Постанова № 66900280, 31.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2017 року письмове провадження № 826/17676/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві

до Військової частини 3030 Головного управління

треті особи Державне підприємство «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Практика»

про стягнення заборгованості

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна фінансова інспекція в місті Києві (далі також - ДФІ в м.Києві, позивач) з позовом до військової частини 3030 Головного управління (далі також - в/ч 3030, відповідач) в якому просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог :

- стягнути з Військової частини 3030 до резервного фонду державного бюджету 416,67 тис.грн;

- зобов'язати Військову частину 3030 зменшити бюджетні асигнування по КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» на суму 361,77 тис. грн.;

- зобов'язати військову частину 3030 провести претензійно-позовну роботу з Державним підприємством «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» щодо стягнення суми 34,97 тис.грн;

- стягнути з Військової частини 3030 на користь загального фонду державного бюджету - 31,69 тис.грн.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача та третіх осіб проти позову заперечували, про що надали відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами та третіми особами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною фінансовою інспекцією в м. Києві відповідно до пп. 1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на І квартал 2015 року, проведено планову ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини 3030 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, по завершенню якої складено акт від 28.04.2015 № 07-30/715.

Ревізією законності списання коштів з рахунків, в тому числі щодо їх цільового використання, проведеною за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, шляхом співставлення казначейських виписок та відповідних додатків до платіжних документів, що засвідчують достовірність проведених операцій, даних меморіальних ордерів, книги «Журнал-Головна» встановлено наступне.

Між в/ч 3030 та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Практика» укладено договір від 17.09.2014 № 14262т на загальну суму 2 500 000 грн (в т.ч. ПДВ - 516 666,70 грн).

До ревізії надано видаткову накладну від 23.10.2014 №П-00014262 згідно якої виконавець поставив замовнику товар в кількості 1 одиниця на загальну суму 2 500 000,00 грн.

Платіжним дорученням від 23.10.2014 №936 в/ч 3030 перераховано кошти ПАТ «НВО «Практика» по КЕКВ 2260 «Видатки та заходи спеціального призначення» за товар в сумі 2 500 000,00 грн.

На думку позивача, перерахування податку на додану вартість є порушенням чинного законодавства, а саме вимог п. 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VІ, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача до резервного фонду державного бюджету 416,67 грн.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ та недотримання вимог Постанова №117, в/ч 3030 у грудні 2014 року без фактичного отримання послуг проведені касові видатки за КПКВ 1003020 по КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» в сумі 2025763,78 грн. та за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» в сумі 952081,77грн, які перераховано ПАТ «Київенерго» внаслідок чого станом на 31.12.2014 виникла дебіторська заборгованість у відповідній сумі, яка за даними бухгалтерського обліку частини на зазначену дату не обліковується та в Звіті форми № 7д на 1 січня 2015 року не відображена, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) в/ч 3030 на суму 2977845,55 гривень.

Отже, на думку позивача, в порушення вимог ч.1 ст. 46, ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-УІ та недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», в/ч 3030 у грудні 2014 року без фактичного отримання товарів і послуг проведені касові видатки за КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» в сумі 361,77 тис.грн, які перераховано постачальним організаціям, у зв'язку з чим просить відповідача зменшити бюджетні асигнування по КЕКА 2271 «Оплата теплопостачання» на вказану суму.

Також між в/ч 3030 (замовник), в особі командира ОСОБА_1 та Державним підприємством «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» (виконавець), в особі генерального директора ОСОБА_2, було укладено договори поставки.

Зокрема, згідно контракту на поставку (закупівлю) продукції від 10.10.2014 № 102т, укладеного між в/ч 3030 (замовник), в особі командира ОСОБА_1 та «Державним підприємством «Державне Київстке конструкторське бюро «Луч» (виконавець), в особі генерального директора ДП «ДержККБ «Луч» ОСОБА_2, визначено, що виконавець зобов'язується виготовити та поставити продукцію, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити її вартість.

