Постанова № 66899445, 28.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року 810/1704/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.11.2015 №125110010/2015/010183/2, від 16.11.2015 №125110010/2015/010179/2, від 23.11.2015 №125110010/2015/010200/2, від 23.11.2015 №125110010/2015/010205/2.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, відповідач не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, прийняв оскаржуване рішення та картку відмови. Вважає, що за таких умов, у відповідача були відсутні правові підстави вимагати (пропонувати) подання додаткових документів, не приймати митну декларацію, відмовляти у митному оформленні товару та приймати рішення про коригування митної вартості товарів. У зв'язку із зазначеним, просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час здійснення митного контролю у Митниці виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності та не містили всі складові митної вартості, внаслідок чого визначення митної вартості імпортованого Товариством товару за шостим (резервним) методом вважає законним. У зв'язку з вищевикладеним вважає, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними, винесені Митницею з дотриманням вимог чинного законодавства, крім цього підстави, які стали причиною відмови в митному оформленні, є цілком обґрунтованими.

13 жовтня 2016 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21970190 від 27.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" зареєстроване як юридична особа з 02.12.2002.

26 грудня 2013 року між позивачем та "Danish Crown A/S" (Данія) був укладений контракт купівлі-продажу товарів №182, на виконання вимог якого Товариство імпортувало в Україну товар, а саме свиняча печінка морожена, код УКТЗЕД 0206410000, виробник Danish Crown A/S (далі - Товар).

Товариством були подані до Митниці наступні митні декларації (форма МД-2), у графі 44 яких зазначено документи, що додаються для підтвердження визначеної в них позивачем митної вартості товару, а саме:

- №125110010/2015/181079 від 16.11.2015 (графа 44 МД-2: СМR від 11.11.2015 №16867947; довідка про вартість транспортних послуг від 11.11.2015 №182-499; інвойс від 11.11.2015 №1210612626; страховий поліс від 12.11.2015 №6802; контракт від 26.12.2013 №182; додаткові угоди до контракту від 02.06.2014 №1, від 10.06.2014 №2, від 04.07.2014 №3; договір перевезення від 10.06.2010 №L-228; додаткові угоди до договору перевезення від 28.12.2012 №1, від 27.12.2013 №2, від 28.08.2015 №3; рахунок на оплату транспортних послуг від 12.11.2015 №009407; заявка на перевезення від 01.11.2015 №182-499; договір страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611);

- №125110010/2015/181076 від 16.11.2015 (графа 44 МД-2: СМR від 12.11.2015 №16867947; довідка про вартість транспортних послуг від 12.11.2015 №182-500; інвойс від 12.11.2015 №1210613994; страховий поліс від 12.11.2015 №6803; контракт від 26.12.2013 №182; додаткові угоди до контракту від 02.06.2014 №1, від 10.06.2014 №2, від 04.07.2014 №3; договір перевезення від 10.06.2010 №L-228; додаткові угоди до договору перевезення від 28.12.2012 №1, від 27.12.2013 №2, від 28.08.2015 №3; рахунок на оплату транспортних послуг від 12.11.2015 №009406; заявка на перевезення від 06.11.2015 №182-499; повідомлення від 12.11.2015 №121115/1; договір страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611; додаткові угоди до договору страхування від 15.04.2014 №1, від 01.12.2014 №2, від 31.07.2015 №3);

- №125110010/2015/181170 від 23.11.2015 (графа 44 МД-2: СМR від 18.11.2015 №16867959; довідка про вартість транспортних послуг від 18.11.2015 №182-501; інвойс від 18.11.2015 №1210622565; страховий поліс від 19.11.2015 №6929; контракт від 26.12.2013 №182; додаткові угоди до контракту від 02.06.2014 №1, від 10.06.2014 №2, від 04.07.2014 №3; договір перевезення від 10.06.2010 №L-228; додаткові угоди до договору перевезення від 28.12.2012 №1, від 27.12.2013 №2, від 28.08.2015 №3; рахунок на оплату транспортних послуг від 18.11.2015 №009590; повідомлення від 19.11.2015 №191115/1; договір страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611; додаткові угоди до договору страхування від 15.04.2014 №1, від 01.12.2014 №2, від 31.07.2015 №3);

- №125110010/2015/181189 від 23.10.2015 (графа 44 МД-2: СМR від 18.11.2015 №16867963; довідка про вартість транспортних послуг від 19.11.2015 №182-502; інвойс від 18.11.2015 №1210622705; страховий поліс від 19.11.2015 №6930; контракт від 26.12.2013 №182; додаткові угоди до контракту від 02.06.2014 №1, від 10.06.2014 №2, від 04.07.2014 №3; договір перевезення від 10.06.2010 №L-228; додаткові угоди до договору перевезення від 28.12.2012 №1, від 27.12.2013 №2, від 08.09.2011 б/н).

