Постанова № 66899477, 26.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2017 року 810/1134/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., суддів: Басая О.В., Лапія С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2;

- зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що під час виконання повноважень арбітражного керуючого вона керувалась вимогами чинного законодавства та вживала достатньо заходів щодо задоволення інтересів боржника та кредиторів, що свідчить про добросовісне виконання своїх обов'язків, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до неї дисциплінарних стягнень. При цьому, позивач зауважила, що Міністерством юстиції України при винесені оскаржуваного наказу не було перевірено дотримання Дисциплінарною комісією діючого законодавства при прийняті рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, внаслідок чого не було встановлено порушення Дисциплінарною комісією положень пунктів 7.4, 7.5 та підпункту 7.6.1 пункту 7.6 Порядку контролю, ч. 1 ст. 109 Закону про банкрутство, оскільки при прийняті рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого шляхом видання наказу від 15.02.2017 №412/5, Міністерство юстиції України діяло необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з недотриманням принципів неупередженості, добросовісності та розсудливості.

Відтак, на думку позивача, наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 прийнято з порушенням норм діючого законодавства, внаслідок чого позивач вважає такий наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перевіркою діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2. були встановлені грубі порушення законодавства, а тому ним правомірно прийнято спірне рішення.

Позивач, яка належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Направив на адресу суду письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2013 Міністерством юстиції України на підставі наказу від 03.07.2013 №1318/5 ОСОБА_2 видано Свідоцтво №1367 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ - Жашківський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 36773076) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2

У жовтні 2016 року на адресу Міністерства юстиції України надійшла скарга від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", який є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод", на дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 в ході виконання обов'язків ліквідатора даного підприємства.

З метою дослідження та надання оцінки фактам, викладеним у зазначеній скарзі, у період з 08.12.2016 по 12.12.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області на підставі доручення Міністерства юстиції України від 02.11.2016 №1928/31379-0-33-16/9.4 та посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного від 24.11.2016 №48 було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, предметом перевірки якої є додержання останньою вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень відповідних повноважень у справі №04/5026/803/2012 про банкрутство ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод".

За результатами проведеної перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено Довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 12.12.2016 №32, відповідно до якої комісією попередньо виявлені наступні порушення:

- арбітражним керуючим ОСОБА_2. списання дебіторської заборгованості ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод" здійснено без погодження з комітетом кредиторів банкрута, чим порушено абз. 9 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013) (порушення не підлягає усуненню);

- арбітражним керуючим ОСОБА_2. кошти, що надійшли від продажу заставного майна АТ "Укрексімбанк" розподілені без погодження заставного кредитора, а саме: оплата послуг з охорони в сумі 295630,65 грн., оплата послуг за проведення незалежної експертної оцінки майна в сумі 70000,00 грн., вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - залишок в сумі 843363,80 грн., повернення коштів АТ "Укрексімбанк", сплачених ним як кредитором до фонду авансування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі 395000,00 грн., чим грубо порушено ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013) (порушення не підлягає усуненню).

Не погодившись із довідкою про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 12.12.2016 №32, позивачем було подано до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заперечення щодо виявлених порушень.

В подальшому, Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2. від 21.12.2016 №41 з урахуванням наданих останньою заперечень на Довідку 12.12.2016 №32.

Відповідно до висновків Акту від 21.12.2016 №41 комісією з перевірки було встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_2. кошти, що надійшли від продажу заставного майна АТ "Укрексімбанк" розподілені без погодження заставного кредитора, а саме: оплата послуг з охорони в сумі 295630,65 грн., оплата послуг за проведення незалежної експертної оцінки майна в сумі 70000,00 грн., вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - залишок в сумі 843363,80 грн., повернення коштів АТ "Укрексімбанк", сплачених ним як кредитором до фонду авансування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі 395000,00 грн., чим грубо порушено ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013).

Також, у Акті зазначено, що за результатами перевірки виявлено порушення, яке є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень.

На підставі вищезазначеного Акту Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області листом від 26.12.2016 №11495/5/0-16 до Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України була внесена пропозиція щодо внесення на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

У січні 2017 року Департаментом з питань судової роботи та банкрутства на розгляд Дисциплінарної комісії було внесене подання від 04.01.2017 №882 про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення.

24 січня 2017 року відбулося засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до порядку денного якого було включено питання щодо розгляду подання №882 від 04.01.2017 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення на підставі листа Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.12.2016 №11495/5/0-16.