Умовами контракту передбачено вартість договірної ціни продукції без ПДВ.

Розрахунки по контракту проводяться Замовником шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 100% контрактної ціни продукції.

Додатковими угодами від 15.12.2014 № 2 та від 26.12.2014 № 3 до контракту на поставку (закупівлю) продукції від 10.10.2014 № 102т, внесено зміни в частині продовження терміну строків поставки.

Також, додатковою угодою від 15.12.2014 № 2 до контракту на поставку (закупівлю) товару від 10.10.2014 № 102т, укладеною між в/ч 3030 (замовник), в особі командира ОСОБА_1 та ДП «ДержККБ «Луч» (Виконавець), в особі Генерального директора ДП «ДержККБ «Луч» ОСОБА_2

Вказаною додатковою угодою змінено п.4.1 контракту, а саме: розрахунки по контракту проводяться замовником шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Виконавця. Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 2311037,97 грн. з урахуванням переплати по кінцевому розрахунку в сумі 34973,03 грн. згідно з додатковою угодою № 2 до контракту від 27.08.2014 № 58т.

Відповідно даних бухгалтерського обліку в/ч 3030 станом на 01.01.2015 по контракту від 10.10.2014 № 102т, обліковується дебіторська заборгованість в сумі 9384044,00 грн.

Згідно актів приймання-передачі ДП «ДержККБ «Луч» у січні - лютому 2015 року передано продукцію в сумі 9349070,97 грн. без ПДВ, а в/ч 3030 оприбутковано в повному обсязі у відповідній сумі.

Станом на 01.03.2015 за даними бухгалтерського обліку в/ч 3030 дебіторська та/або кредиторська заборгованість по договору від 10.10.2014 № 102т не обліковувалась.

Як слідує з акта, по контракту від 27.08.2014 № 58т суму переплати в розмірі 34973,03 грн. не враховано в акті приймання-передачі за договором від 10.10.2014 № 102т.

Таким чином, станом на 28.02.2015 утворилась дебіторська заборгованість в сумі 34 973,03 грн, яка в обліку в/ч 3030 не обліковується та в Звіті не відображено, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати військову частину 3030 провести претензійно-позовну роботу з Державним підприємством «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» щодо стягнення суми 34,97 тис. грн.

Також між в/ч 3030, в особі командира частини ОСОБА_1, (далі - замовник) та ТОВ «Тактичні системи», в особі директора ОСОБА_3, (далі - продавець) укладено державний контракт від 18.12.2014 № 1/18/12-2014 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, за умовами якого продавець зобов'язується поставити замовнику продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за оборонним замовленням, що є невід'ємною частиною цього контракту, а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Замовник оплачує поставлену продукцію за погодженою сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту та зафіксованою у специфікації ціною на поставку продукції за оборонним замовленням, яка становить 1440585,48 грн. (без ПДВ). Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 100% від загальної суми договору.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.03.2015.

Згідно даних казначейських виписок, кошти по договору від 18.12.2014 № 01/18/12-2014 в/ч 3030 перераховано на рахунок Товариства 29.12.2014 в сумі 1440585,48 грн. (призначення: « 1001750, 2260, попередня оплата за матеріали спец. призначення зг. дог. №01/18-2014 від 18.12.2014, рах.№254 від 18.12.2014, без ПДВ»).

Станом на 31.12.2014 та станом на момент завершення ревізії за даними бухгалтерського обліку в/ч 3030 відображена дебіторська заборгованість за ТОВ «Тактичні системи» по контракту від 18.12.2014 №01/18/12-2014 в сумі 1440585,48 гривень.

За результатами проведеної зустрічної звірки станом на 25.03.2015 підтверджено відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Тактичні системи» кредиторської заборгованості в сумі 1440585,48 гривень.

Документів, які б засвідчували поставку товарів за контрактом від 18.12.2014 № 01/18/12-2014 станом на 21.04.2014 року до ревізії не надано.

