позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342200 від 08.11.2013р. про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 029 846 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000342200 від 08.11.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 1 029 846 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2015 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.11.2013р. № 0000342200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 1 029 846 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року. У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.11.2013р. № 0000342200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 1 029 846 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 10.10.2013р. по 23.10.2013р. Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Катеринопільське відділення) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільский елеватор» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2013 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Катеринопільський елеватор» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в липні 2013 року на суму 1 029 846 грн., згідно податкових накладних, які виписані за операціями, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2013 року на 1 029 846 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.10.2013р. № 107/23-12-22-016/32580463, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013р. № 0000342200 про зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість на загальну суму 1 029 846 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень вказаних норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Вторметекспорт» було укладено договір поставки від 12.07.2012р. № 2286/к, з ПАП «Альтаір» - договір поставки від 08.07.2013р. № 2254/к та з ФГ «Кравець» - договір поставки від 05.07.2013р. № 2249/К.

На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій за вказаними договорами, позивачем надано видаткові накладні (Т.1 а.с.107, 111, 114, 118, 121, 125, 128, 131, 134, 196, 204, 208, 213, 217, 221, 226, 203, 234, 238, 242, 248, 253, 259, 264); (Т.2 а.с.31, 37, 42, 58, 73, 77, 81, 89, 95, 101, 108, 112, 117, 126, 130, 134, 138, 144, 153, 158, 162, 166), звіти (Т.1 а.с.83, 166); (Т.2 а.с.172-173), банківські виписки (Т.1 а.с.84-106, 167-194); (Т.2 а.с.174-204), податкові накладні (Т.1 а.с.108, 112, 115, 119, 122, 126, 129, 132, 135, 195, 203, 207, 212, 216, 220, 225, 229, 233, 237, 241, 247, 252, 258, 263); (Т.2 а.с.32, 38, 43, 59, 74, 78, 82, 90, 96, 102, 109, 113, 118, 127, 131, 135, 139, 145, 154, 159, 163, 167); товарно-транспортні накладні (Т.1 а.с.109-110, 113, 116-117, 120, 123-124, 127, 130, 133, 136, 198-202, 206, 210-211, 215, 219, 223-224, 228, 232, 236, 240, 244-246, 250-251, 255-257, 261-262, 266); (Т.2 а.с.34-36, 40-41, 45-57, 61-72, 76, 80, 84-88, 92-94, 98-100, 104-107, 111, 115-116, 120-125, 129, 133, 137, 141-143, 147-152, 156-157, 161, 165, 169), а також роздруківки з програми бухгалтерського обліку 1С і фотокартки вантажних автомобілів (Т.3 а.с.163-198), податковий розрахунок (Т.3 а.с.198-232), баланс ТОВ «Катеринопільський елеватор» станом на 31.12.2013р. (Т.3 а.с.233-238), звіт про фінансові результати за 2013 р. (Т.4 а.с.1-2).

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем надані всі необхідні первинні документи, що стосуються господарських операцій з постачальниками, та документи, що підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

У спірному періоді позивач мав достатню кількість основних трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень тощо, для здійснення господарської діяльності (операцій) з контрагентами-постачальниками.

Фактичний рух активів позивача під час здійснення господарських взаємовідносин з ФГ «Кравець», ПАП «Альтаір» та ТОВ «Вторметекспорт» (липень 2013 року) підтверджується довідкою по балансу Товариства станом на 31 грудня 2013 року, а також, декларацією з податку на прибуток підприємства.

Матеріали справи не містять доказів того, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» та ФГ «Кравець» було визнано недійсними в судовому порядку, як і не обґрунтовано відповідачем своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Згідно з висновками Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи в суді першої інстанції відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» та ФГ «Кравець» пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

В свою чергу, посилання відповідача в Акті перевірки на інформацію, що надійшла від інших податкових органів, яка відображена в акті про неможливість проведення зустрічної звірки та акті документальної позапланової перевірки щодо неможливості підтвердження формування контрагентами позивача - ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» та ФГ «Кравець» податкового кредиту по придбанню товарів та в подальшому його реалізацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-якими належними доказами вказане не підтверджується, а також будь-яких рішень суду про встановлення порушень з боку позивача апелянтом надано не було.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідачем не надано. Перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Колегією суддів встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів з ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» та ФГ «Кравець» (липень 2013 року) вказані контрагенти були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копіями витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які містяться в матеріалах справи, а також, перебували на обліку в органах державної податкової служби, як платники фіксованого сільськогосподарського податку, податковий борг відсутній. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час господарської операції між контрагентом ПАП «Альтаір» свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість у вказаного підприємства було чинним та анульовано лише 25 жовтня 2013 року.

Щодо пояснення голови ФГ «Кравець» - О.І. Кравець про відсутність господарських операцій з позивачем у липні 2013 року відображеного в Акті перевірки, колегія суддів зазначає, що відповідачем зазначеного доказу в письмовій формі надано не було. При цьому, відповідачем вказано про відсутність необхідності його надання, оскільки інформація міститься в Акті перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» та ФГ «Кравець» підтверджуються необхідними первинними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача, як на обґрунтування своїх заперечень проти позову, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до Акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» та ФГ «Кравець», не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Так, отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані податкова інформація, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, подібна правова позиція застосовується і в практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.

Доводи апелянта про те, що первинні документи позивача, що стали підставою для формування у бухгалтерському і податковому обліку відповідних витрат не містять окремих реквізитів, таких як посада особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності та підписала видаткову накладну, дата і номер довіреності, на підставі якої діяла особа, по своїй суті є недоліком первинного документу, і жодним чином, без доведення відповідачем належними засобами факту підроблення вказаних документів, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем товарів.

Більш того, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідними правовими підставами для невизнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.11.2013р. № 0000342200, яке підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Грибан І.О.

Собків Я.М.