На засіданні Дисциплінарної комісії арбітражним керуючим ОСОБА_2. членам комісії були надані пояснення та заперечення стосовно виявлених під час проведення позапланової невиїзної перевірки її діяльності, як ліквідатора ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод", які свідчать про відсутність в її діях порушень, викладених в Акті перевірки.

За результатами розгляду подання від 04.01.2017 №882, заслуховування пояснень арбітражного керуючого та вивчення матеріалів перевірки Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва № 1367 від 23.07.2013 року про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2.; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 24.01.2017 №654 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення прав на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 24.01.2017 №55/01/17, анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1367 від 23.07.2013, видане ОСОБА_2.

Вважаючи свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Положеннями частин 4, 6 статті 108 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та або визнання його банкрутом" дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

На виконання положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та або визнання його банкрутом" Наказом Міністерства юстиції України 27.06.2013 №1284/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Порядок №1284/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за №1113/23645.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку №1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Абзацом 3 пункту 2.6. Порядку №1284/5 передбачено, що підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

Відповідно до пунктів 7.4 та 7.6 Порядку №1284/5 дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

За правилами п. 7.6.2 Порядку №1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

У відповідності до абз. 2 п. 4 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013 №181/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.01.2013 за № 112/22644 (далі - Положення), Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

Пунктом 15 Положення передбачено, що на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання.

Як вбачається з п. 23 Положення розгляд заяв, скарг щодо діяльності арбітражного керуючого, подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, матеріали перевірки структурного підрозділу щодо оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражного керуючого, на засіданні Комісії починається із заслуховування доповіді члена Комісії, який попередньо за дорученням голови Комісії вивчав такі заяву, скаргу, подання, матеріали перевірки, після чого заслуховуються присутні на засіданні Комісії інші її члени, арбітражний керуючий, заявник та скаржник, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи.

Згідно з п. 24 Положення під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.

Пунктом 25 Положення передбачено, що за результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; ініціювання проведення структурним підрозділом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, якщо із заяви або скарги вбачається необхідність проведення додаткового контролю тощо.

Відповідно до п. 28 Положення структурний підрозділ шляхом надіслання листа за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у п'ятиденний строк з дня надходження відповідного протоколу засідання Комісії повідомляє заявника про прийняте Комісією рішення за результатом розгляду заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Як було встановлено судом, підставою для накладення на позивача стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) слугував висновок про те, що ним допущено грубе порушення законодавства під час виконання повноважень у справі №04/5026/803/2012 про банкрутство ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод".

Згідно з висновками Акта перевірки від 21.12.2016 №41, арбітражним керуючим ОСОБА_2. кошти, що надійшли від продажу заставного майна АТ "Укрексімбанк" розподілені без погодження заставного кредитора, а саме: оплата послуг з охорони в сумі 295630,65 грн., оплата послуг за проведення незалежної експертної оцінки майна в сумі 70000,00 грн., вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - залишок в сумі 843363,80 грн., повернення коштів АТ "Укрексімбанк", сплачених ним як кредитором до фонду авансування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі 395000,00 грн., чим грубо порушено ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013).

Надаючи оцінку таким висновкам, суд виходить з такого.

Як вбачається із заперечень відповідача, на його думку, при позаплановій перевірці, яка проводилась Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області в період з 23.12.2015 по 25.12.2015 розглядалось інше питання, ніж порушення черговості задоволення вимог кредиторів банкрута, що було предметом перевірки Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в грудні 2016 року,а тому відповідач вважає, що повторної перевірки одного й того ж питання не відбулося.

Однак, з такими доводами суд не погоджується у зв'язку з наступним.

Як вбачається з Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 25.12.2015 №31, складеної Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області, то в ній зазначено, що "враховуючи, що раніше проведеними перевірками не досліджено питання щодо розподілу коштів, отриманих від реалізації майна банкрута та дотримання черговості задоволення вимог кредиторів, комісією здійснено перевірку саме цих питань...".

Також, зі змісту вказаної Довідки від 25.12.2015 №31 вбачається, що в ній (стр. 8 - 10) досліджуються конкретні суми, які надійшли від продажу майна підприємства-банкрута, в тому числі і заставного, та законність їх розподілу відповідно до черговості, а саме: витрати, пов'язані із збереженням майнових активів (оплата охорони) - 295630,65 гри.; витрати ліквідатора, пов'язані з проведенням оцінки майна - 70000,00 грн.; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - 843363,80 грн.

Крім того, в зазначеній Довідці від 25.12.2015 №31 (стр. 10) наведений висновок комісії, згідно якого комісія дійшла висновку, що дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 в частині розподілу коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод" відповідають чинному законодавству.

