Постанова № 66899555, 29.05.2017, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/597/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

секретаря судового засідання: Михальченко Д.С.,

за участю представників

позивача: Мягкова А.П. (довіреність від 17.05.2017 б/н),

відповідача: Агафонова П.О. (довіреність від 12.05.2017 № 01-8/378),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Екоенергія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 422475,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВ ФСЗІ) до Приватного акціонерного товариства «Екоенергія» (далі - відповідач ПРАТ «Екоенергія») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 422475,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований у ЛОВ ФСЗІ з 12.05.2011 за № 44/129/733. Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування за 2016 рік за формою 10-ПІ.

17.02.2017 позивачем від державної служби зайнятості одержано відповідь на свій запит від 13.02.2017, з якої вбачається, що відповідач щомісяця подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, відмов підприємства у працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не було, але замовлень щодо професійного навчання або підготовки не надходило від роботодавця. Позивач вважає, що відповідач здійснив не всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів, оскільки для виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю (обов'язкові заходи для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю наведені в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів»).

Враховуючи інформацію за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ, згідно з якою у 2016 році відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875), ПРАТ «Екоенергія» нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 422137,32 грн., яку відповідач згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 875 мав сплатити до 15 квітня 2016 року. Оскільки адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути їх з відповідача разом із нарахованою пенею за період з 19.04.2017 по 20.04.2017 в розмірі 337,70 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до матеріалів справи заперечення проти адміністративного позову (т. 1 арк. спр. 59), у яких зазначив, що підприємство щомісячно звітувало Сєвєродонецькому міському центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів за професіями, які вказані у звітах за формою 3-ПН «Про наявність вакансій». Також на виконання приписів Закону, у 2016 році відповідач брав участь у ярмарці вакансій. Відповідач здійснив всі залежні від нього заходи по працевлаштуванню інвалідів: провів роботу з розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу; виконав роботу з підбору, виділенню та створенню робочих місць працевлаштування інвалідів; надавав Державній службі зайнятості необхідну інформацію для організації працевлаштування інвалідів, прийняв участь у заходах з підбору персоналу для працевлаштування на підприємстві інвалідів. Вважає, що твердження позивача про невчинення ряду дій по виконанню нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю безпідставним та необґрунтованим, оскільки ніякими доказами позивач дані доводи не підтверджує. Посилання позивача на той факт, що відповідачем не здійснено замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю, яке підтверджується листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 17.02.2017 № 13/04-484 не може бути свідченням невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, тому що в даному листі зазначається про те, що безробітним особам з інвалідністю була доведена інформація про вакансії на ПРАТ «Екоенергія», але бажаючих працевлаштуватися на підприємство виявлено не було.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство «Екоенергія» відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ 12.05.2011 за № 44/129/733, що підтверджено довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 12.05.2011 № 309 (т. 1 арк. спр. 13).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ПРАТ «Екоенергія» 07.02.2017 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 201 особу, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 4; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 8; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 21212,4; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 105534,33; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - не має (т. 1 арк. спр. 14).

Згідно з розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів позивачем ПРАТ «Екоенергія» нарахована сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 422137,32 грн та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 по 20.04.2017 у сумі 337,70 грн (т. 1 арк. спр. 18).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Продекспорт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ПРАТ «Екоенергія» своєчасно подало до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (т. 1 арк. спр. 14).

У відповідності із Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (в редакції, яка діяла протягом 2016 року), ПРАТ «Екоенергія» протягом 2016 року подавало Сєвєродонецькому міському центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 15.01.2016 (т. 1 арк. спр. 49, 62-65), від 21.03.2016 (т. 1 арк. спр. 50, 66-69), від 27.05.2016 (т. 1 арк. спр. 47, 70-73), від 04.07.2016 (т. 1 арк. спр. 51, 74-77), від 05.09.2016 (т. 1 арк. спр. 48, 78-82), від 04.10.2016 (т. 1 арк. спр. 52, 83-87 ), від 15.11.2016 (т. 1 арк. спр. 53, 88-91), від 08.12.2016 (т. 1 арк. спр. 54, 92-95), в якій зазначало інформацію про наявність місць для працевлаштування інвалідів за посадами - перекладача, техніка, діловода, курєра та комірника.

Листами від 17.02.2017 № 13/04/-484 (т. 1 арк. спр. 16) та від 11.05.2017 № 13/06-1449 (т. 1 арк. спр. 46) Сєвєродонецький міський центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2016 року звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування інвалідів, а також зазначив, що Сєвєродонецьким МЦЗ не направлялись безробітні особи з інвалідністю для укомплектування вказаних вакансій, так як, ПРАТ «Екоенергія» юридично перереєструвалося за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілесова, 20, однак, фактично знаходиться за адресою: м. Алчевськ, вул. Вокзальна, 30, відповідно і місце виконання робіт знаходиться у м. Алчевську (непідконтрольна українській владі територія). Згідно листа ДЦ-01-4473/0/6-16 від 21.06.2016 року - підбір вакансій та направлення на роботу необхідно здійснювати лише щодо ПОУ, які зареєстровані та проводять діяльність на контрольованій українською владою території. А форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництві і праці» від вказаних роботодавців, у разі подання - брати до відома. Протягом 2016 році центром зайнятості проводились різноманітні заходи, в тому числі ярмарки вакансій для інвалідів. 03.06.2016 проведено одну з таких ярмарок, на яку запрошено представників ПРАТ «Екоенергія», але ніхто не з'явився. 09.09.2016 знову проводилась ярмарка, у якій підприємство брало участь. 07.11.2016 ПРАТ «Екоенергія» направлено лист (запрошення) на чергову ярмарку вакансій для інвалідів, але участі ніхто не взяв.

Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Твердження представника позивача про невжиття відповідачем протягом 2016 року всіх обов'язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, наведених в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів», суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ПАТ «Екоенергія» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 94 КАС України покладаються на позивача.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 травня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 червня 2017 року, про що згідно вимог частини четвертої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Екоенергія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 422475,02 грн відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02 червня 2017 року.

Суддя К.О. Пляшкова