Митницею, під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, подані Товариством на виконання вимог частини 2 статті 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.

У зв'язку з цим відповідачем надсилались електронні повідомлення Товариству з текстом: "оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу ДФС зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- якщо рахунок сплачено, - банківська платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікація ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експидеційні витрати ".

На виконання вимог Митниці, Товариством направлено листи, з якими подано додаткові документи, а саме: прас-лист "Danish Crown A/S" №б/н від 12.11.2015, комерційна пропозиція "Danish Crown A/S" №б/н від 12.11.2015 (до МД №125110010/2015/181076); прас-лист "Danish Crown A/S" №б/н від 12.11.2015, комерційна пропозиція "Danish Crown A/S" №б/н від 12.11.2015; 15DK0056002BC32C97 від 18.11.2015; рахунок на перевезення №009591 від 19.11.2015 (до МД №125110010/2015/181189); прас-лист "Danish Crown A/S" №б/н від 12.11.2015, комерційна пропозиція "Danish Crown A/S" №б/н від 12.11.2015 (до МД №25110010/2015/181170).

Проте, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: від 16.11.2015 №125110010/2015/010183/2, від 16.11.2015 №125110010/2015/010179/2, від 23.11.2015 №125110010/2015/010200/2, від 23.11.2015 №125110010/2015/010205/2, якими митна вартість товару була збільшена і відповідно збільшений розмір мита та ПДВ на суму 42 771, 24 грн.

Після прийняття Митницею вказаних рішень про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, Товариством були подані нові МД із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів.

Товариство, не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України (далі -МК), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини другої статті 53 МК, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом, на виконання вимог частини другої статті 53 МК, Товариством подавались документи, які мають підтверджувати митну вартість товарів, однак вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме до МД №125110010/2015/181076 від 16.11.2015 на підтвердження вартості транспортування товару, яка є складовою визначення митної вартості товарі, надано довідку про вартість транспортних послуг від 12.11.2015 №182-500 (заказ №182_500), однак з рахунку на оплату транспортних послуг від 12.11.2015 №009406 випливає, що він складений згідно договору-заявки №009406 від 10.11.2015. Аналогічна ситуація прослідковується в поданих документах на підтвердження вартості транспортування товару за МД: №125110010/2015/181079 від 16.11.2015; №125110010/2015/181170 від 23.11.2015; №125110010/2015/181189 від 23.10.2015.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих Товариством до МД документів, які можуть оцінюватись як підтвердження вартості транспортування товару, та які безпосередньо стосуються декларованого товару, є лише довідки про вартість транспортних послуг.

Окрім цього, необхідно зазначити, що довідки про транспортні витрати не є документами, які підтверджують транспортні витрати у розумінні пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки не є первинними документами, що посвідчують господарську операцію.

До такого ж висновку неодноразово приходив Вищий адміністративний суд при розгляді аналогічних спорів (ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 №К-31192/10, ухвали Вищого адміністративного суду від 13.08.2015 №К/800/49733/14, від 15.09.2015 №К/800/26249/15, від 18.08.2015 №К/800/30277/15, від 29.10.2014 №К/800/1470/14, від 11.02.2015 №К/800/19563/14, від 16.04.2015 №К/800/30730/14, від 10.03.2015 №К/9991/58875/12, постанови Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 №К/800/63298/14, від 25.08.2015 №К/800/16841/15).

Разом з тим, за умовами договору перевезення від 10.06.2010 №L-228, вартість послуг з транспортування зазначається у заявці, що є невід'ємною частиною цього договору (п.5.1, 3.1). Платежі за транспортування здійснюються на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт та виставленого рахунку. Датою фактичного надання послуг є дата підписання акта виконаних робіт (послу) (п.5.6). У спірному випадку акта виконаних робіт до митниці надано не було.

Додана до МД №125110010/2015/181079 від 16.11.2015 для митного оформлення заявка на перевезення від 11.11.2015 №182-499 не відповідає тій, що вказана у рахунку на оплату послуг від 12.11.2015 №009407 (заявка від 10.11.2015 №009407).

Судом встановлено, що між Товариством та ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна" укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, відповідно до пункту 3.1 якого страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення.

Ураховуючи, що до страхової суми, на підставі якої здійснюється розрахунок страхової премії, Товариством включено суми непідтверджених належним чином транспортних витрат, суд приходить до висновку, що страхові витрати, які є складовою визначення митної вартості товарів, також не були підтверджені при митному оформленні товару.