Таким чином, з наведеного слідує, що питання, яке досліджувалося Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області під час позапланової невиїзної перевірки в період з 08.12.2016 по 12.12.2016 було вже попередньо детально розглянуто та досліджено Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області під час позапланової перевірки, яка проводилась в грудні 2015 року та з даного питання був зроблений висновок комісії про відсутність в діях арбітражного керуючого ОСОБА_2 порушень законодавства.

Частиною першою статті 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається.

Відтак, судом встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області було порушено вимоги ч. 1 ст. 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки повторна перевірка з одного й того ж питання не допускається.

Однак, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих при розгляді подання №882 від 04.01.2017 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення на підставі листа Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.12.2016 №11495/5/0-16 даний факт не було досліджено.

Щодо строку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що порушення, яке було встановлено під час перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області, є триваючим, а тому строк, який визначений ст. 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при вирішенні питання щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача не застосовуються.

Однак, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що на сьогодні в чинному законодавстві немає поняття "триваюче правопорушення", однак Міністерство юстиції України у листі від 01.12.2003 №22-34-1465 надає роз'яснення, що під цим слід розуміти.

Так, у листі зазначається, що продовжуваним адміністративним проступком називають низку ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими самими суб'єктами, засобами дії і які становлять у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна).

А триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, нереєстрація за місцем фактичного проживання), що припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

При цьому, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, і далі перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває значний час, і весь цей час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зокрема, в листі Міндоходів від 13.05.2013 №1101/Н/99-99-15-04-01-14 зазначено, що до адмінправопорушень, які мають разовий характер, належать: несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів тощо.

На підставі вищенаведеного, вбачається, що дії по перерахуванню грошових коштів платіжними дорученнями та виплата заробітної плати, які були здійснені арбітражним керуючим, мають конкретні дати і не можуть бути триваючим правопорушенням.

Як вбачається з документів, які були надані для проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражним керуючим до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, розподіл коштів, отриманих від продажу майна, а саме: оплата послуг з охорони в сумі 295630,65 грн., оплата послуг за проведення незалежної експертної оцінки в сумі 70000,00 грн., вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками банкрута - залишок в сумі 843363,80 грн., повернення коштів АТ "Укрексімбанк", сплачених ним як кредитором до фонду авансування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі 395000,00 грн. здійснювалися арбітражним керуючим відповідно 09 жовтня 2015 року, виплата заробітної плати - 12-13 жовтня 2015 року та повернення коштів АТ "Укрексімбанку" 25 грудня 2015 року, що підтверджується відповідними банківськими документами (платіжними дорученнями та банківськими виписками з ліквідаційного рахунку).

Отже, з наведеного слідує, що строк від здійснення перерахування грошових коштів ліквідатором до моменту прийняття рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення (24.01.2017) перевищив один рік, а відтак Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих порушено строк накладення дисциплінарного стягнення, визначеного ст. 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо встановленого порушення позивачем вимог ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, Законом не передбачено покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення за рахунок інших коштів, ніж від реалізації цього заставного майна. За таких обставин, відшкодування підтверджених витрат, пов'язаних з утриманням та реалізацією заставного майна здійснюється з коштів, отриманих від його продажу.

Дана правова позиція викладена міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2016 по справі №5021/2737/2011, в якій зазначено, що кошти, які залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. Таким чином, Законом не передбачено покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення за рахунок інших коштів, ніж від реалізації цього заставного майна. За таких обставин, відшкодування підтверджених витрат, пов'язаних з утриманням та реалізацією заставного майна здійснюється з коштів, отриманих від його продажу.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена також в Постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2016 по справі №5023/2911/12.

Суд звертає увагу на те, що питання оплати послуг по охороні майна та проведенню незалежної експертної оцінки майна банкрута було розглянуто та ухвалено на комітеті кредиторів ТОВ "ВІГ - Жашківський цукровий завод" ще 20.08.2014, участь в якому приймав також заставний кредитор АТ "Укрексімбанк", а також затверджені ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.09.2014, що підтверджується протоколом зборів комітету кредиторів та зазначеними ухвалами Господарського суду Черкаської області.

АТ "Укрексімбанк" - кредитор, вимоги якого забезпечені, здійснював одноособово фінансування фонду витрат в ліквідаційній процедурі, оскільки майже все майно банкрута знаходилось в заставі даного кредитора. Банк здійснив авансування витрат лише частково, а даючи згоду на створення та фінансування фонду, він взяв на себе зобов'язання забезпечити повне фінансування витрат, які були визначені на комітеті кредиторів.