Таким чином, на думку позивача, в/ч 3030 не забезпечено нарахування та стягнення пені з ТОВ «Тактичні системи», що передбачено в п.9.2 контракту від 18.12.2014 № 1/18/12- 2014, чим порушено вимоги ч.1, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, в частині умов виконання господарських зобов'язань та застосування господарських санкцій, внаслідок чого просить стягнути з відповідача на користь загального фонду державного бюджету 31,69 тис. грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позові вимоги задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними Органами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Законом України від 01.07.2014 №1561-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів», доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України п. 32, зокрема: на період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту, визначенні у Законі.

Законом України від 02.09.2014 №1658-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення» розширено визначений п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України перелік продукції, операції з ввезення на митну територію України та постачання якої на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Одночасно, відповідно до п. 9 статті 1 Закону України «Про державне оборонне замовлення» продукція оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, військова зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби.

Отже, для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ відповідно до вимог Закону України від 02.09.2014 №1658-VІІ можливе лише за обов'язкових умов:

- зазначення в договорі, що продукція постачається для використання в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану;

- відповідність предмету закупівлі у договорі, визначеним у пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України кодам УКТ ЗЕД.

Пунктом 32, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:

- 3601, 3602; 3603 (тільки для ударних капсулів, детонаторів, що використовуються в оборонних цілях), 3604 90 00 00 (тільки для освітлювальних та сигнальних ракет, що використовуються в оборонних цілях);

- 8702-8705 (тільки для пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з'ємною бронею);

- 8710 00 00 00;

- 8802, 8803 (тільки для безпілотних літальних апаратів з озброєнням чи без озброєння, що використовуються в оборонних цілях, їх частини);

- 8804 (тільки для парашутів та інших пристроїв, призначених для десантування військовослужбовців та/або військової техніки);

- групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях);

- групи 93, крім включених до товарних позицій 9303-9304, а також 9305 (тільки призначених для виробів товарних позицій 9303-9304), 9306 90 90 00 та 9307.

Суд зазначає, що наведеною правовою нормою врегульовано оподаткування саме операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України відповідних товарів оборонного призначення, тоді як правовідносини, що виникли між відповідачем та ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Практика», ніяким чином не стосуються ввезення броньованих машин управління та зв'язку «KOZAK-UZ» на митну територію України та постачання на митній території України.

При цьому, у п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено звільнення від сплати податку на додану вартість суб'єктів, що поставляють відповідну продукцію саме для потреб антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Натомість, при дослідженні договору № 14262 від 17.09.2014 не встановлено того, що сторони погодили використання поставленого товару, а саме броньованих машин управління та зв'язку «KOZAK-UZ» при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Разом з цим, Указом №405/2014 від 14.04.2014 виконуючого обов'язки Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» було введено в дію рішення від 13.04.2014 Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом №405/2014 від 14.04.2014 виконуючого обов'язки Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405/2014 від 14.04.2014 виконуючого обов'язки Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих, в розмінні ст. 70 КАС України доказів того, що броньовані машини управління та зв'язку «KOZAK-UZ», які є предметом за договором № 14262 від 17.09.2014, поставлялись саме для забезпечення проведення антитерористичної операції.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей стосовно встановлення органами державної фіскальної служби порушень відповідачем податкового законодавства при оподаткуванні операцій за договором про поставку (закупівлю) товару № 14262 від 17.09.2014.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, а отже, і відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Військової частини 3030 зменшити бюджетні асигнування по КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» на суму 361,77 тис. грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта ревізії та не заперечується і не спростовується відповідачем, станом на дату проведення перевірки в порушення вимог ч.1 ст. 46, ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України та недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», в/ч 3030 у грудні 2014 року без фактичного отримання товарів і послуг проведені касові видатки за КПКВ 1003020 «Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорона арештованих, засуджених та охорона особливо важливих об'єктів» по КЕКВ 2230 «Продукт харчування», КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання», КЕКВ 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення» та КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» в загальній сумі 3447278,65 грн, які перераховано постачальним організаціям, внаслідок чого станом на 31.12.2014 виникла дебіторська заборгованість у відповідній сумі, яка за даними бухгалтерського обліку частини на зазначену дату не обліковується та в Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д) на 1 січня 2015 року не відображена.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету міністрів України «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 № 1404 (в період її чинності) та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 №117 розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі.