Підпунктом 3.6.1 пункту 3 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 встановлено, що страховий тариф становить 0,2% від страхової суми по кожному перевезенню.

Із доданих до МД страхових полісів від 12.11.2015 №6802, від 12.11.2015 №6803, від 19.11.2015 №6929, від 19.11.2015 №6930, судом встановлено, що відповідно до додаткових угод від 15.04.2014 №1, від 01.12.2014 №2, від 31.07.2015 №3 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 позивачем здійснювався розрахунок страхової премії за тарифом 16%, однак вказані додаткові угоди були надані лише до МД №125110010/2015/181076 від16.11.2015 та МД №125110010/2015/181170 від 23.11.2015.

При цьому, підпункти 4.1, 4.2, 4.4 пункту 4 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 свідчать, що зазначена у полісі страхова премія не є кінцевою, оскільки фактична страхова премія оплачується за виставленими страховиком рахунками-фактурами, які до митного оформлення Товариством не надавались.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість сумніву у заявленій позивачем митної вартості та розміру товару, оскільки документи, подані Товариством на виконання вимог частини другої статті 53 МК, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною шостою статті 53 МК встановлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Також, статтею 54 МК передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Ураховуючи те, що декларантом за поданими МД було самостійно обрано основний метод визначення митної вартості (за ціною договору), а надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару, на виконання вимог частини третьої статті 53 МК декларанту для підтвердження заявленої митної вартості Митницею правомірно надіслано в електронному вигляді вимоги про надання додаткових документів.

Згідно з частиною першою статті 266 МК, декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Як встановлено судом, листами від 16.11.2015 вих. №2474, від 23.11.2015 вих. №2579, від 23.11.2015 вих. №2577 позивачем додатково було надано прайс-листи та комерційні пропозиції щодо спірних товарів. Інших витребуваних документів Позивачем до митниці не надано, мотивуючи це їх відсутністю.

Відповідно до частини другої статті 58 МК, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з статтею 55 МК, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 МК, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Отже, оскільки позивачем станом на дату прийняття рішення про коригування митної вартості документів які б спростували вказані розбіжності до Митниці надано не було, натомість було повідомлено про неможливість такого надання, відповідачем правомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Що стосується послідовного застосування Митницею методів визначення митної вартості, суд вражає за необхідне зазначити наступне.

Основний метод (ст.58 МК - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Другорядний метод 2а (ст.59 МК - за ціною договору щодо ідентичних товарів). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В спірному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Другорядний метод 2б (ст.60 МК - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 МК, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, - що й оцінювані товари.

В даному випадку у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.

Другорядний метод 2в (ст.62 МК - на основі віднімання вартості). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених статтею 62 МК.

У митного органу і декларанта відсутня вищезазначена інформація, тому застосування вказаного методу було неможливим. Для застосування вказаного методу усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, чого у спірному випадку немає. Декларантом Позивача не надавалось калькуляції виробника товару.

Другорядний метод 2г (ст.63 МК - на основі додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Така інформація не надана Товариством, митний орган також не має вказаної інформації щодо складових вартості, тому використання вказаного методу неможливе.

Другорядний метод 2г (ст.64 МК - резервний метод). У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Судом встановлено, що джерелами інформації, використаними Митницею для визначення вартості товару в рішеннях корегування митної вартості товарів, які оскаржуються, були МД від 04.08.2015 №100260002/2015/173059, №100260002/2015/173060, що спростовує доводи позивача про не зазначення відповідачем в оскаржених рішеннях докладної інформації про такі джерела.

При цьому, митна вартість за МД від 04.08.2015 №№ 100260002/2015/173059, 100260002/2015/173060 є визнаною/визначеною митницею, що відповідає частини другої статті 64 МК, відповідно до якої митна вартість має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Ураховуючи вказане, застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

Згідно з частиною четвертою статті 57 МК, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначеної норми приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Варто зазначити, що відповідно до частини шостої статті 55 МК, консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимог позивачем не було заявлено, суд приходить до висновку, що в спірному випадку консультації проводились, оскільки у графі 33 оскаржуваних рішень міститься відповідний запис.

А також, враховуючи те, що позивачем направлялись листи від 16.11.2015 вих. №2474, від 23.11.2015 вих. №2579, від 23.11.2015 вих. №2577, якими додатково було надано прайс-листи та комерційні пропозиції, тобто вчинялись заходи щодо надання витребуваних документів, твердження позивача про відсутність проведення консультацій є хибним.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 цього ж Кодексу визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, спростованих доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.