Отже, з наведеного слідує, що ліквідатором правомірно були направлені кошти, отримані від продажу заставного майна на погашення послуг з охорони заставного майна та послуг з проведення оцінки заставного майна, що передбачено вищезазначеною нормою Закону про банкрутство.

Що стосується повернення Банку суми 395000,00 грн., яка була направлена ним до фонду авансування витрат, то АТ "Укрексімбанк" надав згоду на формування та фінансування фонду авансування витрат з умовою, що виділені ним кошти будуть йому повернуті з реалізації майна банкрута. А відтак, отримання у нього додаткового погодження для повернення йому коштів є недоцільним, так як дане питання було узгоджене із заставним кредитором до початку авансування ним грошових коштів.

Вимоги щодо погашення заборгованості із заробітної плати в сумі 843363,80 грн. були погашені у відповідності до вимог закону України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця" від 19.10.2005 №2996-ІV.

Так, Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця" від 19.10.2005 №2996-ІV постановлено Ратифікувати Конвенцію Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, прийняту на 79-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 23 червня 1992 року, з такою заявою: "Україна бере на себе зобов'язання, які випливають із частини II цієї Конвенції, що передбачає захист вимог працівників за допомогою надання привілею".

Частиною II даної Конвенції, зокрема, статтею 5 передбачено, що у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових відносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частка.

Ранг привілею визначається статтею 8 даної Конвенції, яка передбачає, що "Національні закони або підзаконні акти надають вимогам працівників вищий ранг привілею порівняно з більшістю інших привілейованих вимог, зокрема з вимогами держави та системи соціального забезпечення".

Вищезазначена Конвенція передбачає, що привілеї працівників щодо виплати заробітної плати є вищими ніж привілейовані вимоги інших кредиторів (в тому числі і вимоги держави).

Таким чином, виплата заборгованості по заробітній платі з коштів, які надійшли від продажу заставного майна та які направляються на погашення привілейованого кредитора, є цілком законною та такою, що відповідає положенням вищезазначеної Конвенції.

В даному випадку ці вимоги мають вищий ранг привілею, зокрема з вимогами держави та системи соціального забезпечення, а отже і погашення їх повинно відбуватися без будь-яких додаткових умов чи погоджень.

Частиною дев'ятою статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013) передбачено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

У той же час, даною статтею не передбачено обов'язку ліквідатора погоджувати розподілення коштів, які надійшли від продажу майна банкрута (в тому числі і заставного) із заставним кредитором.

Отже, з наведеного слідує, що ліквідатором правомірно були погашені витрати, пов'язані з збереженням (послуги охорони) та продажем (послуги по оцінці) предмета забезпечення у відповідності до пункту 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній від 19.01.2013) з коштів, отриманих від продажу заставного майна, а тому висновок про порушення позивачем як ліквідатором частини дев'ятої статті 45 Закону про банкрутство є помилковим та таким, що не відповідає матеріалам та обставинам справи.

Пунктом 24 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013 №181/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.01.2013 за № 112/22644, визначено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.

Однак, суд звертає увагу на те, що в рішенні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформленого протоколом засідання комісії №55/01/17 від 24.01.2017 (пункт 18 порядку денного), не зазначено в чому саме полягає вина позивача, не визначено її ступінь, а також тяжкість порушення, не наведено підстав, з яких не були враховані пояснення, надані позивачем, не зазначено за які саме проступки притягається до дисциплінарної відповідальності позивач, тобто комісією при винесені рішення про застосування дисциплінарного стягнення не надано жодної оцінки діям позивача та не здійснено перевірки відповідності висновків Акту перевірки вимогам законодавства.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Міністерством юстиції України при винесені оскаржуваного наказу не було перевірено дотримання Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих діючого законодавства при прийняті рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Внаслідок чого Міністерством юстиції України не було встановлено порушення Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих положень пунктів 7.4, 7.5 та підпункту 7.6.1 пункту 7.6. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.06.2013 №1284/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за №1113/23645, ч. 1 ст. 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки Міністерство юстиції України при прийнятті рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого шляхом видання наказу від 15.02.2017 №412/5 діяло необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з недотриманням принципів неупередженості, добросовісності та розсудливості.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 прийнято з порушенням норм діючого законодавства, внаслідок чого він підлягаю визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 97 КАС України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 97, 128, 159-163, 167, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2.

3.Зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №412/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Щавінський В.Р.

Судді: Басай О.В.

Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 травня 2017 р.