Ухвала суду № 66886816, 02.06.2017, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1486/17

Провадження № 1-кп/323/109/17

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

02.06.2017 м. Оріхів

07.06.2017

10:40

Колегія суддів Оріхівського районного суду Запорізької області у складі

головуючого судді - Мінаєва М.М.,

суддів - Гуцал О.П., Смоковича М.В.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

прокурора - Казьміренко В.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

перекладача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, не працевлаштованого, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч.3 ст.15, п. п. 1,6,12 ч.2 ст.115, ч. 2 ст. 28, ст.348, ч. ч.3,4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 Федерації, громадянина ОСОБА_5 Федерації, неодруженого, не працевлаштований, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: ОСОБА_5 Федерація, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч.3 ст.15, п. п. 1,6,12 ч. 2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

26.05.2017 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшло для розгляду вказане кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а також що підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, - відсутні.

Крім того, прокурор в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо обох обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою на наступні 60 днів.

Потерпілі в підготовче судове засідання не зявились, подавши письмові заяви про його проведення без їх участі.

Захисник ОСОБА_3 проти продовження тримання під вартою обвинувачених не заперечував, однак заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Клопотання захисника обґрунтовується тим, що, на його думку, фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, викладені не конкретно і не точно, що полягає в тому, що: в обвинувальному акті згадуються особи, яким обвинувачення не предявлене, а матеріали щодо них виділені в окреме провадження; неповно викладені обставини вчинення розбійного нападу на відділення ПАТ «ОСОБА_6 Аваль», саме обвинувачення не узгоджується із зібраними доказами; час вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не узгоджується з підозрою, про яку було йому повідомлено за цим епізодом; не конкретизовані та не індивідуалізовані відомості про участь обвинувачених у розбійному нападі на автомобіль банківської установи 15.07.2016 року (хто з чого куди і скільки вчинив пострілів). Крім того, захисник послався на те, що в обвинувальному акті містяться відомості про судові витрати в цілому по даному кримінальному провадженню, без індивідуалізації того, які саме витрати були понесені для доказування вини кожного з обвинувачених. Також захисник послався на недоліки Реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту по даному кримінальному провадженню, які полягають у відсутності реквізитів деяких з процесуальних рішень, що приймались на досудовому розслідуванні, і, зокрема, ухвал слідчого судді про проведення негласних слідчих (розшукових дій).

На переконання захисника, вказані недоліки обвинувального акту свідчать про те, що він був складений без урахування вимог КПК України, що у підсумку означає порушення права обвинувачених на захист та не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у його Рішеннях у справах «Абрамян проти Росії», «Камінські проти Австрії», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Маттоціа проти Італії» тощо.

Обвинувачений ОСОБА_1 спочатку проти продовження тримання його під вартою заперечував, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та завіривши суд про готовність зявлятись за викликом. Проти призначення судового розгляду даного кримінального провадження заперечував, підтримавши клопотання свого захисника про повернення обвинувального акту. Однак врешті-решт ОСОБА_1 просив, у разі залишення його під вартою, залишити його у Запорізькому слідчому ізоляторі.

Обвинувачений ОСОБА_2 клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору підтримав, але проти продовження строку тримання його під вартою не заперечував та просив залишити його у Запорізькому слідчому ізоляторі, посилаючись на те, що в цій установі він може отримати необхідну йому медичну допомогу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, а кримінальне провадження підсудне Оріхівському районному суду Запорізької області та може бути призначене до судового розгляду.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Клопотання захисника ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту прокурору колегія суддів відхиляє з тих підстав, що воно не містить посилань на відсутність в обвинувальному акті тих чи інших відомостей, обовязковість яких передбачена у ст. 291 КПК України. Доводи захисника зводяться до його незгоди з конкретними формулюваннями та викладом фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, а також стосуються оцінки правильності обвинувачення з точки зору його законності, обґрунтованості та доведеності.

Разом з тим під час підготовчого провадження суд не має права й позбавлений відповідних процесуальних механізмів для оцінки обґрунтованості обвинувачення, правильності кримінально-правової кваліфікації, доведеності чи недоведеності тих чи інших обставин. Неповнота та неконкретність обвинувачення, наявність чи відсутність процесуальних порушень під час проведення досудового розслідування, в том числі порушень права обвинувачених на захист, так само як й оцінка доказів за критеріями належності та допустимості, можуть бути предметом уваги суду виключно під час судового розгляду кримінального провадження та при ухваленні вироку.

Так само колегія не погоджується з доводами захисника про необхідність повернення обвинувального акту через недоліки в реєстрі матеріалів досудового розслідування та неправильне, на думку сторони захисту, викладення відомостей про судові витрати по даному кримінальному провадженню, оскільки відповідні відомості можуть бути перевірені лише під час судового розгляду.

Таким чином, колегія не вбачає в обвинувальному акті та доданих до нього матеріалах таких недоліків, які б перешкоджали призначенню провадження до судового розгляду та не могли б бути усунуті в подальшому.

Вирішуючи по суті клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених у даному кримінальному провадженні, колегія виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Клопотання прокурора щодо ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що ця особа обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя та здоровя людини, власності та громадської безпеки, а саме розбійних нападів на відділення банків, посяганні на життя працівників правоохоронного органу, бандитизмі, замаху на вбивство; при цьому вказані злочини вчинялись за попередньою змовою групою осіб та у складі стійкого злочинного угруповання, із застосуванням вогнепальної зброї. У звязку з цим існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_1, усвідомлюючи характер та міру покарання, яке йому загрожує (аж до довічного позбавлення волі), у разі звільнення з-під варти може вжити заходів щодо ухилення від суду, впливу на свідків та потерпілих по даному кримінальному провадженню. Крім того, на думку прокурора, існує також ризик того, що у разі звільнення з-під варти обвинувачений ОСОБА_1 може вдатись до вчинення інших злочинів, на що вказує його попередня протиправна поведінка.