Також, вищезазначеними постановами передбачено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів здійснюють попередню оплату тільки тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного бюджетного періоду.

Проте, умовами договорів укладених не передбачено попередню оплату, а рішення головного розпорядника бюджетних коштів, щодо можливості передбачення попередньої оплати в договорах на оплату послуг до ревізії не надано.

Таким чином, військовою частиною порушені вимоги ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України та вимоги Постанова №117, у грудні 2014 року. Без фактичного отримання послуг проведені касові видатки за КПКВ 1003020 по КЕКВ 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення» в сумі 467943,79 грн., які перераховано ПАТ «АК «Київводоканал». Внаслідок проведених фінансових операцій, станом на 31.12.2014 виникла дебіторська заборгованість у відповідній сумі, яка за даними бухгалтерського обліку частини на зазначену дату не обліковується та в Звіті форми № 7д на 1 січня 2015 року не відображена.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-УІ та недотримання вимог Постанови №117, в/ч 3030 у грудні 2014 року без фактичного отримання послуг проведені касові видатки за КПКВ 1003020 по КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» в сумі 2025763,78 гри. та за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» в сумі 952081,77гри., які перераховано ПАТ «Київенерго» внаслідок чого станом на 31.12.2014 виникла дебіторська заборгованість у відповідній сумі, яка за даними бухгалтерського обліку частини на зазначену дату не обліковується та в Звіті форми № 7д на 1 січня 2015 року не відображена.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 07.10.2015 № 616 в/ч 3030 повідомила т.в.о. начальника ДФІ в місті Києві Горбанську І.В., що порушення зазначене в п.6 усунуто частково. Зазначено, що на даний час оплата за надані комунальні послуги не проводиться, кошторисні призначення будуть зменшені повністю до 01.12.2015.

В подальшому, згідно довідки про зміни до кошторису на 2016 рік відповідачем зменшено бюджетні асигнування по КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» на суму 361,77 тис.грн. Тобто відповідачем усунуто наслідки порушень, визначених в акті.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання Військову частину 3030 зменшити бюджетні асигнування по КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання» на суму 361,77 тис. грн. є необґрунтованою та як наслідок не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання в/ч 3030 провести претензійно-позовну роботу з Державним підприємством «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» щодо стягнення суми 34,97 тис.грн, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави. Вказане право Держфінінспекції закріплене і в пункті 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного сул приходить висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, Інспекція зокрема просить в/ч 3030 провести претензійно-позовну роботу з ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» щодо стягнення суми 34,97 тис.грн. Ця вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня, 13 травня та 18 вересня 2014 року, 20 січня 2015 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-332а14, 21-601а14 відповідно).

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з Військової частини 3030 на користь загального фонду державного бюджету - 31,69 тис.грн, суд зазначає наступне.

За умовами укладеного державного контракту від 18.12.2014 № 1/18/12-2014 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, укладеного між в/ч 3030, в особі командира частини ОСОБА_1, (далі - замовник) та ТОВ «Тактичні системи», в особі директора ОСОБА_3, (далі - продавець), продавець зобов'язується поставити замовнику продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за оборонним замовленням, що є невід'ємною частиною нього контракту, а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Замовник оплачує поставлену продукцію за погодженою сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту та зафіксованою у специфікації ціною на поставку продукції за оборонним замовленням, яка становить 1440585,48 грн. (без ПДВ). Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 100 % від загальної суми договору.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.03.2015. Зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту. Питання щодо внесення змін до контракту може вирішуватись сторонами не пізніше, ніж за 10 робочих днів до закінчення його строку.