Аналогічним чином обґрунтовується й клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, який, крім іншого, є громадянином ОСОБА_5 Федерації, не має зареєстрованого місця проживання та місця роботи на території України, а тому у разі звільнення з-під варти може легко ухились від суду.

Суд бере до уваги, що раніше ухвалені судові рішення про обрання та продовження запобіжного заходу в виді тримання вартою відносно обвинувачених дійсно ґрунтувались на тому, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України. Крім того, слідчі судді брали до уваги тяжкість обвинувачення та інші обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.

Колегія виходить з того, що станом на час обрання щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто при проведенні досудового розслідування, наявність наведених вище ризиків була очевидною з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченим.

Також колегія зауважує, що, з огляду на практику Європейського Суду з прав людини та норми чинного КПК України, ані тяжкість обвинувачення, ані невизнання обвинуваченим вини, ані відсутність роботи або сімї не є достатніми підставами вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Той факт, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження обвинувачені знаходились під вартою майже одинадцять місяців, зобовязує суд переглянути підстави, з яких до обвинувачених був застосований даний запобіжний захід, з урахуванням часу, який минув.

Такий висновок ґрунтується на положеннях практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд), яка визнається в Україні джерелом права. Зокрема, згідно усталених правових позицій Суду, ризики перешкоджання нормальному відправленню судочинства та тиску на свідків можуть бути визнані на початкових стадіях процесу (Рішення Суду у справі «Яжинський проти Польщі»), однак з плином часу інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою, оскільки за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Рішення Суду у справі «Клоот проти Бельгії»).

Водночас Судом сформульовані висновки, які за певних умов допускають тривале тримання під вартою, яке не буде вважатись порушенням права людини на свободу в розумінні ст. 5 Конвенції.

Зокрема, за практикою Суду, серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

Також Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними звязками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja v. Estonia (Сулаоя проти Естонії), § 64). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v. Austria (Ноймайстер проти Австрії), § 10).

Як свідчить зміст клопотання прокурора, обвинувачені були затримані працівниками правоохоронних органів безпосередньо під час вчинення ними особливо тяжкого злочину із застосуванням вогнепальної зброї, а сам злочин був припинений лише із втручанням працівників правоохоронних органів. Усвідомлення суворості покарання, яке їм може загрожувати, вказує на існування очевидного ризику ухилення обвинувачених від суду та вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Показання потерпілих та свідків під час судового розгляду цього провадження ще не до досліджені й не зафіксовані, через що існує очевидний ризик впливу на вказаних осіб з боку обвинувачених у разі їх звільнення з-під варти.

Колегія виходить з того, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення даного кримінального провадження має бути дотриманий баланс між особистими правами та свободами громадян та суспільним інтересом щодо забезпечення громадської порядку, безпеки життя, здоровя та власності фізичних осіб, майна юридичних осіб.

З огляду на обставини провадження, дотримання зазначеного балансу вимагає продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на ступінь небезпеки, яку вони можуть становити для суспільства, а ризики, які були раніше підставою для обрання щодо них цього запобіжного заходу, - не зменшились та не припинили своє існування.

У звязку з чим колегія суддів враховує також думку обвинувачених, які не заперечували проти продовження строку тримання під вартою, та вважає, що раніше обраний відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має бути продовжений у встановлених процесуальним законом межах, як єдиний необхідний та достатній засіб забезпечення дотримання ним процесуальних обов'язків під час судового провадження.

Оскільки вказані особи обвинувачуються у вчиненні злочинів, повязаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України колегія суддів вважає за можливе не визначати розмір застави як умови звільнення обвинувачених з-під варти.

Крім того, колегія бере до уваги, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, після відповідного розяснення, не скористались правом на розгляд кримінального провадження щодо них судом присяжних, а тому судовий розгляд має бути призначений у складі трьох професійних суддів.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 314, 315, 372, 376 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту прокурору залишити без задоволення.

Кримінальне провадження, внесене за № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 257, ч.3 ст.15, п. п. 1,6,12 ч.2 ст.115, ч. 2 ст. 28, ст.348, ч. ч.3,4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 257, ч.3 ст.15, п.п. 1,6,12 ч. 2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, призначити до судового розгляду у залі судових засідань Оріхівського районного суду Запорізької області за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Травнева,23, на 10 год. 40 хв. 07.06.2017 року.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювати у складі трьох професійних суддів.

Клопотання прокурора Казьміренко М.В. про продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою задовольнити.

Продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на наступні шістдесят днів починаючи з 02 червня 2017 року і по 31 липня 2017 року включно.

Продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на наступні шістдесят днів починаючи з 02 червня 2017 року і по 31 липня 2017 року включно.

Залишити обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Запорізькому слідчому ізоляторі.

Визначити наступний склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_7, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх захисник, адвокат ОСОБА_3, потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, представники ПАТ «Ощадбанк» ОСОБА_16 та ОСОБА_17, представник АТ «МетаБанк» та представник ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» ОСОБА_18.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Мінаєв

Суддя: О.П. Гуцал

Суддя М.В. Смокович