Найменування, кількість, ціна товару визначена у специфікації до контракту.

До ревізії додаткові угоди до вказаного контракту не надано.

Згідно даних казначейських виписок, кошти по договору від 18.12.2014 №01/18/12-2014 в/ч 3030 перераховано на рахунок Товариства 29.12.2014 в сумі 1440585,48 грн (призначення: « 1001750, 2260, попередня оплата за матеріали спец.призначення зг.дог. №01/18-2014 від 18.12.2014, рах.№254 від 18.12.2014, без ПДВ»).

Станом на 31.12.2014 та станом на момент завершення ревізії за даними бухгалтерського обліку в/ч 3030 відображена дебіторська заборгованість за ТОВ «Тактичні системи» по контракту від 18.12.2014 №01/18/12-2014 в сумі 1440585,48 гривень.

За результатами проведеної зустрічної звірки станом на 25.03.2015 підтверджено відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Тактичні системи» кредиторської заборгованості в сумі 1440585,48 грн.

Умовами п.9.2 контракту від 18.12.2014 № 1/18/12-2014 визначено, що у разі не виконання або несвоєчасне виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти продавець сплачує замовнику:

за порушення строків виконання зобов'язання продавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Документів, які б засвідчували поставку товарів за контрактом від 18.12.2014 № 01/18/12-2014 станом на 21.04.2014 року до ревізії не надано.

Таким чином, на думку позивача, в/ч 3030 не забезпечено нарахування та стягнення пені з ТОВ «Тактичні системи», що передбачено в п.9.2 контракту від 18.12.2014 № 1/18/12- 2014, чим порушено вимоги ч. 1, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1,2 ст. 193 Господарського Кодексу України, в частині умов виконання господарських зобов'язань та застосування господарських санкцій, в результаті чого в/ч 3030 недоотримано коштів та відповідно доходів на суму 31 692,88 грн, чим нанесено збитків загальному фонду державного бюджету.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року у справі №21-96а15, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Виходячи із обов'язковості висновків Верховного Суду України, вбачається, що у межах спірних правовідносин суду належить встановити факт завдання збитків підконтрольною установою - позивачем та правильність їх розрахунків.

Законодавство у сфері державного фінансового контролю не надає визначення поняттю «збитки», тому за аналогією закону суд вважає за можливе застосувати правові норми, що регулюють подібні правовідносини.

Так, за визначенням частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосовуючи дане визначення до відносин державного фінансового контролю, під збитками суд розуміє втрату активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою внаслідок порушення вимог законодавства.

Як вже зазначалось, сума позовних вимог в цій частині, які позивач вважає завданими збитками, становить 31,69 тис. грн.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що встановлені в рамках ревізії порушення вимог ч. 1, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, в частині умов виконання господарських зобов'язань та застосування господарських санкцій, в результаті чого в/ч 3030 недоотримано коштів та відповідно доходів на суму 31 692,88 грн, чим нанесено збитків загальному фонду державного бюджету відповідачем не спростовані з посиланням на належні та допустимі докази, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що постановою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/5005/16 за позовом в/ч 3030 Національної гвардії України до ТОВ «Тактичні системи» стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 42; ідентифікаційний код 34430475) на користь Військової частини 3030 Національної гвардії України (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 24; ідентифікаційний код 23313859) пеню у розмірі 113 805 (сто тринадцять тисяч вісімсот п'ять) грн 82 коп.; штраф у розмірі 7 202 (сім тисяч двісті дві) грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 815 (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять) грн 13 коп., суд відхиляє, адже відповідно до вказаного рішення суду кошти стягнуто в дохід в/ч 3030, в той час як сума пені має бути стягнута на користь загального фонду державного бюджету.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДФІ в м. Києві доведено обставини, на яких ґрунтуються її вимоги а цій частині, а тому, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 3030 на користь загального фонду державного бюджету - 31,69 тис.грн.

3.В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій